Актуальність. Туристична галузь робить величезний вплив на важливі галузі економіки нашої держави: транспорт, будівництво, виробництво продуктів харчування та побуту. В даний час туризм відіграє позитивну роль і в культурному обміні між країнами, створюючи престиж на міжнродній арені та заохочуючи відвідати Україну. Вагому роль у цьому процесі відіграють рекреаційні ресурси нашої держави, котрі мають свою специфіку, особливості та проблеми. Актуальність аналізу рекреаційних ресурсів України полягає в тому, що це дозволяє збільшити кількість туристів в країні та покращити їхній відпочинок. Вивчення рекреаційних ресурсів України допомагає зберегти природу та культурну спадщину країни.
Аналіз досліджень. Основні принципи існування та створення рекреаційних ресурсів країни відображені в працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як, зокрема, А.І. Амоша, О.О. Бейдик, М.В. Глядіна, П.В. Захарченко, І.В. Зорін, В.А. Квартальнов, А.С. Кусков, М.Я. Лемешева, В.К. Мамутов, М.С. Нудельман, М.В. Фоменко.
В загальному плані, рекреаційні ресурси означають широкий спектр відкритих і закритих громадських і приватних зон і об’єктів, включаючи громадські парки, громадські ліси, природні території, зони управління дикою природою, озера та водосховища, історичні ресурси тощо.
Завдяки вдалому географічному розташуванню, Україна має у своєму активі чимало рекреаційних ресурсів, котрі є не лише важливою складовою природного потенціалу, але й впливають на територіальну організацію цих місць [3, с. 54].
Однією з особливостей рекреаційних ресурсів України є те, що їх умовно можна поділити на три типи:
– природні. Земельні та водні ресурси, печери, рельєф, парки, заповідники, флора та фауна, унікальні природні об’єкти та ін. В Україні досить багато такого типу рекреаційних ресурсів. Як приклад можна навести загальну площу лісового фонду України, яка становить 10,4 млн га, із яких вкритих лісовою рослинністю – 9,6 млн га.[2, с. 204]. Ці ресурси надають можливості для активного відпочинку, туризму, екотуризму, водних видів спорту та інших природних активностей.
– культурно-історичні. Україна має багату культурну спадщину, яка створює унікальні можливості для культурного туризму та рекреації. Насамперед це музеї, виставки, пам’ятники. Вони створені руками людини і мають певну цінність. В Україні на державному обліку перебуває близько 140 тис. пам’яток, з них майже 49,8% – пам’ятки археології, майже 37% – пам’ятки історії, понад 11% – пам’ятки архітектури та містобудування, 2% – монументального мистецтва [2, с. 204]. Туристи можуть відвідувати культурні об'єкти, брати участь у національних святкуваннях, ознайомлюватися з місцевою культурою та традиціями.
– соціально економічні. Це економіко-географічне положення, транспортна доступність території, рівень економічного розвитку, сучасна та перспективна територіальна організація, рекреаційна інфраструктура, рівень обслуговування населення та робочої сили. Ці фактори взаємодіють між собою і визначають особливості соціально-економічних рекреаційних ресурсів України, їх привабливість та конкурентоспроможність на туристичному ринку.
Ще однією особливістю рекреаційних ресурсів України слід вважати кліматичні та ландшафтні ресурси.
Карпати на заході України та Кримські гори на півдні мають велике значення для рекреації та туризму. Ці гірські регіони пропонують можливості для активного відпочинку, таких як гірські походи, катання на лижах, альпінізм, велосипедні прогулянки, а також мальовничі пейзажі, екологічно чисте середовище та специфічний гірський клімат.
Україна має протяжне узбережжя Чорного моря та Азовського моря, що приваблює відпочиваючих своїми пляжами, морським кліматом та можливостями для водних видів спорту. Курорти, такі як Одеса, Іллічівськ, Затока є популярними напрямками для пляжного відпочинку.
Наша країна відома своїми природними джерелами мінеральних вод, які мають лікувальні властивості. Багато курортів та санаторіїв розташовані на територіях з доступом до таких джерел, де відпочиваючі можуть користуватись водолікуванням та іншими видами лікувальних процедур.
Україна має багато річок, включаючи Дніпро, Дунай, Дністер, Сіверський Донець та інші. Ці річки пропонують можливості для водних видів відпочинку, таких як катання на човнах, риболовля, водний спорт та різноманітні туристичні маршрути.
Така насиченість рекреаційних ресурсів робить Україну унікальною в цьому регіоні Європи.
В цьому ж аспекті слід відзначити особливо сприятливі кліматичні умови для відпочинку [4, с. 64-66].
На Поліссі, яке розташоване у північній частині країни, тривалість сезону може бути коротшою, близько 105 днів. Це пов'язано з прохолоднішим кліматом та меншою розповсюдженістю пляжного відпочинку у цьому регіоні.
З іншого боку, на Південному березі Криму тривалість сезону може досягати 180 днів або більше. Це обумовлено теплим кліматом, привабливими пляжами та розгалуженою туристичною інфраструктурою у цьому регіоні. Літо тут триває довше, що дозволяє людям насолоджуватись пляжним відпочинком, водними видами спорту та іншими активностями на протязі більшої кількості днів [1, с. 93].
Слід відзначити, що майбутній розвиток рекреаційного потенціалу в Україні в основному залежить від соціального, економічного та політичного середовища. Україна має потенціал стати однією з передових туристичних країн світу.
Заходи, які спрямовані на стимулювання розвитку туризму в Україні:
1. Підтримка туристичної інфраструктури. Уряд може надавати фінансову підтримку для покращення туристичної інфраструктури, такої як будівництво і реконструкція готелів, ресторанів, туристичних маршрутів, парків та інших туристичних об'єктів.
2. Реклама туристичних ресурсів. Важливо активно просувати унікальні туристичні ресурси України на національному та міжнародному рівнях. Рекламні кампанії, участь в туристичних виставках та конференціях, розробка маркетингових стратегій допоможуть залучити більше туристів до країни.
3. Підтримка туристичних заходів і подій. Підтримка організації та проведення туристичних заходів, таких як фестивалі, виставки, спортивні змагання, концерти та інші події, сприятиме привабливості України для туристів і залученню більшого потоку відвідувачів.
4. Спрощення візового режиму. Введення спрощеного візового режиму для відвідування України для громадян інших країн може значно збільшити туристичний потік. Зменшення візових обмежень або введення безвізового режиму з певними країнами сприятиме зростанню туристичного попиту.
5. Розвиток туристичних послуг. Підтримка і розвиток туристичних підприємств і послуг є важливим аспектом стимулювання туризму. Це може включати фінансову підтримку для малих та середніх підприємств, підвищення кваліфікації працівників туристичної галузі, підтримку розвитку туристичних послуг і нових туристичних продуктів.
6. Залучення інвестицій. Привертання інвестицій в туристичну галузь може сприяти швидкому розвитку та модернізації інфраструктури, розширенню туристичних послуг та підвищенню якості обслуговування [5].
У підсумку слід відзначити, що в умовах повномасштабної війни росії проти України, питання збереження та покращення рекреаційних ресурсів знаходиться в досить скрутному становищі. Воєнний стан та нестабільна політична ситуація вже спричинили зниження туристичної активності, скорочення інвестицій у туристичну інфраструктуру та обмеження доступу до деяких туристичних регіонів. Крім того, війна має негативний вплив на екологічний стан рекреаційних зон, знищення природних резерватів та природних ландшафтів, а також втрату культурної спадщини. На додаток до цього, воєнні дії викликають переселення населення та знищення інфраструктури, що важливо для туристичної галузі.
Тим не менш, наша держава має прекрасні можливості для розвитку цього аспекту туризму. Україна багата на рекреаційні ресурси, що мають яскраво виражену специфіку, котра приваблює туристів незалежно від пори року. Важливо розвивати стратегії збереження природи, відновлення туристичної інфраструктури та просування України як безпечного туристичного напрямку після закінчення конфлікту.
Список використаних джерел та літератури
1.Білоскурський Р. Р. Природно-ресурсний потенціал України у фокусі аналізу стану та перспектив використання. Український соціум. 2017. № 3 (62). С. 87–99.
2.Лозова О. А., Мамотенко Д. Ю. Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України. Збірник наукових праць Уманського НУС. 2016. Вип. 89. С. 203–210.
3.Ярьоменко С. Г. Туристичні ресурси України : навч. посібник. Одеса : Олді Плюс, 2021. 472 с.
4.Павліха Н. В., Цимбалюк І. О., Савчук А. Ю. Сталий розвиток туризму та рекреації: сучасні виклики й перспективи для України: монографія. Луцьк : Вежа-Друк, 2022. 211 с.
5.Бунтова Н. В. Потенціал України на міжнародному ринку туристичних послуг. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. № 17. С. 21–24. 5.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter