Дискусія щодо автономії навчання стала особливо популярною темою у сфері викладання іноземних мов, де головною метою автономії визнано допомогу студентам щодо набуття більшої незалежності у мисленні, навчанні й діяльності.
Актуальність формування готовності майбутніх філологів до застосування автономного навчання у професійній діяльності підкреслюється увагою розробників «Рамкової програми з німецької мови професійного спілкування для вищих навчальних закладів України» [2] до цієї проблеми. Серед головних принципів, які складають основу підходів до планування курсу з іноземної мови, формування його змісту та методів оцінки результатів, досягнутих у процесі оволодіння мовою, автори програми виділяють принцип автономного навчання.
Вітчизняна дослідниця О. Смольнікова визначає автономне навчання, як «... вид навчання, під час якого студент організовує особисте навчальне середовище і систематизує свій навчальний процес, за/без (залежно від ступеня автономності) допомоги, управління, вказівок викладача...» і підкреслює, що автономне навчання « .... є необхідною складовою сучасної вищої освіти в Україні і світі». [3, c. 191]
Цікавим для нашого дослідження у цьому сенсі є ідеальний портрет автономного студента за У. Рампілльоном [7]. На думку У. Рампілльона, «автономний студент повинен:
-мати бажання вчитися – тобто бути готовим до навчання, бути зацікавленим вивчати іноземні мови, а також мати мотивацію та готовність докладати зусилля в своєму навчанні;
-знати межі своїх можливостей, тобто бути в курсі, скільки він може вивчити, яка в нього концентрація уваги, як він вчився раніше тощо, спробувати подолати ці обмеження;
-виявити свої навчальні проблеми, тобто визнати та назвати причини труднощів, а також знайти шляхи вирішення цих проблем;
-пов’язувати нові знання зі старими;
-знати значення навчання;
-організовувати своє навчання – думати про навчальні кроки, планування, організацію роботи, вибір допоміжних засобів, навчальних технік та стратегій;
-використовувати навчальні техніки та стратегії;
-перевіряти свою навчальну рутину;
-вчитися через комунікацію;
ставити справжні наукові питання» [7, c.124]
В студентський період помітно зміцнюються такі якості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива. Вони є важливими для процесу самоконтролю, адже автономний студент має володіти навичками самоконтролю, що надзвичайно важливо для організації педагогічного процесу автономного навчання.
З погляду організації педагогічного супроводу й формування навичок самоконтролю у студентів-філологів вважаємо слушним запропонований О. Беренфенгером [4] розподіл ходу самоконтролю на такі фази:
1. Фаза старту.
2. Фаза планування.
3. Фаза управління та контролю.
4. Фаза підсумку.
Увагу студентів варто акцентувати на тому, що важливою частиною першої фази є формулювання мети навчання, яка поділяється на підцілі. Спочатку потрібно встановити рівень знань, який має студент, щоб планувати звідси перший і подальші кроки. Для цього студенту можна запропонувати виконати тест на перевірку знань або заповнити так звані контрольні листи європейського мовного портфоліо. Цей феномен стає популярним в педагогічній практиці. Цьому поняттю приділяли свою увагу такі вчені як О. Карпюк [1], А. Колб [5], Д. Літтл [6], та А. Шмідйєль [8] та ін.
«Європейський мовний портфель (ЄМП) виконує разом з педагогічно-дидактичною функцію документування, оскільки він дає змогу вести облік досвіду вивчення іноземної мови впродовж усього життя. Як документ він може мати важливе значення для проведення співбесід при працевлаштуванні, у тому числі з іноземними роботодавцями, а також для проходження практики. Оцінювання власних досягнень іншими сприяє прозорості та надає можливість провести порівняльний аналіз, самооцінювання; роздуми над власними досягненнями сприяють підвищенню відповідальності за власне навчання. Залучення міжкультурного досвіду в процес вивчення іноземної мови та облік досягнень сприяють також розвитку міжкультурного розуміння. Європейський мовний портфель складається з трьох частин: мовний паспорт; біографія вивчення мови; досьє. Облік власних досягнень необхідно вести регулярно. ЄМП – це власність студента, однак він може консультуватись з викладачами щодо шляхів оптимізації вивчення іноземної мови. Викладачі можуть час від часу інтегрувати в навчальний процес певні проекти для мовного портфеля» [2, c. 23]. За допомогою портфоліо кожен студент може з’ясувати стан своїх знань за відповідним рівнем. Наведені там приклади мовних навичок та ситуацій, якими не володіє або частково володіє студент, можна додати до основної мети.
Під час оформлення власного мовного портфелю слід опиратися на розробки Європейського мовного портфоліо, що складається з трьох частин:
1. «Досьє» – набір самостійно обраних результатів навчання (малюнки, есе, вірші, компакт-диски, плакати, постери тощо).
2. «Мовна біографія» – особиста інформація власника портфоліо щодо вивчення мови, його досвіду навчання й міжкультурних зустрічей, з урахуванням сітки самооцінки як допоміжного засобу для оцінювання стану навчання, цілі навчання як допомога для планування свого власного навчання та розробки своїх власних відповідних шляхів навчання.
3. «Мовний паспорт» – огляд мовних знань власника портфоліо за компетентнісними рівнями, що заповнює викладач або вчитель» [5].
Поділяючи думку А. Шмідйєль [8] про важливість створення біографії свого попереднього навчання, яка включає в себе навчальні цілі, час, місце, матеріал, методи, засоби навчання та види перевірки знань, рекомендуємо відмічати, які види завдань давалися студенту легко, які – важко; від виконання яких завдань отримував студент задоволення, а що, навпаки, демотивувало його. Це змушує студента поміркувати, які умови навчання сприяють успішному вивченню нового матеріалу, а яких варто уникати в майбутньому, особливо щодо самостійної роботи.
У фазі планування розробляють шляхи реалізації поставлених цілей. План базується на розподілі майбутніх завдань. Планування навчання залежить, насамперед, від часу, який має студент для здійснення своєї мети, тобто в який проміжок часу або як інтенсивно, як часто може чи хоче навчатися студент. Можливо, під час навчального процесу студент буде змушений адаптувати свої цілі до часових можливостей, які змінюються або були неправильно встановлені. Дуже важливо навчити студентів планувати реалістично й не керуватися тільки власними мріями. Найкраще на початку сформулювати свій план письмово, щоб пізніше можна було порівнювати навчальний процес з планом і при цьому перевірити, наскільки реалістично був він складений, таким чином знайшовши основу для подальшого планування. При формулюванні плану студенту доцільно запропонувати відповісти на низку запитань:
1.Що я хочу вивчати? (навички, зміст)
2.На чому я хочу навчатися? (матеріал)
3.Де я хочу навчатися? (місця навчання)
4.Коли я хочу навчатися? (час)
5.Як часто я хочу навчатися? (частота)
6.Як я хочу навчатися? (методи, стратегії, допоміжні засоби)
7.Як я хочу тренувати окремі навички?
На основі конкретного плану можна розрахувати можливі ризики, передбачити так звані «підводні камені».
Не варто також забувати, що паузи є інтегральним компонентом робочого часу. Потрібно, щоб студенти це також усвідомили й використовували в майбутньому, координуючи автономне навчання у своїй професійній діяльності. Їх потрібно навчити, зокрема, що під час навчання обов’язково мають бути проміжні однохвилинні перерви, після 30–45 хвилин роботи – 5 хвилин перерви, після більше ніж годинної роботи – щонайменше 1 година перерви.
Під час фази управління та контролю відбувається контроль за виконанням завдань згідно з планом. Для того, щоб успішно себе контролювати, відображати свої навчальні стратегії, оцінювати свої навчальні кроки, рекомендується вести особистий навчальний щоденник. У щоденнику можуть бути відображені різні питання. На початку навчання:
1.Що я очікую від мого навчання? Що я собі уявляю?
2.Що я знаю з теми?
3.Що мене найбільше цікавить?
Посеред навчання:
4.Чого мені раніше бракувало?
5.Про що я б хотів ще дізнатися, або які знання я б хотів поглибити?
Наприкінці навчання:
6.Що я вивчив? Що було нового для мене?
7.Що я вже знав, але бачу тепер під іншим кутом?
8.Що мені треба ще зробити?
9.Які мої «слабкі місця»?
10.Що я відчуваю в цей момент?
Дуже важливим є відображення своїх почуттів під час виконання завдання. Студент може на папері ліворуч написати завдання, які він щойно виконував, а праворуч описати свої почуття (задоволення, спокій, злість, напруга, нудьга тощо). Це допомагає усвідомити, чому студент надає переваги, і правильно обрати умови навчання, які підходять тільки для конкретної особистості. Цей щоденник краще вести регулярно для того, щоб виявити можливі зв’язки (час, місце, теми, матеріал, стратегії), які допоможуть у подальшому навчанні й професійній діяльності.
Наприкінці навчання, тобто у фазі підсумку, треба встановити, чи досягнуто головної мети. Студент підсумовує отримані знання, оцінює результат роботи, виконує підсумкові тести або контрольні завдання. Найкращою перевіркою є вміння застосовувати знання на практиці. Успіх при автономному навчанні залежить від того, як ефективно студент вміє використовувати в своїй подальшій роботі висновки з попереднього досвіду. Це передбачає уважне спостереження, аналіз своїх помилок та недоліків, а також відкрите, чесне обговорення. Студент не повинен боятися помилок.
Робота з портфоліо повинна бути безперервною, тому її треба рівномірно розподіляти впродовж усіх років навчання студентів. Цей вид роботи не є пріоритетним у процесі вивчення іноземної мови, але супроводжує й підтримує його. У ході експериментальної діяльності ми враховували, що для успішної самостійної роботи студентів з їх мовним портфоліо потрібен не тільки час, а й соціальні, методичні навички та особисті якості. З огляду на це, слід наголосити: щоб успішно працювати з мовним портфоліо й досягнути якомога більшої кількості поставлених цілей, необхідна ідентифікація студентів з портфоліо.
Список використаних джерел:
1. Карп’юк О. Українські перспективи європейського мовного портфоліо / О. Карп’юк // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2009. – № 3 (37). – С. 16–30.
2. Рамкова програма з німецької мови професійного спілкування для вищих навчальних закладів України. – Київ : Ленвіт, 2014. – 136 с.
3. Смольнікова О. Г. Обґрунтування феномену автономного навчання іноземних мов / О. Г. Смольнікова // Наукові записки [Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова]. Сер.: Педагогічні та історичні науки. – 2014. – № 119. – С. 186–192.
4. Bärenfänger O. Fremdsprachenlernen durch Lernmanagement: Grundzüge eines projektbasierten Didaktikkonzepts / O. Bärenfänger // Fremdsprachen Lehren und Lernen 33, Dresden. – 2004. – S. 251–267.
5. Kolb A. Portfolioarbeit. Wie Grundschüler Sprachenlernen reflektieren / Annika Kolb. – Tübingen : Narr Francke Attempto, 2007. – 366 S.
6. David Little, Radka Perclova. The European Language Portfolio: a guide for teachers and teacher trainers. Council of Europe. - Strasbourg, 2003.
7. Rampillon U. Aufgabentypologie zum autonomen Lernen. Deutsch als Fremdsprache / Ute Rampillon. – Ismaning : Max Hueber Verlag, 2000. – 136 s.
8. Schmidjell Annegret. Dramaturgie einer Lehrveranstaltung: Strukturierung des Lehr- und Lernprozesses : Didaktische und methodische Hilfen zur Seminarplanung / Annegret Schmidjell. – München : Iudicium-Verl., 1989. –– 56 S.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter