Відтворення запозиченої лексики українською відбувається за такими стратегіями:
1)відтворення концептуального, денотативного значення, при цьому втрачається конотативна складова семантики, яка у царині колективного сприйняття того чи іншого слова формується під впливом багатьох соціально-культурних чинників:
2)відтворення конотативного значення, при цьому часто слово виходить за межі стилістичного узусу і сприймається як недоречне, смішне, дивне і таке інше.
3)відтворення калькуванням, що начебто наближує до розуміння внутрішньої форми запозиченого слова, але як правило не узгоджується із стилістикою мовлення, несе в собі яскравий відбиток «словотворчості» з регістру художнього дискурсу.
Кожна із стратегій має власні недоліки та переваги. Визначити доцільність вживання того чи іншого варіанту можна, спираючись на гнучкість колективного сприйняття відновленої семантики українською у відповідних комунікативних ситуаціях.
Перспективним є комунікативно-прагматичний підхід до відтворення іншомовних слів, тобто коли акцентується еквівалентне колективне сприйняття мовленнєвого елемента і в семантичному аспекті, і в соціально-культурному. Україномовний варіант перш за все має відтворювати концептуальне значення, а потім конотативне. При цьому «життєздатність» слова забезпечується більше ірраціональними чинниками, визначити які не так просто. Але зрозуміло, що занадто оригінальність, яскравий варіант словотворчості часто не відповідають комунікативно-прагматичним функціям запозиченого слова, не забезпечують еквівалентне прагматичне значення.
Необхідно знайти такий варіант, який міг би задовольняти мовців не тільки лінгвістично, але й прагматично, тобто відповідник має бути прийнятним як, наприклад, модна, брендова річ. Яскравість україномовного відповідника, у якому відбивається маркованість художного дискурсу, викликає здивування, посмішку, або скептицизм, що не сприяє мовленнєвій валідності. Потрібно знайти відповідник у межах між денотативним, конотативним, мотивованим та прагматичним значеннями. Чотири складові: денотат, конотація, внутрішня форма, прагматика – мають втілитися у таку форму, яка природньо узгоджується з мовленнєвим узусом тієї чи іншої спільноти.
Запропоновані запозичені слова можна розглянути з точки зору комунікативної прагматики в аспекті ступеню сприйняття як чужого. Наприклад, бібліотека, пазл будуть з ознакою найменшої відчуженості, зрозуміло, що доречність відтворення їх українським еквівалентом сумнівна. Інші слова можна умовно класифікувати за ступенем відчуженості, враховуючи певні характеристики мовців ( вікові, професійні і таке інше).
Так, для певних верств населення лайфхак, гаджет, мурал, транш, кавер, пост, линк, троль – це слова, які функціонують як англіцизми, що створюють відчуття причетності до Європейського англоцентричного світу.У ситуації загального захоплення ідеєю приєднання України до Євросоюзу, концентрацією уваги на вивченні англійської український відповідник до цих слів, здається, має небагато шансів для виживання. Але художній, публіцистичний дискурс може привернути увагу до яскравих українських відповідників, можливо, створюючи такий цікавий контекст, у якому український відповідник стане «брендовим».
Варіанти українських відповідників показують, що відтворення лише денотативного значення призводить до звуження прагматичного значення, акцент на відтворенні конотації модифікує прагматичне значення в інший стилістичний та жанровий регістр.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter