Повсякденне життя студентської молоді в умовах сучасного суспільства часто пов’язане з виникненням стресових ситуацій. Згідно з дослідженням Центру контролю та профілактики захворювань, 71% студентів постійно відчувають стрес, який супроводжується головними болями, тривогою та перевтомою. Це серйозна проблема для нашого психічного здоров'я, особливо в умовах непередбачуваності, пов'язаної з правилами боротьби з коронавірусом.
Останні дослідження звертають увагу на активні адаптивні механізми, які відрізняються у студентів і можуть мати значення для розвитку нових підходів до підвищення стресостійкості. Розуміння нейробіологічних механізмів стійкості може призвести до розробки ефективних втручань, спрямованих на покращення стійкості до стресу. Тому проблема психологічних особливостей стресостійкості в умовах карантину є актуальною.
Об’єкт дослідження – стресостійкість.
Предмет дослідження – психологічні особливості стресостійкості у студентів в умовах карантину.
Мета дослідження полягає у виявленні та описі психологічних особливостей розвитку стресостійкості у студентської молоді в умовах карантину.
Методи дослідження: Стресостійкість та соціальна адаптація особистості (Т. Холмс, Р. Раге); Аналіз стилю життя (Бостонський тест на стресостійкість); Тест самооцінки стресостійкості (С. Коухен, Г. Виллиансон); Адаптований варіант «Копінг поведінка в стресових ситуаціях» (Н. Эндлер, Дж. Паркер). Первинна статистика, коефіцієнт Пірсона та t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок.
В процесі дослідження ми виокремили теоретичне підґрунтя, яке дає змогу визначити, що зараз, під поняттям «стрес» розуміють кризу способу життя, яка впливає на будь-яку людину незалежно від її стадії розвитку, а «стресостійкість» це фактор, який допомагає подолати таку кризу. Єдиним завданням, яке повинні були виконувати студенти, було навчання, і навчання ніколи не сприймалося як стрес, проте карантинні обмеження виступили таким стрес-фактором. [3].
В результаті емпіричного дослідження було визначено, що наявний прямий значущий зв'язок до карантину між соціальним відволіканням та уникненням. Проте, під час карантину був наявний прямий значущий зв'язок між використанням емоцій та оцінкою стресостійкості, уникненням та оцінкою стресостійкості, відволікання та оцінка стресостійкості, емоції та уникнення, емоції та відволікання, уникнення та відволікання, відволікання та соціальне відволікання, уникнення та соціальне відволікання та обернений значущий зв'язок для соціального відволікання та стилю життя.
Також, в результаті проведеного кореляційного аналізу t-критерію Стьюдента нами був зроблений висновок про: позитивні значимі відмінності, які відбулися за показником емоцій, що говорить про зниження використання стратегії емоції яка своєю чергою веде до зменшення виразу переживань, перенесення негативних емоцій на матеріальні предмети та емоційного забарвлення ситуації під час вирішення проблеми; негативні значимі відмінності, які відбулися за показником стилю життя, що мають зворотний характер (чим вище бал, тим нижчий прояв якості) в інтерпретації говорять про зменшення ступеня опірності стресам і як наслідок це призводить до можливості підвищення вірогідності до підвищеної дратівливості та нервових зривів; негативні значимі відмінності, які відбулися за показником уникнення, що говорить про підвищення частоти використання даної стратегії уникнення і як наслідок це може призвести до підвищення прокрастинації у студентів та ухиляння від своїх обов'язків; негативні значимі відмінності, які відбулися за показником відволікання, що говорить про підвищення частоти використання даної стратегії відволікання та як наслідок призводить до збільшення бажання у студентів перемкнутись на інші думки які можуть відволікти їх від вирішення проблеми й надалі збільшити рівень прокрастинації; негативні значимі відмінності, які відбулися за показником соціальне відволікання, що говорить про підвищення частоти використання стратегії «соціальне відволікання» і як наслідок може призвести до потреби у постійному зворотному зв'язку та пошуці підтримки задля вирішення проблеми.
Отже, отримані результати свідчать про сильний вплив карантинних обмежень на стресостійкість студентів в певних аспектах, що говорить про необхідність підбору та розробки певних рекомендацій та програм для підвищення стресостійкості у студентів.
Список використаних джерел:
1.Кудінова М. С. Структурно-компонентний аналіз феномена стресостійкості особистості. Вісник Східноукраїнського національного університету імені В. Даля. Теоретичні та прикладні проблеми психології. 2018. No 1 (45). С. 156–173.
2. Роман К. Д. Механізми формування стресостійкості особистості / К. Д. Роман // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. – К., 2004. – Т.6. – вип. 7. – С. 155–162.
3. Fletcher, D., and Sarkar, M. (2013). Psychological resilience: a review and critique of definitions, concepts, and theory. Eur. Psychol. 18, 12–23.
____________________________________________________________________________________________
Науковий керівник: Завірюха Валентина Василівна, кандидат психологічних наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter