Міжнародний туризм на сьогодні є динамічною галуззю, що стрімко розвивається, хоча і зазнала певним труднощів на фоні COVID-19. У зв’язку із чим, все нові форми та види відпочинку, що опосередковані різними видами та формами договірних конструкцій, з одного боку, набирають обертів, з іншого, через їх здебільшого неврегульованість, можуть спричинити не лише немайнову шкоду у вигляді втрачених можливостей якісного відпочинку, але й майнову шкоду. Особливо важливим є унормування захисту прав споживачів за договорами таймшеру, зважаючи на те, що такі суб’єкти правовідносин визнані законодавством усіх країн економічно слабшою стороною, що не має достатнього рівня юридичних знань та потребує особливого захисту.
Незважаючи на те, що в ЄС вже протягом 20 років має місце правового регулювання таймшерного відпочинку, питання договорів за такими відносинами залишається фрагментованим, в тому числі що стосується захисту прав споживачів.
26 жовтня 1994 року Європейські Співтовариства прийняли Директиву 94/47/ЄС Європейського Парламенту та Ради про захист покупців щодо певних аспектів договорів, що стосуються купівлі права користування нерухомим майном на основі таймшеру [1], відповідні зміни до регулювання вказаних відносин відбулись у 2008 році, коли було прийнято нову Директиву про таймшер (2008/122/EC), яка надала споживачам підвищений рівень захисту [2]. Відповідно до Директиви країнам-членам необхідно було здійснити заходи «максимальної гармонізації» щодо запровадження 14-денного періоду для відмови від договору, що тепер корелюється із загальними строками відмови споживача від договору. А у випадку, коли трейдер не надав усю відповідну ключову інформацію, такий строк може бути продовжити до 3 місяців і 14 днів. Договори таймшеру також мають відповідати ознакам повноти, чесної ділової практики, містити усю необхідну супровідну документацію. Окремо виділено вимоги до форми інформацію про продукт, що корелюється із вимогами захисту прав споживачів в частині гарантування споживачеві права на інформацію про продукцію.
Окремо на рівні ЄС також приділяється увага нечесній діловій практиці в межах захисту прав споживачів, що може включати:
незаконні оманливі методи продажу, як-от пропозиція «виграшної скретч-картки», де споживач виграєте приз і його везуть, щоб забрати його на в місце продажу таймшеру, де його змушують підписати контракт;
пропозиції перепродажу таймшеру, особливо коли споживача переконують купити іншу нерухомість з обіцянкою продати існуючу.
Також нечесною діловою практикою для договорів таймшеру визнається ситуація, коли продавець таймшеру може необґрунтовано обмежувати право продавати, здавати в оренду або обмінювати права на таймшер, або обмежити доступ до послуг, чи безпідставно збільшувати оплату за договором.
Серед способів захисту споживачів за договорами таймшеру пропонуються звернення безпосередньо за судовим захистом, але крім того також звернення до національної організації захисту прав споживачів, у разі спору з продавцем в іншій країні ЄС буде контактувати з мережею Європейських центрів споживачів (ECC-Net). Крім того спір може бути врегульований у позасудовому порядку за допомогою альтернативної процедури вирішення спору через платформу ODR.
Підсумовуючи, варто відзначити, що на сьогодні в межах ЄС існує покращена система правового регулювання договорів таймшеру, що може стати базою для формування національного законодавства України в цій сфері. Особливо важливо, що окрема увага приділяється захисту прав споживачів. Національне законодавство України по суті не має таких правових механізмів, зокрема, в частині альтернативних позасудових способів захисту прав споживачів.
Список використаних джерел:
1.Directive 94/47/EC of the European Parliament and the Council of 26 October 1994 on the protection of purchasers in respect of certain aspects of contracts relating to the purchase of the right to use immovable properties on a timeshare basis. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/HR/TXT/?uri=CELEX:31994L0047 (data access 24.05.2023)
2.Directive 2008/122/EC of the European Parliament and of the Council of 14 January 2009 on the protection of consumers in respect of certain aspects of timeshare, long-term holiday product, resale and exchange contracts. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:32008L0122 (data access 24.05.2023)
____________________________________________________________________
Науковий керівник: Черняк Олена Юріївна, кандидат юридичних наук, професорка, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter