Тероризм поряд з розповсюдженням зброї масового знищення, регіональними конфліктами та організованою злочинністю визначено в Європейській стратегії безпеки, прийнятій 12 грудня 2003 р., новими глобальними викликами, що постали перед світовим співтовариством і, відповідно, головними загрозами європейській безпеці серед інших.
В світі існує величезна кількість проблем, що мають характер міжнародних. Деякі з них стосуються внутрішньої чи зовнішньої політики, стосунків та взаємозв’язків людини та суспільства, інші – кризових проблем, пов’язаних з навколишнім середовищем, перенаселенням планети та ін.. Усвідомлення того, що такій величезній кількості глобальних проблем в більшості випадків не існує варіантів вирішення, призводить до певного розчарування, однак, разом з тим, якщо подивитись на ситуацію з іншого боку, то без таких проблем нам важко було би скласти реальне уявлення про тенденції розвитку сучасного суспільства.
На сьогоднішній день в світі відбуваються кардинальні зміни у сфері забезпечення міжнародної безпеки. Вона перестала розглядатись лише у військово-політичних категоріях. Пов’язано це з появою нових видів загроз, як на глобальному так і на регіональному рівнях [5, с. 307] . Слід зазначити, що серед всіх економічних, екологічних, політичних та інших проблем, які частіше за все мають характер міжнародних, на важливому місці стоїть проблема тероризму, оскільки несе в собі глобальне значення і велику небезпеку для міжнародного співтовариства. Так, якщо раніше тероризм обмежовувався кордонами тієї чи іншої країни, то на сьогоднішній день, в результаті бурхливого розвитку науки та техніки, ці межі стерті і він набув характеру всесвітньої проблеми, з якою, наразі, вже мали змогу зіткнутись практично всі учасники міжнародних правовідносин.
Перша спроба зафіксувати поняття «тероризм» в нормативно-правовому акті була здійснена в проекті Конвенції про попередження тероризму і покарання за нього 1937 року [4, с. 108]. Незважаючи на всі докладені зусилля дана Конвенція не була прийнята.
На сьогоднішній день нараховується близько ста визначень поняття «тероризму» і спільною їх ознакою є наявність такого елемента як насильство, однак, як вказував Р. Соле, тільки одне слово «насильство» потребує десяти сторінок визначень [3, с. 687].
Поняття «міжнародний тероризм» висвітлено у правовій науці, однак і сьогодні ведуться дискусії, щодо правильності дефініції, так як наразі дане поняття визначене на основі характерних ознак цього явища, що взяті з доктринальних джерел.
Тероризм – це соціальне явище, яке виникло внаслідок конкретних дій чи подій та яке несе конкретну мету. Загалом тероризмом можна назвати спосіб досягнення політичних цілей шляхом диверсій і нагнітання страху в суспільстві. Оскільки, будь-який терористичний акт характеризується спробою вплинути на громадську думку чи рішення органів державної влади.
Найбільш тривожним в такій ситуації виявляється те, що на відмінну від повноцінних бойових дій, на теракт не потрібно великої кількості грошей, людей, зброї чи навичок у військовій справі, однак його наслідки можуть бути гіршими, ніж від тих самих військових дій.
І. В. Короп зазначає, що, переважно, теракти здійснюються з метою отримати можливість керувати масами людей, оскільки найпростішим способом маніпуляції є приведення особи в стресовий стан. Зацікавленими в такій маніпуляції можуть бути найрізноманітніші суб’єкти починаючи від терористичних угрупувань, закінчуючи урядом якої-небудь держави або безпосередньо країни в якій стався терористичний акт [2, с. 98].
Варто звернути увагу на той факт, що в результаті розвитку сучасного суспільства тероризм видозмінюється як за своїми цілями, так і за способами та методами досягнення поставленої мети. Так, на сьогодні він передбачає вплив не тільки на політичні, а й національні, релігійні основи певної держави.
Говорячи про Україну та її досвід у боротьбі з терористичною діяльністю, то, як зазначає С. Денисов, наразі недостатньо скоординованими є дії Служби безпеки України, інших правоохоронних та державних органів, що в свою чергу суттєво знижує ефективність запобігання таким злочинним діянням [1, с. 96].
Зважаючи на це важливу роль у плануванні та реалізації антитерористичних заходів необхідно відводити: перевірці технічного укріплення споруд; надійності та стійкості роботи засобів охоронної сигналізації; відпрацювання умінь та навичок силових підрозділів стосовно виконання завдань під час нападів; недопущення терористичних проявів; навчальній роботі з населенням; вдосконаленню взаємодії різних правоохоронних органів; використанню досвіду іноземних держав при протидії терористичним актам.
На нашу думку, такі підходи сприятимуть злагодженості роботи різних державних органів у прийнятті дієвих рішень та заходів поетапного запобігання терористичним діям.
Разом з тим, не варто забувати і про те, що все більш актуальним та широко обговорюваним видом тероризму стає інформаційний тероризм. Наразі серед вчених ведеться дискусія стосовно правильного визначення даного поняття, та, на нашу думку найбільш простим і точним визначенням є наступне: «Інформаційний тероризм – це форма і спосіб негативного впливу на людину, суспільство, державу шляхом використання різноманітних видів інформації» [2, с. 98].
З першого погляду такий вид тероризму є менш страхітливим за будь-які інші, оскільки не має великої кількості жертв, однак здійснивши більш глибокий аналіз можемо сказати, що здійснення маніпуляцій з інформацією, її підтасування, подача свідомо помилкових фактів має наслідком залякування населення та впровадження параноїдальних думок.
Отже, підводячи підсумки проведеного дослідження можемо з впевненістю сказати, що на сьогоднішній день тероризм набув принципово нових ознак, що пов’язано з розвитком засобів масової інформації зокрема та суспільства загалом. З урахуванням цього, з впевненістю можна говорити про те, що він дійсно є реальною загрозою існування сучасного суспільства. В таких умовах необхідним видається приведення роботи правоохоронних органів держави в належний стан, а також поетапне проведення дій, які могли би попередити вчинення терористичних актів.
Список використаної літератури
1.Денисов С. Тероризм як загроза існуванню сучасного суспільства / С. Денисов // Протидія терористичній діяльності: міжнародний досвід і його актуальність для України: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (30 вересня 2016 р.). К.: Національна академія прокуратури України. – 2016. – С. 95-97 / URL: https://s3.amazonaws.com/academia.edu.documents/50105480/30_09_16_Conference.pdf?response-content-disposition=inline%3B%20filename%3D50105480.pdf&X-Amz-Algorithm=AWS4-HMAC-SHA256&X-Amz-Credential=AKIAIWOWYYGZ2Y53UL3A%2F20191219%2Fus-east-1%2Fs3%2Faws4_request&X-Amz-Date=20191219T090504Z&X-Amz-Expires=3600&X-Amz-SignedHeaders=host&X-Amz-Signature=ca64aa22443f6d75081843ca05adf96759f084095e18b0343a515677d838eed7#page=95
2.Короп І. В. Інформаційний тероризм / І. В. Короп // Альманах міжнародного права. - 2017. - Вип. 18. - С. 96-102 / URL: http://intlawalmanac.net/v18/14.pdf
3.Международное публичное право: учеб. / Л. П. Ануфриева, Д. К. Бекяшев, К. А. Бекяшев, В. В. Устинов [и др.]; отв. ред. К. А. Бекяшев. –4-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 784 с
4.Нигматуллин Р. В. К истории сотрудничества государств в борьбе с международным терроризмом / Р. В. Нигматуллин // Вестник Российского университета дружбы народов. – 2005. – № 1 с. 108-115 / URL: https://cyberleninka.ru/article/n/k-istorii-sotrudnichestva-gosudarstv-v-borbe-s-mezhdunarodnym-terrorizmom/viewer
5.Стецюк О. В. До питання стрімкого розвитку міжнародного тероризму / О. В. Стецюк // Міжнародні читання з міжнародного права пам’яті професора П. Є. Казанського : матеріали четвертої міжнар. наук. конф. (м. Одеса, 8–9 лист. 2013 р.) / відп. за випуск к.ю.н., доц. М. І. Пашковський; Національний університет "Одеська юридична академія". – Одеса : Фенікс, 2013. – С. 307-310. / URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/6295/Stezuk%20Do%20pitannya.pdf?sequence=1&isAllowed=y
|