Одним з основоположних компонентів професійної діяльності науково-педагогічних працівників є наукова діяльність, метою якої є пошук і створення істотно нових теоретичних положень, експериментальних методик, інноваційних технологій. Втілення результатів наукової діяльності суб'єктів наукової та науково-технічної діяльності в освітній процес навчальних закладів підвищує рівень не тільки професійної підготовки здобувачів освіти, а й утворює умови для вдосконалення педагогічної майстерності викладачів й розвиток науки в цілому. Держава приділяє багато уваги розвитку університетської науки як важливого фактору євроінтеграції українського суспільства у світову спільноту, свідченням чого є постійне удосконалення нормативно-правового регулювання наукової діяльності в різних сферах її застосування.
В Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» вказується, що до суб'єктів наукової діяльності відносяться «наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад’юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації» [1].
У визначенні поняття «науково-педагогічний працівник» - вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) в університеті, академії, інституті професійно провадить педагогічну та наукову або науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством» [1], закладено види професійної діяльності, у тому числі наукова або науково-технічна.
Отже, «наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження» (п.12, ст.1). Науково-технічна діяльність - наукова діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань для розв’язання технологічних, інженерних, економічних, соціальних та гуманітарних проблем, основними видами якої є прикладні наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки (п.26, ст.1) [1].
Розглянемо поняття «прикладні наукові дослідження» та «фундаментальні наукові дослідження». Законодавство визначає, що «прикладні наукові дослідження - теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання і використання нових знань для практичних цілей. Результатом прикладних наукових досліджень є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, систем, технологій, конкретні пропозиції щодо виконання актуальних науково-технічних та суспільних завдань (п.30, ст.1) [1].
В свою чергу, «фундаментальні наукові дослідження» - теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання нових знань про закономірності організації та розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язків. Результатом фундаментальних наукових досліджень є гіпотези, теорії, нові методи пізнання, відкриття законів природи, невідомих раніше явищ і властивостей матерії, виявлення закономірностей розвитку суспільства тощо, які не орієнтовані на безпосереднє практичне використання у сфері економіки (п.33, ст.1) [1].
«Науково-технічні (експериментальні) розробки - науково-технічна діяльність, що базується на наукових знаннях, отриманих у результаті наукових досліджень чи практичного досвіду, та провадиться з метою доведення таких знань до стадії практичного використання. Результатом науково-технічних (експериментальних) розробок є нові або істотно вдосконалені матеріали, продукти, процеси, пристрої, технології, системи, об’єкти права інтелектуальної власності, нові або істотно вдосконалені послуги» (п.28, ст.1) [1].
З огляду на викладене можна сказати, що в своїй професійній діяльності науково-педагогічний працівник виконує роботу, що пов'язана зі створенням певного наукового результату – нового наукового знання у ході проведення фундаментальних або прикладних наукових досліджень і фіксує його на інформаційних ресурсах у вигляді наукової статті, звіту, доповіді, монографії, проекту нормативно-правового акту, науково-методичних матеріалів, наукового відкриття, тощо. Таким чином, підкреслюється вагомість та важливість наукової діяльності для розвитку суспільства, наукового прогресу, перспектив та напрямів розвитку певних наук.
Перелік основних видів наукової діяльності науково-педагогічних працівників закріплено в Наказі МОН № 186 від 16.02.2022 року «Про затвердження Рекомендованого переліку видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників» [2], зокрема вказується на:
1) виконання затверджених планових наукових досліджень та підготовка наукових праць (статей, монографій, доповідей за результатами досліджень, проєктних пропозицій тощо), наукових звітів, ескізних проєктів, експериментальних (дослідних) зразків або їхніх діючих моделей, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, дослідних зразків; укладання, редагування збірників наукових праць;
2) керівництво науковою роботою/наукове консультування студентів, аспірантів, докторантів;
3) експертиза та рецензування наукових праць (статей, монографій, проєктних пропозицій, дисертацій тощо), виконання обов'язків офіційного опонента під час захисту дисертацій, робота у спеціалізованій раді із захисту дисертацій.
Отже, наукова діяльність – творчий процес, який дуже складно вкласти в рамки педагогічного навантаження, чітко окреслити кількість годин на виконання того чи іншого виду робіт. Те, що для звичайної людини є продуктом високої інтелектуальної творчості, для науково-педагогічного працівника є продуктом професійної діяльності.
Цілком погоджуємося з думкою дослідниці К.Попової-Коряк про те, що «провадження такого важливого і складного виду діяльності як наукова вимагає вироблення зваженого підходу у встановленні правових норм, що будуть впливати на волю та свідомість науково-педагогічних працівників таким чином, щоб надати простір для формування бажання займатися науково-педагогічною діяльністю, його ефективної реалізації через проявлення творчого мислення, інтелектуальну творчу діяльність, спрямовану на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, навчання та виховання молоді» [3, с. 45].
Список використаних джерел:
1.Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text
2.Про затвердження Рекомендованого переліку видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників (наказ МОН України від 16.02.22 № 186). URL: https://ru.osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/87368/
3.Попова-Коряк К.О. Особливості правового регулювання праці науково-педагогічних працівників. Дис. на здобуття наук.ступ. канд.юрид.наук. Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. 2019. 250 с.
____________________________________________________
Науковий керівник: Ждан Микола Дмитрович, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін та трудового права імені проф. О.І.Процевського, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter