Посттравматичне зростання - це досвід позитивних змін, які виникають у результаті боротьби з серйозними психотравмівними ситуаціями і подіями, як визначають R. Tedeschi, L. Calhoun.
Активне нарощення емпіричних та теоретичних напрацювань протягом останніх 20 років дозволяє констатувати, що на сьогодні найпоширенішого вжитку набув термін «постравматичне зростання». За переконанням дослідників T. Zoellner, A. Maercker, R. Tedeschi, L. Calhoun цей термін є найбільш оптимальним та найкращим чином відображає феноменологічну сутність явища в кількох напрямках [3].
Сприяли цьому і термінологічні нововведення. До 1996 року для опису та концептуалізації позитивних змін, що відбулися у відповідь на зазначений вище спектр життєвих травматичних ситуацій, в науковій літературі було представлено цілу низку термінів: «самооновлення» (D. Jaffe), «позитивний сенс» (S. Thompson), «зростання екзистенційної усвідомленості» (I. Yalom, M. Lieberman), «позитивні зміни» (S. Joseph, R. Williams, W. Yule), «пов’язане із стресом зростання» (C. Park, L. Cohen, R. Murch) «квантум зміни» (W. Miller, J. C'deBaca), «трансформаційний копінг» (C. Aldwin, K. Sutton, M. Lachman), «знаходження користі» (G. Affleck, H. Tennen), «процвітання» (C. Ryff, B. Singer), «сприйняття вигод» (J. McMillen, R. Fisher), «відкриття сенсу» (J. Bower) «позитивні побічні результати» (J. McMillen, C. Cook), «позитивне переосмислення» (M. Scheier, J. Weintraub), «змагальницьке зростання» (P. Linley, S. Joseph), посттравматичне зростання (R. Tedeschi, L.Calhoun) [2].
На думку S. Joseph та P. Linley, в загальному, перераховані вище поняття є взаємозамінні і синонімічні та не здатні претендувати на першість в описі цього феномену [2].
У 1996 році було опубліковано роботу R. G. Tedeschi, L. G. Calhoun, де дослідники представляли інструмент для вимірювання, який, власне, і містив термін «посттравматичне зростання» (posttraumatic growth) у своїй назві і який відтоді став загальновживаним [1].
Найцікавіше, що термін цей вони вводять без будь-якого термінологічного аналізу, узагальнення наявних термінів тощо. Він просто з’являється у них у назві опитувальника і стає успішним [4].
Література:
1.Calhoun L. G., Tedeschi R. G.,The post-traumatic growth inventory : Measuring the positive legacy of trauma. Journal of Traumatic Stress. 1996. Vol. 9. P. 455−471.
2.Joseph, S., Linley, P.A. Growth following adversity: Theoretical perspectives an implications for clinical practice. Clinical Psychology Review. 2006. Vol. 26. Р. 1041–1053.
3.Tedeschi R. G. Posttraumatic growth: conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry. 2004. №1. Vol. 15. P. 1–18.
4.Климчук В. О. Психологія посттравматичного зростання: монографія. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кропивницький. 2020. 125 с.
__________________________________________________________________________________
Науковий керівник: Заграй Лариса Дмитрівна, доктор психологічних наук, професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter