Історія розвитку кожної держави має різні етапи. Серед них і періоди формування національного ототождення її громадян, вільного і автентичного використання національної культурної спадщини і на цьому тлі розвиток культури і мистецтва з поєднанням сучасних тенденцій і культурно-мистецького здобутку народу.
Період 60-70 років відзначився у музичному мистецтві України новою генерацією композиторів, які з одного боку продовжували традиції і стилістичні напрямки композиторів, чия творчість почалась у 20-30-ті рр.: Б .Лятошинський, Л. Ревуцький, С. Людкевич, М. Колесса, М. Тіп, В. Борисов, Ю. Мейтус, і композиторів, що прийшли на зламі 40-50 років : К. Домінчен, В. Кирейко, А. Кос-Анатольський, Г. і П. Майбороди, І. Шамо та інші, а з другого - активізували пошуки інтонаційно-образного оволодіння новими композиційними прийомами.
Увага до проблем сучасності, зацікавлення скарбами народної творчості з позиції сучасності, пошук нових образно-виражальних засобів і збагачення традиційних – ці аспекти визначили шляхи розвитку музичного мистецтва цього періоду, що характеризується рисами значного стильового оновлення композиторської творчості, активним розвитком концертно-виконавської діяльності та науково-дослідної роботи, що пов’язана з вивченням історії української музики.
На початку 60-х приходить нове покоління композиторів: В. Бібік, О. Білаш, Б. Буєвський, Л. Грабовський, В. Губаренко, Леся Дичко, Ю. Іщенко, І. Карабиць, Л. Колодуб, Г. Лятошенко, В. Сильвестров, М. Скорик, Є. Станкович, В. Філіпенко, В. Гомоляка, діяльність яких характеризується досягненнями в галузі композиторської творчості, тяжінням до зближення й взаємопроникнення різних музичних жанрів.
Нова стилістична хвиля 60-х рр. у всіх своїх проявах є закономірним продовженням значних досягнень композиторського професіоналізму попереднього етапу. Та творчість композиторів цього періоду має цілу низку нових характеристик як змістовно-філософських так і стильових. Це і звернення до джерел українського народного музичного епосу (дум, історичних пісень) через їх симфонічне узагальнення та стильову індивідуалізацію; це осмислення сьогодення з позиції глобального охоплення історії, своєрідної “пам’яті” культури в її етнічних і національних витоках; акцентування уваги композиторів на проникненні у складний внутрішній світ людини – звідси тенденція до камернизації жанрів симфонії; відбиття загально художніх тенденцій др. пол. ХХ ст. у творчості українських композиторів, поява стильових течій.
Зупинимось на коротких нарисах - характеристиках трьох композиторів цього періоду.
КОЛОДУБ Лев Миколайович (01. 05. 1930, Київ) – композитор, педагог, музично-громадський діяч, відзначений багатьма нагодами та званням. Закінчив історико-теоретичний і композиторський факультети Харківської консерваторії (1954; класу композиції М. Тіца). Здійснив транскрипції, оркестрування та редагування творів українських композиторів М. Лисенка, В. Косенка, М. Вериківського, А. Рудницького, Л. Ревуцького, С. Жданова, М. Скорульського, М. Тіца, А. Штогаренка, К. Домінчена.
Серед великої кількості монументальних творів оперного та симфонічного жанру особливе місце займає камерно - інструментальна творчість композитора: «Українська карпатська рапсодія» № 1 (1960; також версія для духового оркестру), № 2 (1974), «Гуцульські картинки» (1967), п’єса «Троїсті музики» (1979), 5 сюїт «Українські танці» (1996–2002); для струнного оркестру – «Сім українських народних пісень» (1987); «Турівські пісні» (1997); концерти з оркестром – 2 для скрипки і камерного оркестру (1992, 2000), для 2-х скрипок (2003), для гобоя (2002), 3 для кларнета (1995, 2003, 2010), для фагота (1997), 3 для валторни (1972, 1980 – зі струн. оркестром, 2006 – із симфонічним оркестром), 2 для труби (1986, 1996) та тромбона (1986, 2002); «Епічне концертіно» для туби (1976); твори для духових оркестрів та ансамблів; різнохарактерні п’єси для струнного, духових та ударних інструментів; твори для фортепіано.
ГОМОЛЯКА Вадим Борисович (10. 1914, Київ – 07. 05. 1980, м. Кисловодськ, похований у Києві) – композитор, музично-громадський діяч, відзначений багатьма нагодами та званням. Автор симфонічної, хорової та камерної музики, а також музики до театральних вистав, радіо- і телепередач, фільмів. Творчий стиль Гомоляки близький до фолькльоризму. Відзначився як майстер оркестрування. У музичній творчості тяжів до сучасної тематики, його музична мова вирізняється мелодичною виразністю та близькістю до народнопісенної інтонації. Серед його камерних творів найбільш відомі та входять до учбового репертуару: для струнного оркестру – «Українська увертюра» (1954); 10 п’єс для скрипки і фортепіано (1970); концерти з симфонічним оркестром – для скрипки, валторни, фагота, гобоя, кларнету тощо.
ІЩЕНКО Юрій Якович (5 травня 1938, Херсон) — український композитор. Після закінчення композиторського факультету по класу професора А. Я. Штогаренка (1955–1960) та аспірантури (1961–1964) майже 40 років працює у Національній музичній Академії України, навчаючи та виховуючи молодих композиторів. У творчому доробку композитора — численні твори найрізноманітніших жанрів та форм від опер, симфоній та концертів (для скрипки, віолончелі, кларнету, гобою та фортепіано) — до камерних творів (серед яких 12 квартетів, квінтети, тріо, сонати для різних інструментів у супроводі фортепіано, цикли для фортепіано) та хорів.
Список використаних джерел
1. Апатський В. М. Теорія і практика духового виконавства в Україні / В. М. Апатський — К. 2000. — 248 с.
2. Гладких А. В. Тенденції розвитку української інструментальної музики. / А. В. Гладких // Проблеми сучасності : культура, мистецтво, педагогіка: зб. наук. пр. — Харків-Луганськ, 2006. — С. 24-30.
3. Історія украинської радянської музики. Муз. культура рад. України. / уклад. Л. Б. Архипович, Н. И. Грицюк, Л. Н. Грищенко та інш. — К. : Муз. Україна, 1990. — 197 с.
4. Круль П. Ф. Генезис духового та ударного інструментального виконавства. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства / П.Ф. Круль. — К., 2001. — 17 с.
5. Зильберквит М. А. Музично-виконавське мистецтво / М. А. Зильберквит. — К. : 1982. — 74 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter