Сучасний світ вимагає швидкого вирішення великої кількості завдань. Загальний фон тривожності, страху, стресу, невизначеності через повномасштабну війну, спричинену росією на території України впливає на те, що люди, перебуваючи в постійній напрузі, відчувають бажання відкладати виконання справ на потім. Це призводить до того, що виконання певної частини справ постійно відтерміновується, і людина вимушена робити все в останній момент, в критично малі терміни, що, в свою чергу, спричинює додатковий стрес.
У виникненні та формуванні психологічного явища прокрастинації може бути задіяний цілий ряд факторів, зокрема: 1) біологічні фактори (низька концентрація уваги, високий рівень нейротизму); 2) особливості когнітивної сфери (локус контролю, сприймання часу); 3) особливості емоційної сфери (тривожність, страх невдачі, почуття провини); 4) особливості поведінки (несформованість навичок саморегуляції, навичок навчання, ригідність поведінкових патернів, неорганізованість) [1, с. 32]. Враховуючи це, розгляд прокрастинації в контексті взаємозв’язку з емоційними станами людини, рівнем її тривожності, актуальним функціонуванням, розкриває певні особливості дії вищевказаних факторів.
Як зазначала у своїх дослідженнях М.С. Дворник, молодь є суспільно диференційованою соціально-демографічною групою, якій притаманні специфічні психологічні та соціокультурні характеристики. На відміну від представників інших вікових та діяльнісних груп, молодь як спільнота перебуває у стані формування та становлення, тому зазвичай чутлива до динамічних соціально-психологічних зрушень, досить швидко збагачує спектр власних життєвих практик поширеними формами поведінки і, відповідно, специфічно конструює власне майбутнє [1, с. 21].
Тому нами була досліджена вибірка серед молоді віком від 21 до 31 року, зокрема, 20 респондентів, серед яких було 4 респонденти чоловічої статі та 16 жіночої, які звернулись до Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» та пройшли опитування за комплексним дослідженням психологічного стану, яке складалося з:
1)визначення психоемоційного стану за Методикою самооцінки емоційного стану А. Уессмана, Д. Рікса [цит. за: 3, с. 94]
2)визначення переживання станів тривоги та депресії за Госпітальною шкалою тривоги і депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS) [цит. за: 2, с. 110]
3)визначення особливостей актуального функціонування респондентів, факторів впливу на їх психоемоційний, психосоматичний стан, соціальну активність – авторські «Анкета актуального функціонування» та анкета «Наявність радості у Вашому житті» (А. Кабанцева) [3]
«Анкета актуального функціонування» спрямована на забезпечення допомоги фахівцю сфери ментального здоров’я. Зміст анкети складається з декілька блоків: особистісний (персональні дані про респондента), інформаційний (вплив, сприйняття і відображення соціально-інформаційних факторів), психологічний (наявність роздратованості, незадоволеності, шкідливих звичок, залежностей), соматичний (больові симптоми, порушення сну). Анкета включає виявлення потреби респондента в актуальній допомозі (психологічна, медична, медико-психологічна або відсутня така потреба), зокрема яку допомогу особа хотіла б отримати та яка допомога є необхідною за показаннями діагностики. Анкета «Наявність радості у Вашому житті» спрямована на вивчення присутності відчуття щастя у респондентів, їх розуміння цього поняття та особисті джерела, що для них є радість та чи є вона взагалі, особливо в умовах тривалого впливу стресових подій.
Також респонденти пройшли додаткове обстеження за:
1.«Шкалою загальної прокрастинації» К. Лея [5, с. 84-94; 7]
Ця методика призначена для визначення рівня прокрастинації у повсякденному житті.
2.«Багатовимірною шкалою перфекціонізму» (Multidimensional Perfectionism Scale, MPS-Н), розробленою канадськими вченими П. Гевіттом та Г. Флеттом [4, с. 150-156; 6]
Ця шкала дозволяє визначити структуру перфекціонізму як багатовимірного явища.
За результатами дослідження переважна більшість пацієнтів (80%), які проходили психологічне дослідження і увійшли у вибірку, продемострували схильність до прокрастинації середнього рівня.
Досліджуючи вираженість перфекціонізму у респондентів можна прийти до висновку, що в цьому випадку прокрастинація являється скоріше його наслідком, ніж причиною. Респонденти, які продемонстрували схильність до прокрастинації, в 44% випадків схильні до перфекціонізму, а в 56% – ні. Водночас, переважній більшості респондентів, кому притаманний перфекціонізм, притаманна і прокрастинація (88%).
Важливо, що 69% респондентів з числа тих, кому притаманна прокрастинація, продемонстрували погіршений або поганий емоційний стан.
Також половина з осіб, які страждають на прокрастинацію, демонструють виражені симптоми тривоги на субклінічному та клінічному рівні.
Згідно проведених опитувань респонденти часто скаржились на млявість та сонливість, неорганізованість, ускладнення із зосередженням, концентрацією уваги, зниженням радості у житті, концентрацією уваги. Також виявляли стурбованість соціально-економічною та військово-політичною ситуацією в країні, та демонстрували, що це призводить до постійних відволікань на новини, небажання приймати певні рішення та врешті до схильності регулярно відкладати певні справи на потім.
Вираженість рівня прокрастинації у респондентів не продемонструвала суттєву залежність від наявності чи відсутності депресивних симптомів, залишаючись помірною в обох випадках.
На основі отриманих результатів можна зробити висновок про доцільність розробки та апробування програми психокорекційних заходів, яка буде спрямована на подолання загальної прокрастинації в комплексі з набуттям навичок емоційної саморегуляції та зниження рівня тривожності.
Список використаних джерел:
1.Дворник М.С. Прокрастинація в конструюванні особистісного майбутнього: монографія / М.С.Дворник; Інститут соціальної та політичної психології НАПН України. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2018. – 120 с.
2.Кабанцева А.В. Теоретико-методологічні засади державного регулювання медико-психологічної реабілітації та абілітації : НДР. – К.: 2022. – № ДР 0120U100628
3.Кокун О.М., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Копаниця О.В., Малхазов О.Р. Збірник методик для діагностики психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до діяльності у складі миротворчих підрозділів: Методичний посібник. – К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2011. – 281 с.
4.Целюк Т. Опитувальник «Багатовимірна шкала перфекціонізму» П. Гевітта та Г. Флетта: процес та результати адаптації // Психологія особистості. – 2017. – Т. 8. – № 1. – С. 150-156
5.Юдєєва Т.Ю. Апробація опитувальника студентської прокрастинації С. Lay / Т.Ю. Юдєєва, Н.Г. Гаранян, Д.М. Жукова // Психологічна діагностика. – 2011. – No 2. – С. 84-94
6.Hewitt, P.L. The Multidimensional Perfectionism Scale: Development and validation / P.L Hewitt, G.L. Flett // Canad. Psychol. – 1989. – V. 30. – P. 103–109.
7.Lay, C.Н. At last, my research article on procrastination / С.Н. Lay // Journal of Research in Personality. – 1986. – Vol. 20. – P. 474-495
_________________________________________________________
Науковий керівник: Шапошникова Ірина Василівна, доктор соціологічних наук, професор
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter