Постановка проблеми. Проблема спілкування стала нині однією з найактуальніших у теоретичному та практичному співвідношеннях. Осмислення проблеми спілкування, узагальнення практики і проблем міжособистісних стосунків мають особливу значущість для орієнтації педагогічної свідомості майбутнього викладача. Дослідження у галузі педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних проблем зумовлена не стільки недоліками наукової і методологічної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно-педагогічного спілкування.
Метою дослідження є – узагальнення результатів досліджень про проблеми спілкування викладача та учня. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: охарактеризувати зміст, структуру та особливості педагогічного спілкування, проаналізувати технологію організації продуктивної взаємодії викладача та учня.
Виклад основного матеріалу. Педагогічне спілкування – специфічна форма спілкування, що має свої особливості та наслідує загальні психологічні закономірності, властиві спілкуванню як формі взаємодії між людьми, що поєднує три компоненти: комунікативний, інтерактивний та перспективний.
Педагогічне спілкування – сукупність засобів та методів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань навчання та виховання і визначають характер взаємодії педагога та учня .
Спілкування розглядають у чотирьох аспектах:
● як засіб вирішення навчальних завдань;
● як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу;
● як спосіб організації викладачів та студентів;
● як процес виховання творчої індивідуальності.
Викладач навчального закладу є ініціатором процесу спілкування, суттю якого є система, прийоми і навики взаємодії педагога та студента, а змістом є обмін навчально-виховною інформацією.
Дослідження проблеми комунікації у навчальному процесі дає змогу розділити педагогічне спілкування на такі етапи:
1. Прогностичний етап: у процесі моделювання педагогом спілкування здійснюється планування комунікативної структури майбутньої діяльності відповідно до педагогічних цілей та завдань, загальної психолого-педагогічної ситуації в аудиторії, творчої індивідуальності педагога, індивідуальних особливостей студентів, певних методів навчання.
2. Аналіз здійсненої системи спілкування та моделювання спілкування у майбутній діяльності. Навчання у вищому навчальному закладі відрізняється від навчання у школі за змістом навчання та виховання, зміною їх форм.
Основна функція ВНЗ – формування особи фахівця. Основні вимоги до стосунків "викладач – студент", "студент – студент" можна сформулювати таким чином :
1. Взаємодія чинників співпраці та відомості про організацію виховного процесу;
2. Формування духу колегіальності, професійної спільності з педагогом;
3. Використання професійного інтересу студентів як важливого чинника
управління навчанням та вихованням. Такий стиль формується під впливом захопленості наукою, предметом та педагогічного відчуття.
Спілкування – складний соціальний процес, що виконує важливі функції, основна з них – інформативна. Під час спілкування викладача вирішуються певні проблеми: розвиток у майбутніх фахівців глибокого професійного інтересу, спонукання молодих людей до наукової творчості, формування світогляду та інші. За деякими даними, чотири п'ятих усієї інформації люди отримують через канали міжособистісного спілкування. Для формування особистості фахівця особливе значення має спілкування викладача ВНЗ та студента. Дослідження доводять, що в екстремальних умовах у людини виникає емоційне напруження. Так, в очікуванні іспиту в деяких учнів виникає стан занепокоєння, тривоги. Екзамен – важлива форма перевірки успішності учнів, що сприяє регулюванню навчального процесу. На екзамені вирішуються і педагогічні завдання, пов'язані з формуванням у молоді справжньої громадськості. Ось чому важливого значення набуває проблема педагогічного такту на екзамені. Викладач повинен бути прикладом доброзичливості, гуманізму, справжньої моральності, високої культури поведінки і, одночасно, вимогливості та принциповості.
Серед педагогічних умов, що сприяють успішному вирішенню цих проблем, варто зазначити:
● індивідуальні особливості, види діяльності, до яких учні схильні;
● чітку організацію спілкування;
● організацію спілкування не лише на інформаційному, але і на дискусійному рівні;
● прояв доброзичливого ставлення до учнів (мова, міміка);
● формування у майбутніх фахівців високої мотивації навчальної діяльності.
Усі педагогічні засоби повинні бути спрямовані на формування взаємин між викладачем і учнем , а зрештою – на формування майбутнього фахівця.
На сучасному етапі якість освіти визначається не лише сукупністю знань, засвоєних учнем, а й вихованням майбутніх фахівців таким чином, щоб вони відчували потребу самостійно засвоювати нову інформацію протягом усього життя й ефективно використовувати її на практиці, з легкістю пізнавати світ та опановувати нові норми поведінки та спілкування, відповідаючи вимогам часу. Діалогічний характер процесу навчання змінює схему навчальної взаємодії. У діалог повинна вступати особа, яка володіє діалектикою та мистецтвом суперечки, здатна поповнювати свої знання. Найважливішою умовою становлення такої особи є підготовка майбутніх учнів із розвиненим творчим потенціалом спілкування, здатністю до встановлення професійних і особистих контактів. Особливе значення у цьому контексті набуває організація продуктивної взаємодії викладача і учня у ВНЗ у процесі навчання на основі діалогу.
Основою навчально-виховного процесу є педагогічна взаємодія, яка передбачає взаєморозвиток викладача та учня на основі рівності у спілкуванні та партнерства у спільній діяльності. Продуктивна взаємодія формується під час спільного обговорення ситуацій. Активність при цьому спрямована на предмет спілкування. У процесі діалогу досягається розуміння нарівні єдиного смислового простору. Діалог – це взаємодія двох суб'єктів, двостороння дія сторін, які беруть участь у спілкуванні.
Для організації продуктивної взаємодії викладача і учня в умовах діалогу розроблена відповідна технологія, що поєднує методи і засоби навчання, форми й етапи організації педагогічної взаємодії. Викладач ВНЗ повинен уміти застосовувати найбільш продуктивні методи навчання, а саме: активного навчання, комунікативний метод і метод переконання. Методи активного навчання орієнтовані на сучасну побудову процесу навчання, активну взаємодію викладачів і учнів, інтенсифікацію навчально-пізнавальної діяльності. Вони передбачають осмислення і продумування навчального навчальної інформації, розширення проблемних бесід, обговорень.
До методів активного навчання відносять рольові та ділові ігри, ігрове проектування, аналіз конкретних ситуацій, тематичні дискусії, обговорення проблемних ситуацій та ін.
Висновки. Проблема спілкування – одна з найактуальніших. Ґрунтуючись на філософських ідеях, теорія спілкування істотно збагатилась останніми роками. Осмислення проблеми спілкування у всіх її аспектах, узагальнення практики і проблем міжіндивідуальних стосунків мають особливу значущість для педагогічної майстерності викладача. Людина культурна – це особа не лише вихована, освічена, але і гідна пошани. Саме тому проблема усвідомлення власного зв'язку з іншими, вміння взаємодіяти зі світом, людьми і самим собою – одне з найважливіших завдань сучасності. Змалку дитину потрібно орієнтувати на усвідомлення і встановлення гуманних зв'язків із навколишнім світом. Тому значення інтерактивного навчання важко переоцінити. Викладач постійно перебуває із учнями у діалозі, що є найвідкритішою формою спілкування. Отже, організація продуктивної взаємодії викладача і учня на основі діалогу з використанням наведеної технології сприяє підвищенню ефективності навчального процесу у ВНЗ, створенню умов для самореалізації, самовизначення особи кожного учня, розкриттю творчого потенціалу, формуванню ціннісних орієнтацій і етичних рис із подальшою актуалізацією у професійній діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ложкін Г.В. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика : навч. посібн. /
Г.В. Ложкін, Н.І. Пов'якель. – К. : Вид. дім "Професіонал". – 2006. – 334 с.
2. Комінко С.Б. Кращі методи психодіагностики : навч. посібн. / С.Б. Комінко, Г.В. Ку-чер. – Тернопіль : Вид-во "Карт-бланш". – 2005. – 155 с
___________________________________________________________________________________
Науковий керівник: Поліщук Ольга, викладач-стажист, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter