Резюме: В основі патогенезу тривожно-депресивних соматогеній лежать серотонін-дефіцитні стани які відслідковуються на тлі ваготонії при кальцій-дефіцитній коморбідності та запуску пошкодження через механізми аутоімунної агресіі. Такий єдиний патогенез спостерігають у пацієнтів з серопозитивною формою артрита у комбінації з об’ємзалежною артеріальною гіпертензією на тлі ваготонії при формуванні тривожно-депресивної соматогенії. Патогенетичне лікування таких хворих передбачає використання світлотерапії, яка підвищує рівень серотоніна та має психостимулюючий, протизапальний та гіпотензивний ефекти. Цим вимогам, наряду зі стандартною фармакологічною інтервенцією, відповідає додаткове використання пайлер-терапії на обличчя та уражені суглоби, курсове використання якої сприяло зменшенню болю у суглобах, більш стійкій стабілізації діастолічного АТ, усуненню тривожно-депресивних станів, покращенню якості життя.
Ключові слова: вегетативний паспорт, серотонін-дефіцитний патогенез серопозитивної форми артриту, об’ємзалежна артеріальна гіпертензія, тривожно-депресивні соматогенії, варіабельність серцевого ритму, пайлер-терапія.
Вступ. На теперішній час у пацієнтів часто зустрічається комбінація серцево-судинних захворювань, серед яких найпоширенішою вважається артеріальна гіпертензія (АГ), артропатії, та соматогенії [8]. Верифікація АГ здійснюється за рівнем артеріального тиску, а її форму встановлюють при моніторуванні АД [9], визначенні рівня рініна та ангіотензина, «вегетативного паспорта» пацієнта. Форма артриту (серопозитивна та серонегативна) в значній мірі залежить від механізму пошкодження суглобів («аутоімунна агресія» у ваготоніків та «оксидантний стрес» у симпатотоніків). Тип соматогенії визначає рівень серотоніну та адреналіну. Незважаючи на широку вивченість артеріальної гіпертензії, артритів, соматогеній, єдиного погляду на їх патогенез не існує. Більшість авторів щодо АГ та артритів сходяться на «полігенному» характері захворювання, віддаючи перевагу дисадаптаційній теорії їх розвитку [8,9]. При цих захворюваннях простежується порушення параметрів гомеокінезу організму, зокрема, системної регуляції, за рахунок зміни сполученої відповіді нервової, у тому числі вегетативної, гормональної, метаболічної та імунної системи. Важлива роль вегетативної системи в патогенезі артеріальної гіпертензії, хронічних артритів дозволяє припустити, що форма соматогенії значною мірою залежить від вегетативного паспорта хворого [2,8,9]. Вегетативний паспорт хворого визначається чутливістю рецепторів тромбоцитів до ацетилхоліну та норадреналіну [8]. Тип соматогенії залежить від рівня серотоніну та адреналіну в крові, які обумовлені станом активності вегетативної нервової системи [2,6,8]. Слід припустити, що вегетативний паспорт відіграє велику роль у розвитку форми АГ, артритів і клінічних проявів соматогеній.
Вегетативний паспорт визначає об’єм-залежну чи симпатоадреналову форму АГ [8,9]. Добове моніторування артеріального тиску (АТ) дозволяє встановити порушення різних параметрів АТ у різний час доби та виділити об'ємзалежну АГ (ваготонічну, кальцій-дефіцитну, натрій-залежну, гіперренінову, з переважним підвищенням діастолічного тиску [12], оскільки проблемним у лікуванні АГ залишається зниження ДАТ. Найбільш інформативним критерієм оцінки балансу активності ВНС вважають спектральний аналіз ЕКГ [1,7].
Вегетативний паспорт визначає механізми пошкодження суглобів та форму артритів. Соматичну патологію між собою поєднує тип коморбідності (кальцій-дефіцитна та кальцій-збиткова), яка визначає єдиний патогенез і також залежить від «вегетативного паспорта» пацієнта. Висока вагусна активність сприяє розвитку тривожно-депресивних станів на тлі соматичної патології [2,8,10]. Для їхньої оцінки використовують тести Бека, Спілбергера, якості життя, Сокрута [5,6,8,10]. Слід очікувати, що домінуючою формою соматогенії при кальцій-дефіцитній коморбідності (об'ємній гіпертензії та серопозитивних артритах) на тлі ваготонії виявляться тривожно-депресивні стани, які за літературними даними зустрічаються до 30% випадків при АГ та серопозитивних артритах [6]. Ефективним методом їхнього лікування вважають фототерапію, яка реалізує свою дію через підвищення рівня серотоніну [3,5,4,11,12]. Включення в комплексне лікування пайлер-терапії при об'ємзалежній АГ та серопозитивних артритах на тлі ваготонії та тривожно-депресивної соматогенії дозволить суттєво підвищити ефективність лікування та якість життя цих хворих, що потребує подальшого дослідження та становило мету даної роботи [10].
Матеріали і методи дослідження. Дослідження виконано на 52 хворих (у рівних пропорціях чоловіків і жінок) з комбінацією об'ємзалежною АГ (2 стадія, 2 ступеня) та артриту (наявність позитивних ревмопроб) у віці від 40 до 60 років, усі хворі отримували стандартну гіпотензивну та протизапальну терапію. Хворі були поділені на дві рівні групи по 26 осіб (група порівняння та опитна). Показники норми вивчалися в групі здорових осіб без АГ і патології суглобів в аналогічній віковій категорії. У дослідній групі додатково до стандартного лікування проводили пайлер-терапію. Форму АГ визначали добовим моніторуванням АТ на апаратно-програмному комплексі. Оцінка вегетативного тонусу здійснювалася методом спектрального аналізу за допомогою комп'ютерного електрокардіографа "ANS-Pro". На зареєстрованих ритмокардіограмах визначали потужності LF (Low Friquency) та HF (High Friquency), а також індекс вагосимпатичного балансу (LF/HF). LF – зона низьких частот (0,05-0,15 Гц), HF – зона високих частот (0,15-0,5 Гц), їх потужності визначають симпато-парасимпатичний баланс [1,7]. Доведено зв'язок високочастотних коливань (HF) з еферентною активністю блукаючого нерву та низькочастотних коливань (LF) з активністю барорефлекторних переважно симпатичних впливів. Дослідження проводилися перед проведеним лікуванням, на 3-4 добу і після закінчення курсу пайлер-терапії.
Тип соматогенії визначали за тестами Бека, Спілбергера, Люшера, Сокрута, опитувальнику SF - 36 до і після лікування [8,9,11,12,15]. Форму коморбідності у пацієнтів з АГ в комбінації з артритами встановлювали по рівню внутрішньоклітинного кальцію. На пошкодження суглобів вказували позитивні ревмопроби.
Методика проведення пайлер-терапії. Пайлер-терапію проводили хворим на АГ та артритами з порушенням психологічного статусу та ваготонією після її підтвердження методом спектрального аналізу серцевого ритму та тестування. Як джерело поляризованого світла використовували апарат BIOPTRON-PRO. Випромінювач встановлювали на відстані 50 см від поверхні обличчя та 20 см від уражених суглобів. Опромінення проводили протягом 6 хвилин на кожне поле, щодня протягом 10 днів [4,12].
Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням програми Microsoft Excel на комп'ютері РС АТ 686. У таблицях, що відображають результати власних досліджень, для кожного з показників, що вивчаються, наводиться значення середнього і його помилки, достовірність змін за критерієм Ст’юдента.
Результати і обговорення. ВСР практично здорових осіб віком 40-60 років представлена значеннями: потужність LF = 49,3 +-1,8%, HF = 28,5 +-0,7%, а співвідношення LF/HF = 1,9 (таблиця 1), що узгоджується з літературними даними [1,7] та дозволяє оцінювати ці показники як фізіологічні нормативи регуляторних систем організму.
У таблиці 1 представлені показники ВСР для п'ятихвилинної реєстрації довжин R-R інтервалів у осіб досліджуваних груп.
Таблиця 1
Показники ВСР у хворих на об'ємзалежну АГ та артрити (група порівняння та
дослідна група до лікування, 3-4 доба та після закінчення пайлер-терапії)
Динаміка показника LF/HF у хворих з об’ємзалежною АГ та артритами (група порівняння і
дослідна група до лікування, 3-4 доба і по закінченні пайлер-терапії)
Як випливає з таблиці 1, у хворих з об'єм-залежною гіпертензією та серопозитивною формою артритів простежується зниження симпатичної активності. Більшою мірою відбувається зменшення потужності LF і відповідно змінюється співвідношення LF/HF у бік зниження симпатичного тонусу. Показники у групі порівняння та дослідної суттєво не відрізнялися до лікування, що підтверджує стандартизацію дослідження. При добовому моніторуванні АТ до лікування в групах, що вивчаються, відзначений підйом систолічного (САТ) і ДАТ, з істотним підйомом ДАТ в нічні і ранкові години.
Аналіз психічного статусу за результатами тестування виявив у 36 (69,2%) хворих схильність до тривожно-депресивного синдрому та тривожно-депресивний синдром у 16 (30,8%) пацієнтів, що свідчить про досить високу поширеність цих порушень серед хворих з комбінованою патологією на об'ємзалежну гіпертензію та суглобовий синдром. Частота поширеності тривожно-депресивного синдрому була однаковою в дослідній групі та групі порівняння. Хворі пред'являли скарги на зниження настрою, відзначалося падіння енергетичного потенціалу і ослаблення активності. Крім того, вони вказували на втрату здатності відчувати задоволення, відчувати інтерес до подій. Виникали труднощі при зосередженні уваги, їх турбувала виражена стомлюваність навіть при незначному зусиллі. У більшості був порушений сон, погіршувався апетит. Майже у всіх хворих спостерігалося зниження самооцінки, і часто були присутні ідеї винності та самознищення. Важливо, що тривожно-депресивні розлади відбиваються на якості життя пацієнта, тривалості лікування, результатах терапії загалом, і навіть підвищують ризик ускладнень. Високий рівень наявності психічних порушень у хворих цього контингенту свідчить про їх важливу роль дефіцита серотоніна у патогенезі об'єм-залежної гіпертензії, серопозитивного артриту та тривожно-депресивної соматогенії. Простежується тісний кореляційний зв'язок між підвищеною парасимпатичною активністю, низьким рівнем серотоніну та наявністю тривожно-депресивних станів.
Отримані результати свідчать про значну роль вегетативного паспорта у формуванні схильності до певної форми соматогенії. Висока вагусна активність у поєднанні з тривожно-депресивними станами та кальцій-дефіцитною коморбідністю доводить застосування псхостимулюючих методик, у тому числі світлотерапії. Висока ефективність пайлер терапії в лікуванні депресивних станів [4] обґрунтовує використання цієї методики в лікуванні тривожно-депресивних соматогеній у хворих з об'ємною гіпертензією та патологією суглобів на тлі кальцій-дефіцитної коморбідності. Отримані результати свідчать про активацію симпатичної системи на 3-4 добу та до кінця лікування пайлерним світлом. Після курсу пайлер терапії показники ВСР наближалися до таких у здорових осіб, на відміну від групи порівняння, в якій на тлі медикаментозної терапії прояви парасимпатики навпаки посилювалися. У схемі лікування комбінованої патології суглобів з АГ підбір медикаментів має здійснюватися з урахуванням їхнього впливу на вегетативний тонус хворого [12]. За відсутності позитивної динаміки корекції вегетатики або її посилення необхідно передбачати додаткові впливи фізичними чинниками, зокрема світлотерапією [12,15], або проводити заміну медикаментозного препарату [16].
Оптимізація вегетативного тонусу сприяє усуненню психічних порушень у хворих з об'ємною гіпертензією та артритами. У дослідній групі у хворих відзначалося зниження кількості скарг тривожно-депресивного характеру. У групі порівняння в емоційній, когнітивній, поведінковій сфері позитивних змін не відбувалося. У дослідній групі відзначалося стійкіше зниження ДАТ, що пов'язано зі зниженням парасимпатичної активності.
Використання пайлер-терапії у комплексному лікуванні хворих на АГ сприяє значному поліпшенню якості життя пацієнтів за такими показниками: загальний стан здоров'я (GH) - t=2.020; p=0,046, життєва активність (VT) - t=3,427; p<0,001, емоційний стан (RE) - t=2,071; p=0,041, психічне здоров'я (MH) - t=4,056; p<0,001
Під впливом поляризованого світла відбувається покращення мікроциркуляції, стимулюється утворення низки біологічно активних речовин, коригуються параметри гомеостазу. Поляризоване світло, потрапляючи у зоровий аналізатор, викликає активацію ретикулярної формації (РФ) та лімбічної системи (ЛС) головного мозку [4]. Активація цих мозкових центрів лежить в основі двох головних ефектів пайлер - випромінювання: безпосередній вплив поляризованого світла на РФ і ЛС викликає антидепресивний ефект, що сприяє нормалізації психічного статусу хворих з об'ємзалежною АГ та артритами, покращуючи загальний стан та якість життя хворих. Опосередкована активація центру Якобсона призводить до активації симпатичної нервової системи, що є доцільним, оскільки вихідний баланс впливів симпатичних та парасимпатичних ланок ВНС зміщений у бік парасимпатики. Таким чином, внаслідок впливу пайлер-терапії на організм хворих на АГ, асоційовану з ваготонією, відбувається нормалізація вегетативного тонусу та психічного статусу цих хворих. Позитивний ефект пайлер-терапії при кальцій-дефіцитній коморбідності може досягатися через підвищення рівня внутрішньоклітинного кальцію та вмісту серотоніна, що характерно для світлолікування.
Висновки.
1. Вегетативний паспорт людини відіграє важливу роль у формуванні форми артеріальної гіпертензії, артриту та типу соматогенії, що потребує диференційованого підходу до лікування.
2. При домінуючій парасимпатичній активності (ваготоніки) формується об'ємзалежна гіпертензія з переважним підвищенням діастолічного АТ та серопозитивний артрит на тлі серотонін-дефіцитної тривожно-депресивної соматогенії.
3. Включення до комплексу лікування об'ємзалежної АГ в комбінації з артритом світлотерапії (пайлер-терапії) сприяє більш стійкому зниженню ДАТ, усуненню болю в уражених суглобах, тривожно-депресивних проявів та підвищенню якості життя хворих.
Литература:
1. Баевский Р.М., Иванов Г.Г. Вариабельность сердечного ритма: теоретические аспекты и возможности клинического применения. Ультразвуковая и функциональная диагностика. М. 2001. № 3. С. 108-127.
2. Вейн А. М., Вознесенская Т.Г., Воробьева О.В. Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика. М.: Медицинское информационное агентство, 1998. С. 189 - 196.
3. Гуляр С. О., Косаковський А. Л. Застосування БІОПТРОН-ПАЙЛЕР-світла в медицині. Київ: ІФБ НАНУ та КМАПО МОЗ України, 2006. 151 с.
4. Золотарева Т.А., Бабов К.Д. Медицинская реабилитация. К.: КИМ,2012. 496с
5. Карвасарский Б. Д. Клиническая психология. СПб: МЕДпресс - информ, 2011. 864 с.
6. Мішиєв В. Д. Сучасні депресивні розлади. Керівництво для лікарів. Л: Львів. 2004. 208 с.
7. Селивоненко С. В. Спектральный анализ сердечного ритма как показатель вегетативной регуляции сердечно-сосудистой системы. Терапевтический архив. 2002. № 1. С. 59 - 61.
8. Медицинская реабилитация артериальной гипертензии: Руководство для студентов и врачей / Сокрут В.Н., Казаков В.Н., Бахтеева Т.Д. та ін. Донецк: Каштан, 2010. 464 с.
9. Фізична реабілітаційна та спортивна медицина: підручник / Сокрут В.Н., та ін. Львів: ФОП Марченко Т.В., 2021. Т1. 340 с.
10. Тондий О. Л., Завальная Е. П. Особенности течения и коррекции цефалгий при вегетососудистой дистонии на фоне синдрома дефицита внимания и гиперактивности у лиц молодого возраста с использованием ПАЙЛЕР-света. Международный неврологический журнал. 2010. № 4 С. 34.
11. M. H. Cameron. Physical Agents in Rehabilіtation. USA, 2003.
12. G. Cooper. Essential physical medicine and rehabilitation. Humana Press, 2006.
13. Van Onna M., Boonen A. The challenging interplay between rheumatoid arthritis, ageing and comorbidities. BMC Musculoskelet. Disord. 2016. Vol. 17, № 1. P. 184-194.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter