Розвиток передмістя передбачає нові вимоги, які ставляться залежно від появи нових функцій у приміський зони. Це знаходить своє відображення в розвитку тих чи інших соціально-економічних явищ, трансформації умов життя населення та соціально-економічної обстановки в цілому, підтверджуючи що місто і його приміська зона є єдина система. Приміська зона являє собою територію, що прилягає до міста і знаходиться з ним в тісному функціональному та культурно-побутовому взаємозв'язку. Приміські зони особливо розвинені навколо великих міст і є частиною міських агломерацій. Саме це робить приміські зони найважливішими об'єктами містобудівних та соціально-економічних досліджень, що є особливо актуальним, оскільки теорія управління передмістями в достатній мірі ще не розроблена. [1].
Відсутність робіт пов’язаних з регіональним плануванням, плануванням приміських зон, призвів до втрати контролю над раціональним користуванням земель та їх функціональним призначенням. Виходом із такої ситуації стала реформа децентралізації та реформування адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня України. Реформа має на меті формування ефективного місцевого самоврядування задля створення повноцінного життєвого середовища, надання якісних та доступних послуг, узгодження інтересів держави та територіальних громад [2]. На даний час у розвитку приміських зон існують певні проблеми, які залежать від загальної соціально-економічної ситуації в країні. Наразі всюди спостерігається спад економічного, культурного і соціального рівня сільського населення. У багатьох селах і малих містах освітні та соціально-культурні установи, знаходяться в занепаді або взагалі відсутні. Ключові елементи соціальної інфраструктури поселення перебувають у критичному стані. Описана проблема призводить до спаду культурного рівня сільського населення, яке виїжджає в міста, або закордон та знижує культурний рівень міського населення та світової спільноти. Наявність дестабілізуючих проблем: погіршення демографічної, екологічної та етнічно–культурної ситуації; збільшення кількості депресивних і обезлюднених сільських територій прискорює деградаційні процеси в українській економіці, та тягне за собою соціально-культурне зубожіння великих міст, всієї країни, та всього світу.
Вирішення проблеми продуктивної діяльності мешканців, зросту рівня соціального та економічного розвитку країни, розвантаження транспортного руху, вдосконалення інфраструктури сільських територій, забезпечення функціонування «артерій», що безперебійно зв’язують заміські території та центр агломерації, покращення якості життя населення можливе через 1) забезпечення функціонально-планувальної організації сільських територій, архітектурної виразності міських, сільських та селищних громад; 2) розробки архітектурно-містобудівних проектів з урахуванням рівнів комплексного планування агломерацій, районів та територіальних громад; 3) постійне вдосконалення територіальної структури регіонів країни. Території приміських зон є виключно цікавим об'єктом для дослідження: саме тут найбільш яскраво проявляється проблема організації балансу в частині планувальних, комунікаційних, соціальних, промислових, екологічних та інших сферах.
Список використаних джерел:
1.Агапова А.Б. «Особенности территориального управления в пригородных зонах крупнейших городов мира» URL: https://www.academia.edu/7923428
2.Яценко В.О. «Містобудівні основи розвитку локальних систем розселення об’єднаних територіальних громад», КНУБА, Київ-2021
______________________________________________________________________
Науковий керівник: Шебек Надія Миколаївна, доктор архітектури, професор
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter