Метою роботи є оптимізація лікування хворих з тяжкою печінково-нирковою недостатністю застосуванням методу плазмосорбції (ПС). ПС (55) проведено у 26 хворих: чоловіків – 12, жінок – 14. По віку: до 30 років – 2; до 40 – 1; до 50 – 3; до 60 – 11; понад 60 – 9. До цієї групи ввійшли хворі на лептоспіроз, токсичний гепатит, механічну жовтяницю, панкреонекроз, сепсис, перитоніт, гострий холецистопанкретит. ПС виконували у перші 1-2 дні поступлення хворих у відділення інтенсивної терапії на тлі олігурії або олігоанурії звичайним переривчастим способом. Для очищення плазми використовували відомий за своїми якісними характеристиками сорбент «ГСГД» ємністю 100 мл. За один сеанс очищали і повертали хворому до 1400-1600 мл плазми паралельно з поверненням формених елементів. Критерії включення: наявність змішаної печінково-ниркової недостатності (загальний білірубін крові – 240-260 мкмоль/л; сечовина – 18-30 ммоль/л; креатинін – 430-520 мкмоль/л; діурез < 1л/доба). Критерії виключення: самостійні синдроми печінкової та ниркової недостатності, фулмінантні форми, критичні стани (шоки, термінальні стани). Групи порівняння: а) 26 хворих з подібними нозологіями, яким проводилась гемосорбція (ГС); б) 11 хворих, - яким проводився плазмаферез (ПФ). Критерії застосування повторних сеансів ПС: неефективність 1 сеансу ПС - збереження попереднього стану хворого та рівня метаболітів у крові. Критерії припинення сеансів ПС: поліпшення загального стану хворого, зменшення ховтяниці, свербіжу шкіри, слабкості та розбитості, відсутність “дренуючого” ефекту за рівнем метаболітів крові, поступове зниження їх рівня в крові, покращання апетиту, збільшення добового діурезу, збільшення чутливості організму до лікування. Базова терапія: інфузійна терапія (глюкоза, альбумін, реополіглюкін та ін.), діуретики, антиагреганти, антибіотики, вітаміни, гепатопротектори, антиоксиданти. В результаті у 80% хворих спостерігали значне покращення: у них стабілізувався стан або виникав регрес ендотоксикозу, виникала позитивна динаміка рівня метаболітів (поступове зниження загального білірубіну і його фракцій з 3-4 дня, азотистих шлаків - з 2-3 дня) і середньомолекулярних олігопептидів, спостерігалася стабільність вмісту білка в крові, зменшення жовтяниці, припинявся нестерпний свербіж шкіри, покращувався апетит. Суттєвим і, можливо, переломним моментом у лікуванні було збільшення добового діурезу: 874,0±52,0 до ПС, а на третій день – 1600,0±65,0 мл, що корелювало з динамікою метаболітів та «середніх молекул» у крові. В 6 хворих прогресуюча олігурія з переходом в анурію вимагала підключення більш радикальних еферентних методів детоксикації – гемодіалізу з гемосорбцією та гемофільтрації.
Таким чином, ПС має ефект «збереження» білку та підвищення діурезу, а результуючий ефект поєднаного застосування з іншими методами розширює можливості інтенсивної терапії та еферентної терапії в цілому.
Список використаних джерел:
1.Федосеев А.Н. Эффект экстракорпоральной плазмосорбции в комплексной терапии нефротичнского синдрома/ А.Н.Федосеев, Т.А.Юрычев, С.И.Сокуренко, В.И.Фомичев. - Нефрология. – 2003. – Т.7. - №1. – С.17-19.
2.Коновчук В.М. Застосування плазмосорбції в порівняльному аспекті з гемосорбцією та плазмаферезом у клініці інтенсивної терапії/ В.М.Коновчук, В.О.Калугін, Л.В.Станкевич, С.О.Акентьєв, М.М.Кокалко. - Галицький медичний вісник. - 1999.-№2.-С.36-39.
|