Українська міфологія як первісна форма культури становить значний інтерес для вивчення в рамках найрізноманітніших дисциплін, що обумовлено низкою причин, зокрема її онтологічною і етіологічною роллю в українській культурі. Українська міфологія історично мінливий феномен, яка еволюціонувала від ранніх природних форм первісної епохи до епосу, билини і казки.
Про ранні форми української міфології і обрядовості часто можна судити лише гіпотетично. Міфологічна традиція формувалася на стадії неписьменної української культури та транслювалася усно. В ході історії українська міфологія втрачала багато важливих елементів і набувала нових.
Українська первісна міфологія репрезентувала специфіку та характер міфологічної уяви в найбільш повній формі. Зміст первісної міфології був тісно пов'язаний з ритуальною і обрядовою практикою. Міфи торкаються трансцендентних тем, таких як життя, смерть і функціонування природного світу, відповідаючи на основні світоглядні питання «Як виник світ?» або «Чому темрява змінюється світлом?». Міфи часто включають божеств та інших надприродних істот у свої сюжети, і розповідають про космічні події, зокрема народження Всесвіту. Вищу міфологію становлять божества сонця, грози та неба, а також обряди, пов’язані зі сходженням або підняттям вгору. Нижчу міфологію становлять хтонічні та лунарні божества, з ними пов’язане керування ритмами, циклами життя і природи. На фресці Софійського собору в Києві зображена фігура зі щитом і сокирою, яка атакує людину з мордою кабана, озброєну палицею або списом. Фреска трактується як образ боротьби хтонічного божества з небесним, озброєним громом (яку символізує сокира, атрибут, який у всіх індоєвропейських культурах ототожнюється з небом). Щелепи і черепи вепра є елементами, що прикрашали святилища давніх українців. Під Києвом дуби з встромленими та врослими щелепами кабанів виловлювали біля впадіння Десни в Дніпро. Популярним оберегом були ікла і плеснова кістка кабана, з отвором посередині. Вепр з давніх часів асоціюється з дубом. З мезоліту вепр стає одним з основних об’єктів полювання, причому лови на вепра входили до обряду ініціації. Доместикація вепра відбулася під час неоліту. Лише в XII ст. відбулася десакралізація образу вепра під впливом християнства. Вепра стали вважати бестією, і його м’ясо поступилося на знатних столах водяним птахам та оленю.
Наступна форма української міфології — героїчний епос або поеми з розповідями про пригоди міфологічних персонажів. «Епос — це довгий оповідний вірш, який, як правило, величний за темою та стилем. Ці поеми присвячені легендарним чи історичним подіям національного чи всесвітнього значення, як правило, зосереджені на подвигах однієї особи» [1, с. 142]. Епос дійшов до нашого часу у вигляді билин доби Київської Русі, сюжети яких фігурують в українських казках і козацьких думах. Билина — це українська народна епічна балада. Найдавніша билина були складена в Х ст. Співаки декламували билини співом, без інструментального супроводу. Билини виконували в Середньовіччі оповідачі, так звані українські менестрелі, у супроводі лютневих інструментів. Більшість билин зосереджена навколо українських народних героїв і їх можна класифікувати на три групи. Оповідання київського циклу розповідають про богатирів київського князя Володимира. Друга група, новгородський цикл, стосується Новгорода. І остання група складається із власне міфологічної серії билин. Характерним персонажем міфологічних билин є Вольг або Волх. В дванадцять років він володів знанням усіх мов. Він зібрав команду з двадцяти дев'яти чоловік, з якою тричі влаштовував велике полювання. Він володів мистецтвом перевтілення і обертався на птаха, вовка і горностая. За звитягу князь Володимир нагородив його трьома древлянськими містами. Прототипом персонажа Волги був полоцький князь Всеслав Брячиславич.
Головними героями київських билин є богатирі, український еквівалент кельтських лицарів Артура. Ці лицарі, або богатирі, є міфологічними героями українських народних поем, що виникли в Київській Русі між X і XI ст. Богатирі були доблесними дружинниками київського князя Володимира. Найпопулярнішими богатирями були Добриня Микитич, якого князь Володимир відправляв із дипломатичними місіями або вбивати драконів, та Ілля Муромець, який часто брав участь у війнах проти ворогів Київської Русі. Богатирі не лише майстерно володіли зброєю, але вправно користувалися мистецтвом маскування та магією. Київські богатирі не були придворними, вони шукали пригод і захищали Київську Русь від її ворогів. Богатиря переповнює цікавість або потреба щоб дізнатися невідоме, і він вирушає на пошуки, щоб знайти це. Вони завжди досягали поставлених цілей і поверталися з перемогою.
Українські народні казки - це оповідання, в яких з головним героєм відбувається низка надприродних подій, які майже завжди закінчуються щасливим кінцем. В. Вундт в праці «Психологія народів», поділяв казки на міфологічні, суто казки, біологічні казки та байки, анімалістичні байки про тварин, генеалогічні казки, жартівливі казки та байки, моральні байки. Значні збірки українських казок міфологічного змісту були зібрані П. Кулішем, І. Рудченком і М. Драгомановим. П. Куліш започаткував справу збору українських казок. Через дванадцять років І. Рудченко видав збірку українських казок під назвою «Народні південноруські казки». У 1876 р. були видані «Малоросійські народні перекази та оповідання» під редакцією М. Драгоманова. Ці українські вчені видали збірки українських казок, щоб привести в порядок величезну масу матеріалу. Сама маса зібраних таким чином матеріалів є надзвичайно цікавою, проте досі залишається маловідомою, за винятком групи спеціалістів.
Проте українська казка, як українська билина, епос і міф, за своєю природою має велике значення для всіх, хто серйозно вивчає українську культуру.
Список літератури:
1.Sherman J. Storytelling: An encyclopedia of mythology and folklore. Routledge, 2015. 910 p.
____________________________________________________________
Науковий керівник: Кудря Ігор Георгійович, доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії та історії, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, м. Київ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter