Новітні часи поставили перед великою Україною надскладні та жорстокі виклики, перед якими мало хто б встояв. Але український народ бореться, іде до перемоги і ні на мить не збирається здаватися. Але не здається і ворог, змінюючи як стратегію, так і тактику, не полишаючи хижацьких намагань знищити вітчизняну державність.
Автор статті ставить своєю метою виокремлення особливих соціально-політичних екзистенційних загроз для України з боку Російської Федерації, що лежать у царині національного протистояння та імперського тиску з боку «руського міра», а завданням - формулювання основних принципів та наративів, які мають бути враховані у державному націотворенні з огляду на вказані загрози.
Екзистенційне протистояння з «руським міром» має глибокі корені, що ховаються в ментальності та історії російського народу. Відомий польський дослідник Анджей Новак зазначає, що «пересічні жителі Росії закарбували у своїй свідомості невдачу нової спроби вестернізації Росії й просто повернулися до глибоко вкоріненого переконання, що їхня модель соціального життя та культури суттєво відрізняється від західної. Відчуття цивілізаційної самобутності Росії знову стає соціальним фактом, а не лише інтелектуальною інтерпретацією». [1, С.298] Важливою є думка про те, що За 15 років, що минули після розпаду Совєтського Союзу, значна частина російських інтелектуальних і політичних еліт, за ними більша частина російської громадської думки й, нарешті, сам центр політичної влади в Росії поступово повернулися до ідеї імперії – насамперед в останньому тлумаченні». [1, С.306] Проблема російської нації полягає у її «богоносності», впевненості у власному месіанстві, зверхності над іншими народами. Крім того, ця нація більше орієнтується на минуле, ніж на майбутнє: росіяни захищають той світ, який любили колись (А. Курков). Свої геополітичні інтереси як еліта, так і «глибинний народ» федерації вбачають у протистоянні з колективним Заходом, відновленні Російської імперії у будь-якому її вигляді. А тому право народів колишньої імперії, а пізніше СРСР на власну долю, культуру та державність наполегливо ставиться під сумнів на всіх рівнях соціального, культурного та політичного життя. Парадоксально, що шовіністичне відчуття зверхності по відношенню до інших народів, так званих «молодших братів», супроводжується у росіян з виключною інфантильністю, пасивністю, патерналізмом, хворобливою слабкістю та лякливістю у громадянських справах. Постійно чуємо: «нас можуть побити», «відкрите протистояння владі небезпечне», «ми хороші, ми були проти, то чому нас звинувачують», «українська армія переможе, а тоді ми побудуємо прекрасну Росію майбутнього» і таке інше. Не розбудувавши достойно власної країни, залишаючись державою «регіонального значення» (Б. Обама), росіяни переконані, що мають право контролювати інші країни, наполягати на введенні своїх правил на чужих територіях, вони готові придумати будь-яку «бойову сарану» задля реалізації власних інтересів, у них відсутнє відчуття відповідальності (Я. Грицак ).
Отже, щоб зрозуміти, яке майбутнє чекає на Україну у боротьбі з «руським міром», виокремимо ті історичні та ментальні наративи, які формують базові загрози з боку Росії, які вже призвели до війни, і які принципово обтяжуватимуть розвиток нашої держави у найближчі десятиліття. Українці мають бути готові до війни на виснаження з населенням, яке не здатне до критичного мислення і якому не притаманна демократична свідомість, яке готове звинувачувати у власних негараздах когось, власні провини перекладаючи на когось, - чи то Путіна, чи то Сталіна, не усвідомлюючи усієї ганебності власного авторитарного та імперського мислення. На жаль, демократична Україна є екзистенційною загрозою для путінської Росії, а спроби зробити останню нормальною європейською державою апріорі приречені на провал. Глибинна російська упевненість в тому, що Київ – «мать городов русских» зафондована норманською теорією, десятиліттями виховувалась в молодих поколіннях і, як бачимо, зараз чітко закріплюється через ідеологію «Z». Марно сподіватися на зміну світогляду російського населення, якщо федерація почне колотися на менші державні утворення. Українці змушені будуть протистояти постійній російській агресії у різних її проявах ще протягом багатьох десятиліть. Нашому народу доведеться стати народом-воїном. Історія України вже не одноразово показувала і показала у 21 столітті, що сила духу народу здатна долати всі перепони, отже найпершими завданнями є:
-створення ідеологічної бази для націотворення у протистоянні з російською як національною, так і імперською агресією;
-пошук та підтримка інноваційних форм підприємництва та стратегія виходу на вищі рівні політичного та економічного розвитку;
-охорона та розвиток людського капіталу як найбільшої цінності української держави;
-ставка на вільну особистість, національно свідому та підготовлену до громадянської активності.
Список використаних джерел:
1. Новак А. Як поставала «імперія зла»? Досвід Центрально-Східної Європи / Пер. із пол. М.Яковини. – К.: Дух і літера, 2021, 352 с. – 352 с.978-966-378-924-8
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter