У мінливому економічному, соціальному та політичному середовищі, діджиталізація в освітньому процесі набувала надзвичайного значення. Особливої уваги заслуговує ініціатива ООН щодо сталого розвитку до 2030 року, яка передбачає трансформацію процесів формування політичних відносин та формування нових моделей управління на основі діджиталізації. Особливо гостро дане питання постало внаслідок поширення пандемії коронавірусної хвороби SARS-CoV-2 та війни в Україні, оскільки спостерігалося обмеження можливості населення для пересування та реального спілкування, відвідування закладів вищої освіти здобувачами, що позитивно вплинуло на процес діджиталізації. У зв'язку із виникненням певною мірою Інтернет-залежності, необхідності проведення занять в онлайн форматі, виконання всіх видів навчальних робіт на навчальних платформах, в українських закладах освіти сформувалася потреба для запровадження діджитал-технологій у всіх процесах своєї діяльності, у тому числі й використовуючи позитивний досвід провідних вищих навчальних закладів світу.
Під цифровою трансформацією потрібно розуміти процес діджиталізації, що спрощує доступ до інформації. Поняття «діджиталізація» науковці тлумачать як способи приведення будь-якого різновиду інформації в цифрову форму з використанням цифрових технологій.
Важливими ознаками, які характеризують діджиталізацію як «цифрову трансформацію» є: мобільність, доступність та безкоштовність, зберігання та використання інформації незалежно від місця знаходження, відсутність необхідності оновлення та встановлення програмного забезпечення так, як технології «стали хмарними» [1].
До позитивних моментів діджиталізації в освітньому процесі можна віднести: привабливість подачі навчального матеріалу за допомогою різних сервісів, коли нудний матеріал представляється у вигляді яскравої інфографіки та сприймається і запам’ятовується легше; доступність до матеріалів та зручність їх використання – електронний посібник, електронний (віртуальний) практикум, електронний словник, електронна енциклопедія, комп’ютерні аудіовізуальні засоби навчання, електронні засоби контролю навчальних досягнень здобувачів і т.п.; ефективність самоосвіти через використання технологій дистанційної освіти; використання різних навчальних платформ для розміщення навчально-методичних матеріалів, забезпечення зворотного зв’язку із здобувачами; можливість завантаження в навчальну платформу самостійно виконаних завдань для перевірки та оцінки викладачем.
В нашій країні, що обрала шлях євроінтеграції і успішно втілює в життя міжнародні програми, спрямовані на вдосконалення підготовки свідомого громадянина – майбутнього висококваліфікованого фахівця, компетентності та навики якого допоможуть ще більше підняти авторитет України на міжнародному ринку праці. Для досягнення таких результатів, кожен суб’єкт освіти (здобувач, викладач, науковець) повинен йти в ногу з часом та використовувати цифрові інноваційні технології під час свого навчання (самоосвіти).
Отже, завдяки застосуванню цифрових технологій в освіті, у здобувачів створюються набагато більші можливості успішного оволодіння компетенціями, більший доступ до безкінечного обсягу знань, оперативний обмін інформацією, постійні консультації, зв'язок із іншими здобувачами, викладачами, науковцями.
Список використаних джерел:
1. Миколюк О. А., Бобровник В. М. Управління підприємством в умовах діджиталізації економіки. Вісник Хмельницького національного університету. 2021. № 4. С. 142-146.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter