Актуальність теми. У сучасному українському суспільстві набуває першочергової важливості проблема збереження здоров’я підростаючого покоління в контексті соціально-економічних змін. Організація освітнього процесу для дітей з порушеннями мовлення в умовах інклюзії стає актуальним завданням, що повинно супроводжуватися збереженням і підтримкою їхнього фізичного та психічного здоров’я. При цьому ключовим є розуміння того, що здорова особистість має фізичне і соціальне благополуччя.
Здоров’я дітей є одним із основних джерел щастя, радості і повноцінного життя усіх членів суспільства в цілому. Збереження та покращення дитячого здоров’я – важлива складова соціального прогресу і розвитку нації в цілому. Саме тому важливо зосередитися на розвитку та використанні здоров’язбережувальних технологій, що можуть забезпечити оптимальні умови для психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Збереження і зміцнення здоров’я має бути постійним пріоритетним напрямом роботи з дітьми; саме це відображає взаємозв’язок їхнього успіху та щастя, які залежать від освіти, загального стану психічного та фізичного здоров’я.
Аналіз останніх публікацій і досліджень. Здоров’язбережувальні технології, які досліджують вітчизняні вчені (В. Кучма, А. Мітяєва, М. Смірнов, Т. Бойченко, Т. Андрющенко), є ключовим напрямом вирішення проблеми збереження та зміцнення здоров’я дітей у сучасних умовах освітнього інклюзивного середовища. Дослідники стверджують, що здоров’язбережувальні технології передбачають використання інноваційних методів, стратегій, розробку та упровадження індивідуальних програм, спрямованих на збереження і покращення фізичного, психологічного та соціального благополуччя дітей. Технології валеологічної освіти орієнтовані на індивідуальні потреби дітей із особливостями психофізичного розвитку та забезпечують комплексний підхід щодо підтримки і збереження їхнього здоров’я, враховуючи взаємодію між фахівцями, батьками та школою з метою координації зусиль для забезпечення здорового розвитку дитини [1; 3; 5].
Мета статті – дослідити основні види здоров’язбережувальних технологій, що можуть бути використані у роботі з дошкільнятами, які мають порушення мовленнєвого розвитку.
Виклад основного матеріалу статті. Дослідники В. Лозинський, М. Смірнов, О. Ващенко, Т. Бойченко, Л. Антонова, А. Баранов, М. Гончаренко, С. Дудко, О. Московченко, І. Поташнюк, узагальнюючи напрацювання щодо здоров’язбережувальних освітніх технологій, пропонували власні визначення цього терміну; так, науковці трактують це поняття із позицій медицини (поняття включає усі можливі заходи оздоровлення) та педагогіки (цілеспрямований вплив педагогічних заходів на підвищення рівня психофізичного здоров’я здобувачів освіти). При цьому головною метою здоров’язбережувальних освітніх технологій є забезпечення умов фізичного, психічного, соціального та духовного комфорту для продуктивної навчально-пізнавальної та практичної діяльності учасників освітнього процесу, що мають наукове підґрунтя організації праці й культури здорового способу життя особистості [7].
В освітньому середовищі зміст здоров’язбережувальних технологій визначають наступні компоненти: змістовий, аксіологічний, гносеологічний, екологічний, емоційно-вольовий, фізкультурно-оздоровчий, діяльнісний. Фізкультурно-оздоровчий компонент – це володіння способами діяльності, спрямованими на підвищення рухової активності, попередження гіподинамії; цей компонент забезпечує загартовування організму, високі адаптивні можливості; він спрямовує на засвоєння індивідуально-важливих життєвих якостей, що підвищують загальну працездатність, на формування навичок особистої й суспільної гігієни [7].
Інтегроване використання здоров’язбережувальних технологій в освітньому процесі закладів дошкільної освіти здійснюється у декількох напрямах, один із яких включає в себе раціональну організацію рухової діяльності дітей. Змістовими компонентами цього напряму є: ранкова гімнастика; фізкультурні заняття (традиційні, тренувальні, заняття змагання, інтегровані з іншими видами діяльності, свята і розваги); заняття з використанням міні-тренажерів; ритміка; гімнастика після сну; щоденний режим прогулянок; створення необхідної розвивального середовища; суворе дотримання рухового режиму та режиму дня; проведення фізкультхвилинок, ігор з рухами у вільній діяльності; музичні заняття; заняття з формування здорового способу життя [6].
В режимі дня можливі наступні різновиди здоров’язбережувальних технологій [6]:
1.Ранкова гімнастика (дихальна гімнастика О. Стрельнікової; пальчикова гімнастика; загальнорозвиваючі вправи; танцювальні вправи; використання елементів вправ з різних оздоровчих систем: аеробіка, шейпінг тощо).
2.Перед заняттями (точковий масаж, антистресовий масаж, інтелектуальний масаж).
3.Фізкультхвилинки на заняттях (дихальні вправи; пальчикова гімнастика).
4.Ранкова прогулянка (дихальна гімнастика, що включає м’язові вправи; оздоровча ходьба, біг).
5.Перед сном (релаксація, саморегуляція).
6.Після сну (гімнастика пробудження; дихальна гімнастика; пальчикова гімнастика; ходьба з використанням нестандартного фізкультурного обладнання (попередження плоскостопості, виправлення (профілактика) постави, сколіозу).
7.Перед вечерею (масаж на профілактику простудних захворювань; фізкультурні заняття по 2 рази в тиждень; ритмічна гімнастика – 1 раз на тиждень.
Завдання здоров’язбережувальної діяльності з дітьми з особливими освітніми потребами передбачає детальне планування і взаємодію всіх спеціалістів, які займаються їхнім психолого-педагогічним супроводом – вчитель-логопед, практичний психолог, інструктор з фізичної культури, вчитель-дефектолог, вихователь.
Під час здійснення супроводу дітей цієї категорії (потребують особливого підходу до їх фізичного та психоемоційного розвитку) важливим є застосування особистісно-орієнтованого підходу, що передбачає задоволення індивідуальних потреб дитини в процесі навчання та виховання. Застосування здоров’язбережувальних методів і стратегій вимагає детального обговорення і покрокового планування освітнього процесу з участю команди вищезазначених фахівців, які працюють із особливою дитиною.
Такий підхід передбачає тісну співпрацю між вчителем-логопедом, який займається корекцією мовлення, практичним психологом, який надає підтримку у психологічному аспекті, інструктором з фізичної культури, який сприяє фізичному розвитку, і вчителем-дефектологом, який забезпечує корекцію інтелектуально-когнітивної сфери дітей із особливими освітніми потребами. Цей колектив спільно планує і виконує програми, втілює індивідуальні підходи, спрямовані на зміцнення здоров’я дитини й розвиток її потенціалу в інклюзивному освітньому середовищі. Означена специфіка реалізується таким чином, що кожен фахівець вносить свою частку у створення індивідуальних програм і планів, враховуючи потреби та можливості кожної дитини; спеціалісти працюють разом, обмінюючись знаннями й досвідом, щоб забезпечити найбільш ефективний розвиток і підтримку здоров’я дітей з особливими освітніми потребами. У роботі з дітьми, які мають порушення мовлення, використання здоров’язбережувальних технологій допомагає оптимізувати процес корекції мовлення дітей і сприяє загальному оздоровленню їхнього організму [4].
Серед здоров’язбережувальних технологій, що застосовуються в режимі денної корекції із дітьми вищезазначеної категорії, науковці виділяють дихальну, артикуляційну та пальчикову гімнастику, пасивний масаж та Су-Джок терапію тощо. Ці різновиди допомагають розвивати рухливість артикуляційного апарату та артикуляційний праксис дитини, сприяють формуванню мовленнєвого дихання, розвитку дрібної моторики та пальцевого праксису, а також формують у дітей навички самомасажу.
Для ефективного розвитку у дітей усного мовлення та читання необхідно систематично працювати над розвитком їх мовленнєвого дихання. Для цього у своїй роботі вчитель-логопед використовує дихальну гімнастику; яка базується на створенні масажного ефекту за допомогою струменя повітря, який утворюється при короткому та активному видиху. Також вчитель-логопед долучає виконання вправ дихальної гімнастики, що допомагає дітям навчитися ефективно використовувати повітря під час вимови слів і фраз, а також дихати природним і правильним чином. Логопеди проводять ці вправи в різних варіантах, використовуючи схеми та картки-піктограми, для нормалізації вдиху та видиху (приклад вправи: «Дихаємо через ніс і видихаємо через рот, або навпаки; робимо короткий глибокий вдих і повільний видих, або повільний глибокий вдих і короткий різкий видих») [2].
Практики пропонують використовувати вправи, що допомагають дітям відчувати різницю напрямків і сили повітряного струменя, навчають їх правильно дихати, що також є основою для збереження здоров’я. Наступні різновиди вправ – «Вимова звуку на одному видиху», «Вимова складів або фраз на одному видиху», «Читання віршованих фраз» тощо. При цьому початкові етапи роботи проводять із використанням візуальної підтримки (серія карток), пізніше продовжують закріплювати навички правильного дихання без опори на наочність [2].
Наступним важливим компонентом, що може використовувати інструктор з фізичної культури для покращення та збереження здоров’я дітей із порушеннями мовлення – це артикуляційна гімнастика, яка сприяє покращенню загального фізичного здоров’я дитини та розвитку мовленнєвої компетентності одночасно. Артикуляційна гімнастика покращує розвиток артикуляційно-м’язової системи, готує підґрунтя для роботи логопеда з виправлення порушень звуковимови та формування чіткої дикції. У практиці логопеди часто зустрічаються зі стійкими порушеннями мовлення дітей, особливо в поєднанні з неврологічними симптомами; часто ці діти мають соматичні проблеми, рухові розлади, знижену працездатність і підвищену стомлюваність. У таких випадках можна використовувати артикуляційну гімнастику у формі ігор, щоб зберегти інтерес дитини до виконання артикуляційних рухів [2].
У роботі з дітьми з порушеннями мовлення, щоб підготувати артикуляційний апарат до продукування звуків, дослідники рекомендують застосовувати метод біоенергопластики – система прийомів з організації гармонійної взаємодії рук і язика. Біоенергопластика поєднує енергію, що присутня всередині людини, з плавними, розкутими рухами тіла і рук. В корекційній роботі комбінуються рухи кистей рук з рухами органів артикуляційного апарату дитини. Під час виконання артикуляційних вправ рука показує, де і в якому положенні знаходяться язик, нижня щелепа або губи. Цей підхід допомагає розвивати артикуляційний апарат та моторику рук дитини [8].
Покращить ефект поєднання рухів кистей рук (такі рухи впливають на функціонування центральної нервової системи і розвиток мовлення) виконання усіх класичних артикуляційних вправ. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу та розслаблюють губи дитини. Застосування біоенергопластики значно прискорює виправлення порушених звуків у дітей з порушеними кінестетичними відчуттями. Рекомендуються такі вправи: «Годинник» – долоня стиснута і спускається вниз, рухаючись зліва направо: «Гойдалки» супроводжується рухом долоні зі зчепленими пальцями, яка піднімається вгору та опускається вниз; у вправі «Хоботок» долоня зібрана в пучок, а великий палець притиснутий до середнього; «Чашечка» включає притискання пальців один до одного, наслідуючи положення чашки [8].
Під час роботи з дітьми з порушеннями мовлення часто спостерігається порушення дрібної моторики; тому для нормалізації цієї сфери достатню увагу слід приділяти пальчиковій гімнастиці. Можна використовувати «пальчикові» ігри з віршованими рядками, де ритмічні рухи рук і пальців ілюструють текст. Це створює позитивний настрій у дитини, а також дозволяє заздалегідь продумати рухи і лексичний матеріал, спрямований на правильну вимову кожного звуку. Комплекси пальчикової гімнастики і окремі її елементи впроваджуються у фізкультхвилинки та фізичні паузи. Для розвитку дрібної моторики можна використовувати різноманітні тренажери для пальчиків і балансири для рук; додатково вони тренують ї загальну координацію рухів дитини. Для покращення моторики пальців також можна проводити вправи з використанням піпеток або щипчиків, ігри зі шнурівками, прищіпками, скріпками, а також ліплення, розфарбовування, збирання конструктора, мозаїки, застібання ґудзиків і вирізання з паперу тощо [8].
Корисним засобом для збереження здоров’я і розвитку мовлення дитини є пасивний ігровий масаж, за допомогою якого можна зміцнювати м’язи пальців дитини. Цей виду масажу, впливаючи на нервові закінчення рук дитини, сприяє стимулюванню мовленнєвого розвитку, розвитку дрібної моторики та поліпшенню кровообігу. Для ігрового пасивного масажу зручно використовувати різні предмети-масажери – гумові огірочки, м’ячики, ялинкові шишки, каштани, горіхи, жолуді, шестигранні олівці, ребристі конструктори, Lego-конструктори тощо [5].
Су-Джок терапія є також одним із здоров’язбережувальних прийомів, що використовується для стимуляції мовленнєвого розвитку у дітей. У цій терапії акцент робиться на точках відповідності головного мозку, що знаходяться у верхніх фалангах пальців; масаж цих точок сприяє стимуляції мовленнєвого центру кори головного мозку. У роботі з дітьми з мовленнєвими порушеннями автори рекомендують використовувати Су-Джок масажери, схожі на масажні кульки з шипами, масажні металеві кільця та циліндр різних розмірів. Ці засоби дозволяють проводити масаж точок і на кисті руки дитини. Діти сприймають масаж пальців та долонь як приємний процес, що має позитивний вплив на їхнє здоров’я і мовлення. Під час масажу точок Су-Джок, м’язи дитини стають більш тонізованими, а кровообіг верхніх кінцівок покращується [5].
Висновки. Застосування різних здоров’язбережувальних технологій інструктором із фізичної культури, як представником команди супроводу дитини з порушеннями мовлення, сприяє зміцненню мовленнєво-моторної, кистево-моторної та загально-рухової сфер; допомагає зняти напругу, розслабитися і створює позитивний настрій, покращує рівень пізнавальної активності, що є запорукою успішного здійснення навчально-корекційного процесу для дітей даної категорії.
Список використаних джерел:
1.Андрющенко Т.К. Теоретико-методичні засади формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку: дис. д-ра. пед. наук: 13.00.08. Умань, 2015. С. 263-272.
2.Гаврилов О.В. Особливі діти в закладі та соціальному середовищі: навчальний посібник. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. 308с.
3.Денисенко Н.Ф. Оздоровчі технології в освітньому процесі. Дошкільне виховання. 2004. № 12. С. 4-6.
4.Мікулак Н.М. Сучасні освітні стратегії здоров’язбереження: основи здоров’я: навчальний посібник. Дніпропетровськ: «Інновація», 2011. 120 с.
5.Нетрадиційні методи оздоровлення дітей дошкільного віку: навчальний посібник. Укладач Г. Григоренко. Запоріжжя: ЗНУ, 2006. 116 с.
6.Педагогічна рада. URL: https://vihovateli.com.ua/doklady-pedsovety-v-dou/3700-pedagogicheskij-sovet-ispolzovanie-zdorovesberegayushchikh-tekhnologij-v-dou.html
7.Рибалко Л.М. Здоров’язбережувальні технології в освітньому середовищі: колективна монографія. Тернопіль: Осадца В.М, 2019. 400 с.
8.Савіна Л.П. Пальчикова гімнастика для розвитку мовлення дошкільнят: посібник для батьків та педагогів. Київ: Школа, 2001. 47с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter