Тривалі археологічні розкопки (від1987р.ХХст-2007р.),проведені відділом археології Інституту народознавства ім. І.Крип’якевича під керівництвом світлої пам’яті доктора історичних наук Леоніда Мацкевого, виявили численні керамічні знахідки в печерно-скельному комплексі Прийма 1 на Львівщині поселення доби енеоліту, ранньої бронзи та ранньозалізного часу. Проведення комплексного міждисциплінарного аналізу матеріалів дають підставу оцінити цю пам’ятку як важливий науково-дослідницький об’єкт, який виконував роль житлових споруд для людей давнього часу з великим різноманіттям археологічних знахідок.
Археологічна пам’ятка Прийма 1 розташована за 1 км на південний захід від с. Прийма Миколаївського району Львівської обл. Комплекс Прийма 1 утворився серед щільних, сіро-жовтуватих вапняків з великим вмістом ( до 30-35%) різнозернистих кварцевих пісків, що й визначило утворення карстових порожнин, які використовувала людина впродовж багатьох тисячоліть (фото). Під дією кліматичних факторів у вивітрених вапнякових пластах утворювалися нашарування піску та продуктів вивітрювання, перемішаних з лесами. В цій товщі фіксуються глибинні культурні шари різного часу ( від ґрунтового горизонту 0 – 70 см до 170 -210 см ).
Керамічні вироби є одними з найважливіших знахідок ансамблю Прийма 1. Мінерало-петрографічні, макро – і мікроскопічний, хімічний та рентгенографічний аналізи дозволили визначити склад сировинних матеріалів та технологію виготовлення керамічних виробів.
Ряд фрагментів керамічних виробів належать до культури лійчастого посуду доби енеоліту (друга пол. IV – перша пол. III тис. до н.е.), рис 1. Названа за типовою формою посуду – келиха з лійчастою формою шийки. На сколі одного з уламків керамічної посудини виділяються прошарки буро-жовтого кольору. Зовнішня і внутрішня поверхні зразка загладжені травою або мохом. Поверхня керамічного фрагменту жорстка з нерівномірно вкрапленими зернами кварцу різної зернистості, з наявними дрібними ямками, звідки, очевидно, випали грубозернисті частинки. Керамічна маса неоднорідно перемішана, пориста, а на зовнішній поверхні є тріщини, обумовлені процесами висушування та випалювання. Наявність спечених тонкодисперсних ділянок глини не дають підстав стверджувати, що цей виріб був придатний для зберігання рідини. Випал виробу був, очевидно, короткочасний при температурі близько 4500 С.
Інший зразок керамічного фрагменту культури лійчастого посуду доби енеоліту має землистий, пухкий вигляд із явно вираженими зернами кварцу і шамоту. Поверхня стінок покрита нерівномірною обмазкою з глини буро-оранжевого кольору, має численні порожнинки і ямки . Внутрішня поверхня загладжена рукою. Керамічна маса зразка грубувата, з пористого й неоднорідного матеріалу різної зернистості та нерівномірного замісу. Це сприяло утворенню великої кількості мікро – та макротріщин у процесі висушування та випалювання, і, як результат, зниження якості виробу. Мікроскопічні аналізи підтверджують використання осадової породи глинистого складу. Серед основної маси дрібнозернистої глини трапляються зерна кварцу, польовошпатових порід, явно виражені луски гідрослюди і серициту, а також мінерали циркрну і магнетиту. Сполуки заліза наявні у вигляді точкових і більших зерен неправильної форми ( до 0,7 мм).
Порожнини в масі ( до 2 мм) утворені внаслідок вигорання органіки. Пори різного напрямку і форми (до 0,8 мм). Можна стверджувати, що обмазка замішана з тієї глини, що й виріб. Температура випалу не перевищувала 5000 С.
Таким чином, керамічні матеріали енеолітичного часу представлені двома основними групами артефактів. До першої групи належать вироби з нотним орнаментом, загладжені трав’яною мочалкою, тріщини утворені внаслідок усадки при термообробці. Пори в масі утворені внаслідок вигорання органічних речовин. Керамічне тісто грубо замішане, товщина стінок посудин 3 – 5 мм. Вироби малопридатні для зберігання рідини, температура випалу не перевищувала 5000 С.
У другій групі кераміки фрагменти посудин вкриті обмазкою з глини поганого відмулу буро-оранжжевого кольору, загладжені трав’яною мочалкою і частково рукою. Керамічна маса неоднорідно перемішана, розшарована. Серед основного глиняного тіста зустрічаються зерна кварцу, слюдисті мінерали, польовошпатові породи, а також частинки шамоту. Кераміка пориста, випалал не перевищував 5000 С.
Характерною особливістю керамічних виробів доби ранньої бронзи ( друга пол. III - до першої пол. II тис. до н.е. є чорний колір з переходом в темносірий. На зовнішній поверхні посуду наявний орнамент у вигляді відбитків нігтьових вдавлювань, внутрішня сторона загладжена і залощена. Темносірий колір кераміки можна пояснити недосконалим процесом випалювання, в результаті чого при надмірній кількості вуглекислого газу в печі відбувається процес перетворення бурого оксиду заліза в чорний колір ( закисне залізо ). Маса пориста, пухка з великою кількістю різнозернистих мінералів і уламків гірських порід. Наявні окремі порожнини (до 2 мм) є залишками вигорілої органіки. Для зменшення пористості та водопроникливості поверхню керамічного посуду залощували та випалювали в атмосфері вуглекислого газу при мінімальній кількості кисню в печі. Крім того, присутні у глині сполуки заліза є за своєю хімічною природою топниками, і при випалюванні частково розтоплюються і ущільнюють керамічний черепок.
Мікроспостереження керамічного артефакту вказують, що глиниста порода забарвлена сполуками заліза в бурий колір, тонколускувата, домішки рівномірно розприділені і складаються із зерен польового шпату, рідше кварцу, гідрослюди, окремих пластинок біотиту. Пори круглі, овальні, розміром до 0,4 мм, маса керамічного черепка вкрита густою сіткою тріщин, окремі з них переходять у вузькі видовжені порожнини. Температура випалювання в печі не вище 5500С .
Інший фрагмент керамічної посудини свідчить, що його поверхні легко обпечені та жорсткі, вкриті неглибокими рівчаками, шириною до 2 мм. Трапляються ямки та наскрізні пори, які виникли внаслідок механічних пошкоджень. Внутрішня поверхня і частина зовнішньої загладжені м’яким ворсистим предметом, решта – твердим. Маса пориста, з численними уламками шамоту, присутні обвуглені органічні рештки. Уламки гірських порід і зерна мінералів нерівномірно розподілені в грубо перем’ятій масі.
Мікроскопічний огляд вказує на використання запісочених глинистих порід з природними добавками слюдистих мінералів, різнозернистого кварцевого піску та сполук заліза, що надає керамічній масі темно-бурого кольору.
Висоцька культура ( від назви с. Висоцьке Львівської обл.) ранньозалізного часу представлена керамічним уламком шириною 9 мм, зовні грубо загладженим м’яким предметом, внутрішньо – твердим і злегка залощеним. Край вінчика недбало підправлений пальцем і прикрашений проколами круглої форми, які виконані в сирому керамічному тісті з внутрішньої сторони назовні. Скол уламка керамічної посудини має землистий колір. В керамічній масі присутні домішки подрібненої випаленої глини та поодинокі зерна прозорого кварцу. Маса неоднорідна, пориста, з тріщинами, як результат нерівномірного перемішування та висушування. Трапляються білі вапнякові включення.
Характерною особливістю кераміки цієї групи є присутність у масі домішок шамоту. Внутрішня поверхня зразка покрита тонким шаром (до 1 мм ) глини буро-сірого кольору, на відміну від коричнево-бурої основної маси. Тріщинки між собою не сполучені.
Результати хімічного та мінералогічного аналізів дозволяють зробити висновок про те, що сировиною для виготовлення керамічних виробів використовували місцеві легкоплавкі глини з неоднорідним хімічним складом. Важливими домішками в глинах є кварцевий пісок, слюда, залізисті сполуки, карбонати, сульфати та органічні речовини (табл. 1).
Досліджувані глини мають у своєму хімічному складі велику кількість різноманітних мінеральних сполук, які суттєво впливають на технологічні властивості керамічних мас. Рентгеноструктурний та хімічний аналізи зафіксував присутність глинистих мінералів, польовошпатових порід і слюдистих мінералів змінного складу. Вказані мінерали представлену у хімічному складі сполуками натрію, калію, кальцію, алюмінію та ін.
Високий вміст у глині сполук заліза і титану забарвлюють її від жовтого до буро-коричневого кольору, а після випалювання - до червоно-коричневого. Залізисті сполуки знижують температуру спікання глини, одночасно ущільнюючи її структуру. Сполуки кальцію і магнію зумовлюють підвищену пористість і зниження міцності випалених виробів. Слюдисті мінерали, завдяки своїй лускоподібній будові та гладкій поверхні, зменшують зв’язуючі властивості глин.
Рентгеноструктурний аналіз за наявністю характерних дифракційних максимумів свідчить про присутність у складі глин гідрослюдистих мінералів іліту та мусковіту. Крім того, присутність цих мінералів у випаленій кераміці свідчить про те, що їхня кристалічна решітка не була зруйнована вогнем, тобто температура випалювання не перевищувала 7000 С. Руйнування мікроструктури слюдистих мінералів починається від 7500 С . На дифрактограмах досліджуваних зразків виявлено мінерал хлорит, який також має температуру руйнування від 7000 С.
Таким чином, на основі проведеного комплексного дослідження можна стверджувати, що знайдені керамічні вироби виготовляли з місцевої низькоякісної легкоплавкої глини, багатої на різні мінеральні домішки змінного хімічного складу. В окремих випадках до складу керамічних мас додавали куски спеченої глини (шамоту). Це можна вважати певним поступом вперед в технології виготовлення керамічного посуду.
Починаючи з епохи ранньої бронзи, застосовується прийом лощення поверхні керамічної посудини для зменшення пористості і підвищення щільності черепка. Крім того, керамічний виріб набував більш естетичного вигляду.
Карстові порожнини поблизу с. Прийма – унікальне явище природи не тільки з точки зору генезису, а й широкої гами археологічних знахідок в них. Кам’яні порожнини завжди привертали увагу людських спільнот. Печери, навіси були на ті часи готовими житловими спорудами, зручними місцями для господарювання, культових обрядів. Збереженість знахідок у них спонукає до використання новітніх методів їхнього комплексного міждисциплінарного дослідження.
Список використаних джерел:
1. Гуньовський І.М. Опис околиць с. Прийма // Мацкевий Л.Г.Звіт про роботи Львів. обл.археол. експед. Інституту суспільних наук АН України. – Львів, 1991.
2. Мацкевий Л., Лосик М., Панахид Г. Питання комплексного міждисциплінарного аналізу шарів енеоліту, ранньої бронзи та ранньозалізного часу з першого навісу Прийма 1. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. НАН України, Інститут Українознавства ім.І.Крип’якевича. Львів. 2009. Випуск 13. С. 80 – 101.
3. Міркін Л. Довідник з рентгеноструктурного аналізу полікристалів. 863 с.
4. Рентгенівські методи вивчення структури глинистих мінералів / Під ред. Г.Брауна. 599 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter