Право власності є одним з найактуальніших і найважливіших питань на
сьогоднішній день в нашій державі. Одним з його різновидів є право спільної власності. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Таким чином право спільної власності характеризується єдністю об’єкта та множинністю суб’єктів права власності. Право спільної власності може розглядатися в об’єктивному та суб´єктивному розумінні. В об’єктивному розумінні право власності - це сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають із приводу володіння, користування та розпорядження спільним майном. В суб’єктивному розумінні право власності складає сукупність правомочностей співвласників майна щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном. Право спільної власності не створює окремого його різновиду. Немає сенсу виділяти і так звану змішану форму власності, коли майно на праві спільної власності належить різним за своїм правовим статусом учасникам, наприклад, фізичній та юридичній особам, юридичній особі та державі тощо. У даному разі ніякі форми власності не змішуються, бо кожна особа має право на майно залежно від особливостей свого правового статусу.
Відповідно до чинного законодавства спільна сумісна власність виникає якщо: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК, ст. 60 СК); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК); майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів (ст. 175 СК); земельні ділянки членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними (ст. 89 ЗК); квартира (будинок), передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у їх спільну сумісну власність (ч. 2 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ); приміщення загального користування, опорні конструкції багатоквартирного будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, (ч. 2 ст. 382 ЦК); майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сімє’ю, які не перебувають у шлюбі (ст. 74 СК).
Найбільш поширеними категоріями справ пов'язаними зі спільною власністю є:
- визнання майна об'єктом спільної сумісної власності;
- виділ частки майна в натурі;
- встановлення порядку користування майном;
- зміна розміру часток у спільній власності;
- припинення права на частку за позовом іншого співвласника ;
- стягнення компенсації за частку в неподільному об'єкті права спільної власності;
- переведення прав покупця при порушенні переважного права купівлі.
З поняттям права спільної власності пов'язані категорії "ідеальна частка" і "реальна частка".Ідеальна частка - це частка у праві на річ. Реальна частка визначається при припиненні права спільної власності і розподілі речі. Співвласники можуть визначити порядок користування спільною річчю без визначення реальних часток. У цьому випадку право спільної власності не припиняється, кожний зберігає свою частку в праві на річ.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К. – 2019.– 234 с.
______________________________________________________________________
Науковий керівник: Голобородько Н.В., викладач юридичних дисциплін вищої категорії
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter