Не зважаючи на широкий інформаційний розголос та численні антибулінгові програми, тема цькування залишається однією з провідних у шкільному середовищі.
Булінг є предметом дослідження не тільки юридичної, медичної й психологічної наук, але й педагогічної. Цікаво, що його об'єктом можуть виступати не тільки діти з якимись вадами, але й обдаровані учні. Про це наголошує у своїй роботі С. Стельмах [1].
Не залишилися осторонь від питання насильства у взаємостосунках між однокласниками і митці. Художня література має достатньо прикладів, які не тільки порушують справу спірних шкільних взаємостосунків, але й намагаються показати деякі можливі варіанти щодо подолання їхніх негативних наслідків. Адже художня література дає унікальну можливість не тільки просто констатувати факти, але й детально проаналізувати причини, наслідки, можливі варіанти подолання жорстокості з моделюванням численних прикладів із різноманітними героями.
Хоча головною героїнею твору А. Шавлач «Пампуха» є Ганя Дерчук, на нашу думку, на першість розгляду претендують вчителі Майя Михайлівна та Богуслава Петрівна. Письменниця переконливо описує, що саме від їхнього світосприйняття, ставлення до себе й оточуючого світу, цінностей, які вони пропагують, залежить емоційна атмосфера в класі та поведінка учнів відносно один до одного.
Ледь помітна на початку року зайва вага Гані при коректній поведінці класного керівника не призвела б до таких катастрофічних наслідків. Проблема, яку мала дівчина не потребувала розголосу, а товариської бесіди віч-на-віч. Проте авторитет вчительки та її «екранний» вигляд приголомшливо вплинув на дівчат-підлітків, які перебували саме в тому віці, коли зовнішність відіграє першочергову роль. І в той час, як всі захоплювалися зовнішністю вчительки, то для Гані вона здавалася злою чаклункою, яка зачаклувала всіх, окрім неї.
Ускладнює ситуацію й той факт, що образливе прізвисько для Гані «Пампуха» було «підібране» саме Майєю Михайлівною. Однокласники підтримують «ідею» вчительки не тільки щоб розважитися, але й сподобатися їй та отримати похвалу. Вона підтримує всі безглузді ідеї та розваги щодо Гані й ніколи не розбирається у конфліктних ситуаціях (у випадку з Давидом і шкільним наплічником чи Ангеліною та еклером). Педагог також навмисно перекручує зміст шкільного твору дівчини, яка захоплюється професією своєї мами. За короткий проміжок часу вчителька налаштовує проти Гані весь клас, що навіть її подружка Софійка, з якою вони разом ще з дитячого садочку, вирішує пересісти від неї за іншу парту. А після прикрого випадку під час святкування Гелловіну, коли дівчина цілий тиждень не з'являлася в школі, ніхто навіть не поцікавився що з нею трапилося й чому вона відсутня.
Описані А. Шавлач знущання однокласників над Ганею нагадують «дев'ять кіл пекла». Героїня випробовує на собі всі види психологічного цькування. Письменниця представляє цілий спектр словесних образ: «Пампуха-жеруха товсті має вуха, товстенні має щоки і неосяжні боки!.. Як її тільки не обзивали! І Жиробасиною, і Льохою, і Пухлем, і Калюхом» [2, с.12−13]. Кіберцькування: «Ми з Давидом крізь вікно відзняли на телефон, як ти в нужнику булками запихаєшся!.. Ото буде сміхота, коли ми той відос заллєм на Ютуб!» [2, с.13] та ізоляція: «З Ганею ніхто не розмовляв. Умисно» [2, с.50]. Образливі жести та дії: «…виштовхали Ганю з-за її парти… і підмінили її стілець на старий обідраний…» [2, с.49]; А «одного разу хтось… заплював їй усю парту…» [2, с.50]; «А в дупу мене поцілуєш?... Я тобі за таке й дві максі-піци куплю» [2, с.58]; «Ухопив склянку, підскочив до Гані й вилив їй на голову солодке тепле какао» [2, с.58].
Пошкодження майна: «Давид… встиг прочинити вікно… розтулив пальці й впустив наплічника» [2, с.37] та залякування: «… хлопці частенько закривали Ганю в класі саму на обідній перерві. – Це для твого ж добра, Пампухо, − зловтішалася Ангеліна» [2, с.50]. «Спецове випробування»: «… мусиш пролізти на цей склад… стибрити щось і приволокти сюди» [2, с.102]. А також і численні фізичні знущання: «Ангеліна підставила їй підніжку» [2, с.37]; «Давид… щосили штовхнув у спину. Ганя впала, і всі зареготали» [2, с.64]. До них має відношення і класний керівник: «…взяла до рук зошита… й запустила його в Ганин бік… гострим кутиком влучив їй у самісіньке чоло» [2, с.122].
Неспроможність Сашка обрати між симпатією до дівчини та суспільною думкою, залучає і його до загального знущання над нею: регіт у спину; оприлюднення переписки про її улюблений серіал «Монстер Хай» та його «винахідливість», коли сніжку замінює на уламок льоду. І це в той момент, коли вона найбільше потребувала його підтримки. Цікаво, а чи мучили його докори сумління, коли він побачив Ганю стрункою, впевненою в собі та з модним Ютуб-каналом? Чи карав себе за проявлену тоді малодухість? А втім це вже для Гані було не цікаво.
І знову героїня опиняється самотньою зі своїми проблемами. Скільки разів вона зарікалася не їсти солодке, схуднути. Та письменниця яскраво показує як же ж це тільки важко втілити, коли вдома відсутня підтримка. А тому їжа перетворюється для неї «самозахистом»: «…їла, їла, їла… І це було чи не єдиною втіхою. Адже друзів тепер не мала зовсім» [2, с.51]. Та реакцією на стрес: «Один, другий, третій… Навіть смаку не відчувала, а стриматися не могла – запихалася, як божевільна. Ніби тими пундиками хотіла закрити гігантську діру десь глибоко всередині себе…» [2, с.105].
Несподівано для себе Ганя опиняється в «банді» Драбини. Що змушує її щодня ходити туди, де провокують жорстокість та насилля, де змушують красти та вживати алкогольні напої? Невже лише страх? Ні, просто тут дівчина почувається безпечніше, ніж із однокласниками. Її не ображають, а навпаки захищають не тільки від образ Давида й Ромки, але й «крутої» Майї Михайлівни. Хоча й у цій компанії ніхто не був застрахований від цькування. Та чи й наважився би хтось зупинити «вагонівців», які запросто, заради розваги «заживо палили людей» та ще й знімали то все на телефон.
Дівчина вибудовує для себе стратегію поведінки: у колі кривдників вона намагається не звертати ні на кого уваги, хоча це й неймовірно боляче, а вдома… тишком плакати. Їй дуже хотілося, щоб мама якимось чином здогадалася про проблеми доньки в школі. Та вона була занадто зайнята на роботі щоб забезпечити родину, а бабуся дбала про те, щоб онука гарно навчалася й своєчасно харчувалася. Та й у ситуації з Ангеліною, вчинок Гані намагалася зрозуміти лише тітка, на відміну від мами: «Ти б спершу розібралася, що й до чого… Та й ремінь – не найліпше виховання…» [2, с.48]. І як не прикро, але Ганю вперше вислухали у «вагоні». І вперше заступилися за неї, хоча й у такий жорстокий спосіб. А втім, письменниця наявно показує як насилля породжує тільки рівнозначну собі силу. А тому дівчина зважується розповісти про все й рідним. І отримує реальну підтримку й допомогу.
Добре, що новий класним керівником стала Богуслава Петрівна, а не ще одна «Майя Михайлівна». Тоді б від цькувань була не застрахована й красуня Ангеліна, яку ще нещодавно ставили за приклад: «Молодчинка!.. Ось із кого слід брати приклад!» [2, с.39], а тепер страждала від анорексії. Як бачимо, педагогічна помилка наносить психологічну травму щонайменше двом ученицям.
А. Шавлач повістю «Пампуха» черговий раз підсумовує, що початок проблеми знущання над учнями носить спонтанний емоційний характер з боку «авторитетної» персони. І не важливо ким вона виявиться: однокласником чи вчителем, результат, як бачимо, завжди буде не на користь «жертви».
Авторка описує доволі актуальну ситуацію зі своєю героїнею. На жаль, проблема із зайвою вагою школярів є досить розповсюдженою й часто призводить до знущань із боку однокласників. Письменниця «розкручує» згадану проблему ніби «від противного». Вона показує якими стосунки не повинні бути ніколи. Кожен із героїв твору, що цікаво, є стандартним відображенням згаданого конфлікту.
Та попри все, митці моделюють і власні відповіді на те, як запобігти більшості конфліктних ситуацій, що передбачають згуртоване поєднання кількох форм роботи від різних реципієнтів. По-перше, уважними мають бути до своїх дітей батьки. «Глухота» батьків спонукає дітей шукати тих, хто їх здатен почути та зрозуміти. Саме тому, вони й вступають до сумнівних та небезпечних організацій, які маніпулюючи їхніми проблемами, змушують красти, призвичаюють до шкідливих звичок і навіть закликають до самознищення.
А також вчителі, чий авторитет, як зазначає О. Адажій, є найбільшим після батьків і має велике значення на становлення особистості школяра та вибір його цінностей. Думка та ставлення педагога важливі для учня, тому якщо він ставиться негативно до когось, то діти вірять цьому й переймають цю оцінку. Уважними мають бути й однокласники до проблем тих, хто з ними разом навчається. І перш, ніж «булити», варто було б поцікавитися справжніми причинами, які призвели дітей до такого стану.
Список використаних джерел:
1. Стельмах С. С. Обдаровані діти як об’єкт булінгу. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія і практика : збірник наукових праць Вип. 8. Київ : Інститут обдарованої дитини, 2012. С. 196–202.
2. Шавлач А. Пампуха : повість. Київ : ВЦ «Академія», 2020. 144 с.
_________________________________________________________________
Науковий керівник: Тендітна Надія Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент, Державний вищий навчальний заклад "Донбаський державний педагогічний університет"
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter