Актуальність дослідження. Гра є основним видом діяльності в дошкільний період, під час якого відбуваються зміни в психіці дошкільника, підготовка до переходу на новий, більш високий рівень розвитку, створення умов для соціалізації дитини, формування і розвитку його особистості. У цей період у контексті гри виникли й виокремилися нові види діяльності, передусім трудова, естетична, навчальна. Завдання і зміст роботи з виховання звукової культури мовлення викладено у програмі виховання та навчання в закладі дошкільної освіти.
Дидактичні ігри – це спосіб відображення навколишньої дійсності, спосіб осягнення діяльності та взаємин дорослих у доступній для дитини формі. Діти дошкільного віку відтворюють точки зору різних людей і розвивають стосунки з дітьми, які віддзеркалюють взаємодію дорослих у реальному житті. Зміст ігрових дій визначається реальними завданнями, які вирішують дорослі для досягнення певних цілей[3].
У вихованні звукової культури мовлення використовують різноманітні прийоми та методи навчання. Серед прийомів навчання провідне місце посідають артикуляція звуків, імітація правильної звуковимови, зразок мовлення вихователя, відображене та сумісне мовлення, доручення, ігрові прийоми.
Мета дослідження: охарактеризувати особливості дидактичних ігор як засіб формування звукової культури мовлення у дітей дошкільного віку.
Основний текст. Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.
Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вихователь готує дитину правильно сприймати предмети і явища навколишнього світу [5].
О. Савченко у своїй роботі зазначає, що кожна дидактична гра виконує різні функції: збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, мову, уяву, точність рухів, витримку. Але головна мета включення ігор у навчальний процес – викликати інтерес до навчання. Якщо гра захоплює дітей, вони виявляють максимальну активність, не відчувають втоми, їм хочеться досягти найкращого результату. Значущою для нашого дослідження є думка автора про те, що епізодично використовувані ігри суттєво не впливають на стійкість емоційно-позитивного ставлення дітей до навчального процесу. Отже, потрібна продумана насиченість занять системою ігор на різних етапах навчання й емоційна підготовка дітей до засвоєння понять, розпізнавання їх суттєвих ознак і самостійного застосування засвоєних знань.
Суть дидактичної гри – моделювання, імітація (наслідування). Саме в дидактичній грі в спрощеному вигляді відтворюється, моделюється дійсність, відбувається імітація реальних дій, яка сприяє підвищенню значущості навчального матеріалу для особистості дошкільника, що впливає на характер її мотивації, формуванню творчого мислення.
Використовуючи дидактичні ігри і вправи, педагог продовжує вчити дітей уважно слухати мову навколишніх, підбирати слова, схожі за звучанням (ложка – кішка, мишка), виділяти з ряду слів тільки ті, в яких є заданий звук, впізнавати знайомий звук у назвах іграшок, предметів або підбирати іграшки і предмети, у назвах яких є цей звук, тобто вихователь звертає увагу дітей на те, що слова складаються із звуків, що один і той же звук може знаходитися («жити») у різних словах [1].
Уся робота, спрямована на розвиток фонетичної сторони мовлення, планується і проводиться на заняттях із виховання звукової культури мови. Деякі ігри і вправи (наприклад на закріплення правильної вимови звуків. що діти ще недостатньо засвоїли) вихователем можуть бути проведені і поза заняттями (в часи ігор та прогулянок).
Дидактична гра виконує декілька основних функцій (див. рис. 1)
Рис. 1 Функції дидактичної гри
Дидактична гра відіграє важливу роль у формуванні звукової культури мовлення дітей дошкільного віку. Тому, робимо припущення, що вона може бути одним із провідних засобів виховання звукової правильності мовлення дітей дошкільного віку.
Мовні ігри допомагають ефективно розвивати фонематичний слух, закріплювати правильну вимову, виховувати плавність мовлення, тренувати мовне дихання та м’язи органів мовлення. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує новими знаннями і навичками [4].
Одним із чинників забезпечення ефективності дидактичної гри виступає реалізація всіх її елементів. До структури дидактичної гри відносять:
1) дидактичне завдання, яке визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей;
2) ігровий задум, в якому маскується дидактичне завдання;
3) ігровий початок, що істотно впливає на створення ігрової атмосфери;
4) правила гри;
5) ігрові дії – засіб реалізації ігрового задуму й водночас здійснення поставленого педагогом завдання; підбиття підсумків.
Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове перевтілення, загальна рухова активність, кмітливість. На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.
Ігрові дії – засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.
Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидактичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вчителем до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім – спосіб його виконання [5].
Основними методами виховання звукової культури мовлення є: «дидактичні ігри та вправи, в процесі яких удосконалюються всі компоненти звукової культури мовлення. Щоб навчити дітей правильно й чітко вимовляти звуки, пропонують такі ігри: «Вимов так, як я», «Оркестр», «Назви і відгадай», «Крамниця», «Комар», «Покатаймося на конику», «Жуки», «Літаки», «Виправ Незнайку», «Чого не вистачає?», «Ось так вимовляються звуки»».
Для розвитку мовленнєвого дихання пропонують такі дидактичні ігри: «Сніжинка», «Летять сніжинки», «Листочки», «Вітерець», «У лісі», «Вітряк», «У кого далі полетять пелюстки?», «Дмухай сильніше».
Для вироблення інтонаційної виразності мовлення ефективними є такі дидактичні ігри: «Мавпочки», «Хто що почув?», «Тихо-голосно», «Пішли-поїхали», «Вимови так, як я», «Допоможемо Незнайку» [7].
З метою формування у дітей уміння виконувати звуковий аналіз слів, закріплювати знання про слово і речення, доцільно проводити такі ігри: «Добери різні слова», «Підкажи слово», «Чи подібно звучать слова?», «Слова забули своє місце», «Упіймай м’яч», «Живі слова».
У закладах дошкільної освіти з розділу «Виховання звукової культури мовлення» проводять такі типи занять: фронтальні (з усією групою), групові (з підгрупами), індивідуально-групові (4-8 дітей) та індивідуальні (1-4 дітей).
На заняттях реалізуються такі завдання формування фонетичної компетентності: розвиток артикуляційного апарату; ознайомлення дітей з будовою мовленнєвого апарату; розвиток мовленнєвого дихання; розвиток фонематичного слуху; оволодіння правильною вимовою усіх звуків рідної мови; удосконалення дикції; розвиток інтонаційної виразності мовлення (інтонація, темп, тембр, сила голосу, мелодика, наголоси);робота над усвідомленням дітьми звукового складу рідної мови. Усі завдання звукової культури здійснюються в єдності і забезпечують формування у дітей фонетичної компетенції [6].
Висновки. Отже, мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку є одним із ключових питань навчання мови в дошкільному віці. Мовленнєвий розвиток дитини є основним засобом, за допомогою якого вона зв’язується з навколишнім середовищем і за допомогою якого відбувається соціалізація дитини. Вивчення розвитку дітей доводить, що у грі ефективніше, аніж в інших видах діяльності, розвиваються усі психічні процеси, формуються відповідні вміння і навички.
Гра – найбільш засвоєна дітьми діяльність. У ній вони черпають взірці для вирішення нових життєвих завдань, які виникають у пізнанні, у праці, у художній творчості. Тому «опора на гру (ігрову діяльність, ігрові форми, прийоми) – це найважливіший шлях включення дітей у навчальну роботу, спосіб забезпечення нормальних умов життєдіяльності».
Список використаних джерел
1.Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник. Друге видання, доповнене. К. : Видавничий Дім «Слово», 2011.704с.
2. Дошкільна лінгводидактика. хрестоматія. навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. / упорядник А.М. Богуш. Частина І та ІІ.К. : Видавничий Дім «Слово», 2005. 720 с.
3. Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій): навч. посібник для студентів ВНЗ. К. : Центр навчальної літератури, 2010. 128 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter