Cловотворення і словниковий склад німецької мови розвивалися і змінювалися з найдавніших часів. Як наголошує В. В. Левицький, основними видами утворення нових слів у індоєвропейських мовах є словоскладання і деривація (словотвір), які базуються на двох граматичний способах: складенні й афіксації. За місцем, яке афікси займають у слові, вони поділяються на префікси, інфікси та постфікси. При цьому, афікси можуть мати декілька значень, основними з яких є: реляційне значення, коли вони утворюють форми слів, тобто виконують словозмінну функцію, та дериваційне значення, коли вони утворюють нові слова, тобто виконують словотвірну функцію. У більшості випадків усі типи афіксів: префікси, інфікси, постфікси, можуть виконувати обидві функції 4, 2008, с. 372.
С. Зондереггер відмічає, що у давньоверхньонімецькій мові існували різні способи утворення слів, найважливішими з яких є складання слів (die Komposition), конверсія (die Konversion), префіксація (die Präfigierung) та суфіксація (die Suffigierung).
При цьому, слова можна класифікувати за значенням (семантичні), за формою (морфологічні) або за використанням у реченні (синтаксичні). Критерії використовуються окремо або в комбінації. Відповідно, є різні частини мови.
Метою даної роботи було дослідження словотворення у давньоверхньонімецькій мові.
Об’єктом дослідження були давньоверхньонімецькі слова, у складі яких знаходилися префікси та суфікси.
Матеріалом дослідження слугували давні та сучасні словники німецької мови (R. Schützeichel, К. Duden) та етимологічні словники (В. В. Левицький), загалом було досліджено 177 слів (103 іменника, 34 прикметника, 40 дієслів), серед яких слова з префіксами (37) та суфіксами (90).
У роботі було використано дескриптивний та порівняльно-історичний методи.
Проведене дослідження показало, що у словотворенні в давньоверхньонімецькій мові розвивалися такі форми творення, як складання слів (die Komposition), конверсія (die Konversion), префіксація (die Präfigierung) та суфіксація (die Suffigierung).
Складання слів або основ слів (die Komposition) – це спосіб творення слів, при якому дві і більше основи поєднуються в одне слово. У давньоверхньонімецькій мові йдеться переважно про іменникові сполуки, наприклад, ahd. herbistmanoth `Herbstmonat` (осінній місяць), erdgruoba `Erdgrube` (земляна яма).
Продуктивним було й словотворення шляхом конверсії (die Konversion). Наприклад, утворення іменників шляхом розміщення дієслівних (іменникових, прикметникових) форм у іменникових відмінках: helfa (helfan) `Hilfe` (допомога), klaga (klagon) `Klage`, sprunc (springan) `Sprung` (стрибок).
При розгляді давньоверхньонімецьких слів, у складі яких знаходилися префікси, виявлено, що до найдавніших префіксів належать bi- та gi-, які утворилися і розвинулися з прийменників і прислівників місця (bi – bei, auf, an , in, zu, für, neben, während, näher та інші; gi – mit, etwa). На основі аналізу виявилося, що були також такі префікси, як ga-/ge-, bi-, aba- та ana-. Префікс - це словотвірний засіб, характерний для дієслівної системи. Наприклад, bikoman, bigonan, giholfan, gi-sehan, gi-sagan, gi-fullen та інші. Також у випадку іменників та прикметників кількість префіксів зросла в давнину. Наприклад, з іменниками: gi- (gi-birgi `Gebirge` zu berg `Berg` (гора), gi-fideri `Gefieder` zu fedam `Feder`(перо); з прикметниками: bi-, un- (bicant, unkund `unbekannt` (невідомий)).
В результаті аналізу давньоверхньонімецьких слів із суфіксами встановлено, що з іменниками вживаються такі суфікси як: -ing (-ung): kunig (kunni) `König` (король), -in: friuntin (friunt) `Freundin` (подруга), -i: eltî (alt) `Alter` (вік), -ida: miltida (milti) `Gnade` (благодать). Дериваційні суфікси іменників -heit, -scaft, -tuom розвинулися з самостійних слів (skalkheit `Sklaverei` (рабство), wischeit `Weisheit` (мудрість), bruoderscaft `Bruderschaft` (братство), riterscaft `Ritterschaft` (лицарство), heilagtuom `Heiligtum` (святилице). Суфікс -heit був окремим словом і означав вид, якість, образ. Поступово це окреме слово перейшло до кінцевого компонента складних іменників. У результаті з’єднання суфікса -heit з двн. -ag, -ig з’явився суфікс -keit, який поступово приєднався до -ig, і з’явився двоскладовий суфікс -igkeit. Старі суфікси -unga, -nissi, -ot(i), -i, -idi/-ida та -t використовувалися для утворення абстрактних іменників, особливо для багатьох релігійних і філософських термінів: reugna/rehhenungen `Ordnung` (порядок), finstarnessi `Finsternis` (темрява), gihaltnissa `Erlosung` (порятунок), waltesod `Herrschaft` (панування), hwassi `Scharfsinn` (кмітливість), ferflohtini `Verstrickung` (заплутанність), hertida `Harte` Festigung` (твердість),, pihaltida `Beachtung` (увага). Інші продуктивні суфікси серед прикметників були: -ag: bluotag (bluot) `blutig` (кривавий); -ig: kreftig (kraft) `ktäftig` (сильний); -isc: himilisc (himil) `himmlisch` (небесний); -lôs: gruntlôs (grunt) `ohne Grund` (без причини).
В результаті нашого дослідження ми дійшли висновку, що в процесі словотворення у давньоверхньонімецькому періоді важливу роль відіграли такі явища, як: префіксація і суфіксація. Вони є дуже давніми, але продуктивними засобами словотворення. Генетично префікси і суфікси у більшості випадків існували як окремі слова, а потім поступово приєдналися до основи. Префіксація і суфіксація залишаються продуктивними засобами словотворення і в сучасній німецькій мові – Standarddeutsch, вони є словотворчими морфемами, тобто значущою одиницею мови, але вживаються у сучасній німецькій мові як самостійні лексичні одиниці.
Список використаних джерел
1. Голубенко Л. М., Кулина І. Г., Березіна Ю. О. Історія німецької мови : практикум з курсу. Частина І. – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. – Одеса : Фенікс, 2017. – 36 с.
2. Голубенко Л. М., Кулина І. Г., Березіна Ю. О. Історія німецької мови : практикум з курсу. Частина ІІ. – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. – Одеса : Фенікс, 2017. – 68 с.
3. Голубенко Л. М., Кулина І. Г., Козак Т. Б. Вступ до германської філології : практикум до курсу. – Одеса : Фенікс, 2019. – 152 с.
4. Левицький В. В. Історія німецької мови. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця : Нова Книга, 2007. – 216 с.
5. Bublyk W. W. Geschichte der deutschen Sprache: ein Lehrbuch für Fakultäten und Pädagogische Hochschulen für Fremdsprachen. – Kyjiw. Hauptverlag der Verlagsvereinigung, 1983. – 232 S.
6. Busch A. Stenscheke O. Germanistische Linguistik: Eine Einführung. – Narr Franke, Auflage: 1, 2007. – 256 S.
7. Duden. Das Herkunftswörterbuch : Etymologie der deutschen Sprache. – Auflage : 6. Bibliographisches Institut, 2020. – 960 S.
8. Duden. Deutsches Universalwörterbuch: Das umfassende Bedeutungswörterbuch der deutschen Gegenwartssprache. – Auflage : 8. Bibliographisches Institut, 2015. – 2128 S.
9. Duden. Stilwörterbuch der deutschen Sprache. – Bibliographisches Institut: Auflage 2, Zürich, Dudenverlauf, 2010. – 864 S.
10. Moskalskaja O. I. Deutsche Sprachgeschichte. –М. : Akademia, 2003. – 288 S.
11. Schmidt W. u. a. Geschichte der deutschen Sprache. – 10 Aufl. S. Hirzel. – Stuttgart, 2007. – 489 S.
12. Sondergger S. Althochdeutsche Sprache und Literatur. – 3 Aufl. Walter de Gruyter. Berlin. New York, 2003. – 390 S.
_____________________________________________________________
Науковий керівник: Кулина Ірина Георгіївна, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри німецької філології, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter