Досліджуючи питання формування мотивації інноваційної діяльності майбутніх вихователів у закладах дошкільної освіти, слід зазначити, що в науково-педагогічній літературі існують значні розбіжності у трактуванні поняття «інновація».
У контексті вивчення змін в освітньому середовищі поняття «інновація» часто вживають у таких значеннях: організаційні форми інноваційної діяльності, комплекс професійних дій педагогів, спрямованих на вирішення актуальних освітніх і виховних проблем з точки зору освіта, орієнтована на людину, зміни в освіті на практиці, складний процес створення, розповсюдження та використання нових і корисних інструментів у техніці, технології, педагогіці та наукових дослідженнях, а також результат інноваційних процесів. [1, с. 57]. Вчені вважають освітню інновацію процесом створення, розповсюдження та використання нових способів оригінального, нестандартного вирішення педагогічних завдань.
Вчені розглядають інновацію в освіті як способи розв’язання певних педагогічних проблем оригінальними, нестандартними підходами [2, с. 73]. Отже, освітні інновації зазвичай тлумачать, як покращені чи кардинально нові освітні, навчальні, виховні, адміністративно-управлінські складові освітнього процесу; технології освіти, що забезпечують вагоме підвищення результативності освітнього процесу.
Очевидно, що в сенсі педагогічної діяльності інновація завжди пов’язана з глибинними професійними змінами й особистісним зростанням освітянських кадрів, з досягненням педагогами достатнього рівня прагнення і мотивації до змін.
Сьогодні, орієнтуючись на принципи інноваційної діяльності, відображені у Законах України, наказах та розпорядженнях Міністерства освіти і науки України, заклади освіти на засадах автономії формують політику наукової й інноваційної діяльності, яка здійснюється безпосередньо педагогами, які працюють і мають бути вмотивованими до втілення освітніх інновацій.
Освітні інновації, що сьогодні впроваджуються в дошкільній освіті, торкаються всіх сфер освітнього процесу: форм, змісту, методів, технологій виховання, стратегій та технологій управління закладом дошкільної освіти.
Створення інноваційного середовища, що визначається як педагогічний, зручно організований життєвий простір, що сприяє розвитку індивідуальних інноваційних ресурсів, є комплексним засобом накопичення та реалізації інноваційного потенціалу закладів освіти і сьогодні є орієнтиром освітньої діяльності у світ освіти.
Підкреслимо, що інноваційну компетентність педагога часто пов’язують саме з його творчою вмотивованістю.
Тому не дивно, що саме інноваційна спрямованість (потреби, мотиви інноваційної діяльності та інноваційні цінності), разом з іншими характеристиками, складають структуру творчої особистості. Освітні інновації, що за сучасних умов реалізуються в дошкільній освіті України, мають складний системний характер, торкаючись усіх сфер освітнього процесу, а, відповідно, потребують підвищення рівня інноваційної компетентності фахівців.
Список використаних джерел:
1.Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: підручник, 2-е вид. допов. «Академвидав». 2012. 352 с.
2.Інновації у вищій освіті: глосарій термінів і понять / за ред. І.В. Артьомова. Ужгород: ПП «АУТДОР-ШАРК», 2015. Вип. 25. 160 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter