Анотація. У статті надано окремі результати емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей прояву емоційних станів людини під впливом стресогенних ситуацій. Метою статті є висвітлення результатів дослідження взаємозв’язку тривожності, фрустрації, агресії та ригідності особи з рівнем/типом її адаптації до стресу.
Для досягнення мети було здійснено теоретичний аналіз літератури підібрано комплекс релевантних меті діагностичних методик, розроблено план дослідження, змодельовано окремі процедури дослідження та сформовано вибірку. Так, у ході проведення дослідження було застосовано комплекс методів, підходів та методик, зокрема: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення, а також метод моделювання, анкетування, психодіагностичні методики, - тест «Тип темпераменту» (за Г. Айзенком), тест «Нервово-психічна адаптація» (за І.Н. Гурвіч), методика «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком), тест «Способи стрес-долаючої поведінки» (за Р. Лазарусом та С. Фолкманом, в адаптації Л. Вассерман), методика «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» (за С. Хобфолл, 1994,; адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С. Старченкової), порівняльно-аналітичний метод, методики системно-структурного аналізу складних об’єктів, методи математичної статистики та метод емпіричного узагальнення.
Висновки. Встановлено загальні групові показники рівнів психічних станів досліджуваної фокус-групи, - з’ясовано, що усі показники відповідають середньому рівню, а також обчислено загальний рівень адаптації досліджуваної фокус-групи, - показник відповідає рівню «легка патологія адаптації». З’ясовано кількісний та якісний склад досліджуваної фокус-групи у розрізі рівнів адаптації її учасників. Обчислено коефіцієнти кореляції рівнів тривожності, фрустрації, агресії та ригідності особи на здатність особи до адаптації до стресогенних ситуацій. З’ясовано наявність високої позитивної кореляції стану фрустрації та типу адаптації особи, а також стану тривожності та типу адаптації особи. Досліджено та описано динаміки впливу рівня тривожності на адаптацію особи, рівня фрустрації на адаптацію особи, рівня агресії на адаптацію особи та рівня ригідності на адаптацію особи. Виявлено окремі закономірності впливу різних рівнів окремих психічних станів на тип адаптації особи.
Ключові слова: агресія, дезадаптація, емоційний стан, психологічна адаптація, ригідність, стресогенна ситуація, тривожність, фрустрація
Вступ. В процесі життєдіяльності людина неодноразово стикається з подразниками, важкими життєвими ситуація, труднощами та стресом. Масові страйки, соціально-політичні рухи, кібератаки, буллінг в мережі Інтернет, пандемія і карантин, війна та інші події останніх п’яти років кардинально вплинули на психічний стан особистості та змусили людство переглянути підходи до розуміння концепцій психічного здоров’я, емоційного стану, стресостійкості та здатності до адаптації.
Стрес є невід’ємною складовою життя людини та адаптаційного процесу до умов середовища, що невпинно змінюються. Так, у широкому розумінні адаптація – це здатність живого організму пристосовуватися до змін навколишнього середовища. Водночас, реакція людини на зовнішні подразники та здатність особи адаптуватись до стресогенних умов тісно пов’язані з низкою суб’єктивних особистісних факторів, зокрема, з: емоціями та психічними станами, настроєм та мотивацією, особистістю та типом вищої нервової діяльності тощо. Усе це призводять до фізичних і психологічних змін, які напряму впливають на мислення, поведінку та якість життя людини; є фоном та мотиватором діяльності будь-якого живого організму.
Проблему адаптації вивчали Г. Сельє, О. М. Леонтьєв, Б. Ананьєв, Ж. Піаже, Г. Балл, В. Чикер, Б. Паригін, В. Енгельгард, М. Кджанян, Н. Татарнікова, О. Бондаренко, В. Невмержицький, Ю. Забродін, Н. Агаєв, А. Маклакова, В. Ягупов та інші.
У психологічній науці предметом вивчення є психологічна адаптація (психічна адаптація, адаптація особистості), яка трактується як зміна, перебудова психіки індивіда (психології особистості) під впливом об’єктивних чинників середовища [8]. Так, проблему психічної (психологічної) адаптації відображено у працях Л. Виготського, Б. Асмолова, Г. Балла, І. Кона, С. Максименко, А. Петровського, П. Просецького, В. Семиченко та інших [2]. Водночас, соціальну адаптацію вивчали А. Налчаджан, А. Реан, С. Максименко, Р. Мертон та інші [3]. Водночас, питання впливу окремих психічних станів на рівень/тип адаптації особи до стресу залишається малодослідженим.
Метою статті є аналіз та опис виявлених за результатами емпіричного дослідження тенденцій та закономірностей впливу психічних станів особисті, зокрема тривожності, фрустрації, агресії та ригідності, на рівень/тип адаптації особи до стресу. Варто зазначити, що дане дослідження є частиною комплексного емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей прояву емоційних станів людини під впливом стресогенних ситуацій.
Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети було розроблено програму емпіричного дослідження, що передбачає три етапи: підготовчий, діагностичний та аналітичний. Так, на підготовчому етапі нами було здійснено аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, визначено стан розв’язання досліджуваної проблеми у науковій літературі; сформовано гіпотезу дослідження, а також його мету та завдання; визначено об’єкт та предмет дослідження; на діагностичному етапі нами було визначено та підібрано психодіагностичний інструментарій, - конкретні методики для проведення емпіричного дослідження; розроблено структурно-функціональну модель / дизайн дослідження, результати (емпіричні дані) якого дозволять досягти мету дослідження; сформовано репрезентативну вибірку дослідження; визначено послідовність проведення діагностичного експерименту; на аналітичному етапі нами було здійснено збір емпіричних даних та визначено методи їх аналізу; описано виявлені тенденції та кореляції; сформовано висновки.
У ході проведення дослідження нами було застосовано комплекс методів, підходів та методик, - загальнонаукові методи, зокрема, аналіз, синтез, порівняння та узагальнення, а також інші підходи та методики, зокрема системний підхід, метод моделювання, анкетування, психодіагностичні методики, - тест «Тип темпераменту» (за Г. Айзенком) [7], тест «Нервово-психічна адаптація» (за І.Н. Гурвіч) [6, c. 208-209], методика «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком) [5, c. 76-78], тест «Способи стрес-долаючої поведінки» (за Р. Лазарусом та С. Фолкманом, в адаптації Л. Вассерман) [4], методика «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» (за С. Хобфолл, 1994; адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С. Старченкової) [1, с. 251-26], порівняльно-аналітичний метод, методики системно-структурного аналізу складних об’єктів, методи математичної статистики та метод емпіричного узагальнення.
При плануванні проведення дослідження було враховано вимоги до формування вибірки дослідження.
Так, емпіричною основою даного дослідження є результати анонімного добровільного онлайн-опитування, проведеного у листопаді-грудні 2022 р. за допомогою інструменту Google форма. Посилання на опитування було розміщено у соціальній мережі Facebook та надано здобувачам вищої освіти старших курсів рівня бакалавр спеціальностей 121 – Інженерія програмного забезпечення, 122 – Комп’ютерні науки та 125 – Кібербезпека (галузь знань «12 – Інформаційні технології») двох закладів вищої освіти у м. Одеса.
До початку опитування усім учасникам було повідомлено про мету дослідження, надано інструктаж щодо роботи з запропонованими методиками. Учасникам опитування також було повідомлено про відсутність для них ризиків від участі в цьому дослідженні, а також те, що отримані результати (їх відповіді) будуть використанні у наукових цілях, - як емпірична основа для кваліфікаційної (магістерської) роботи.
Варто зазначити, що усі питання були обов’язковими для відповіді, що дозволило отримати максимально повну інформацію від кожного учасника опитування (в розрізі запитуваної нами інформації).
Так, онлайн-форма опитувальника складається з 5 частин:
-перша частина - вступна, що містить питання щодо анкетних даних учасників опитування: вік, стать, сфера діяльності, а також питання щодо їх темпераменту, - учасникам опитування було попередньо надано тест «Тип темпераменту» (за Г. Айзенком), що складається з 57 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);
-друга частина - тест нервово-психічної адаптації (за І.Н. Гурвіч), що складається з 26 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);
-третя частина – тест «Способи стрес-долаючої поведінки» (за Р. Лазарус, С. Фолкман), що складається з 50 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);
-четверта частина – тест «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком), що складається з 40 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);
-п’ята частина – тест «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» (за С. Хобфолл), що складається з 54 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом).
Обробка результатів опитування здійснювалась за допомогою інструменту Google форма та програми Excel (зокрема встановлення коефіцієнта кореляції Пірсона), зведення даних та створення об’єктів візуалізації отриманих результатів (анкет-профілів, таблиць, діаграм) – за допомогою програми Word.
Так, в опитуванні всього взяло участь 75 (сімдесят п’ять) осіб. Для проведення більш якісного дослідження індивідуально-психологічних особливостей прояву емоційних станів людини під впливом стресогенних ситуацій вбачалось необхідним скоротити перелік досліджуваних осіб, сформувавши більш вузьку фокус-групу, анкети-профілі членів якої будуть детально вивченими та описаними в цьому дослідженні. Так, нами обрано 2 основні критерії формування фокус-групи для цього дослідження: перший критерій – вік, – у фокус-групу входитимуть лише опитувані особи віком 17-21 рік, другий критерій – сфера діяльності, - у фокус-групу входитимуть опитувані особи, які навчаються та особи, які навчаються і працюють.
Використавши вказані критерії, нами було скорочено кількість осіб, результати опитування яких враховуватимуться в даному дослідженні. Таким чином, у фокус-групу ввійшло виключно 55 (п’ятдесят п’ять) студентів-бакалаврів, в т.ч. й ті, що поєднують навчання з роботою, з них жінки – 60%, чоловіки – 40%.
Вбачається, що дослідження учасників такої фокус-групи дозволить нам дослідити різноманітні індивідуально-психологічні прояви емоцій у стресових станах, у тому числі, виявити закономірності взаємозв’язків окремих психічних станів та типу/рівня адаптації до стресу осіб, які перебувають в приблизно однорідних соціальних умовах, мають спільну сферу інтересів та знаходяться під впливом схожих стресогенних факторів.
Результати та обговорення. Для досягнення мети цього дослідження, вбачалось за необхідне спершу вивчити загальні/групові кількісні та якісні показники досліджуваної фокус-групи.
Так, застосувавши методику «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком) було отримано дані щодо рівнів тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності фокус-групи загалом. Так, загальні групові показники рівнів психічних станів фокус-групи є такими:
־середній бал стану тривожності фокус-групи становить «10», що відповідає показнику «середній рівень»;
־середній бал стану фрустрації фокус-групи становить «10», що відповідає показнику «середній рівень»;
середній бал стану агресивності фокус-групи становить «10», що відповідає показнику «середній рівень»;
־середній бал стану ригідності фокус-групи становить «11», що також відповідає показнику «середній рівень».
Водночас, нами з’ясовано, що для досліджуваної фокус-групи характерними є, у переважній більшості, середні показники рівнів тривожності, фрустрації, агресії та ригідності учасників, а також незначна частка учасників з низькими та високими рівнями показників тотожних психічних станів.
Результати тесту «Нервово-психічна адаптація» (за І.Н. Гурвіч) дозволили нам визначити загальний рівень адаптації фокус-групи, - середній бал фокус-групи становить «37,8», що відповідає показнику «легка патологія адаптації». Крім того, нами з’ясовано наступне:
- найбільше, у досліджуваній фокус-групі, осіб у яких явна патологія адаптації – 41,81%;
- майже вдвічі меншими щодо кількості опитуваних з дезадаптацією є частки осіб з легкою патологією адаптації - 23,63% та осіб з частковою адаптацією - 21,81%;
- повністю адаптованими є 7,27% учасників фокус-групи;
- майже адаптованими є 5,45% учасників фокус-групи (див. Діаграма 1):
Наступним підетапом дослідження було з’ясування кореляції та впливу рівнів тривожності, фрустрації, агресії та ригідності особи на здатність особи до адаптації до стресогенних ситуацій. Для встановлення такої кореляції нами було використано показники за результатами тесту «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка та тесту «Нервово-психічна адаптація» І.Н. Гурвіч) та застосовано методику «коефіцієнт кореляції Пірсона». Так, нами було з’ясовано, що коефіцієнт кореляції:
стану тривожності та типу адаптації особи становить 0,564561 (висока позитивна кореляція);
стану фрустрації та типу адаптації особи становить 0,744848 (висока позитивна кореляція);
стану агресії та типу адаптації особи становить 0,025459 (низька позитивна кореляція);
стану ригідності та типу адаптації особи становить 0,222573 (низька позитивна кореляція) (див. Таблиця 1).
Таблиця 1. Кореляція окремих психічних станів особи та типу/рівня адаптації особи
Досліджуючи взаємозв’язок тривожності та адаптації, нами було з’ясовано наступне (див. Діаграма 2):
серед осіб з низьким рівнем тривожності:
-у 33% опитуваних наявна легка патологія адаптації;
-у 25% опитуваних – явна патологія адаптації;
-17% опитуваних є або частково або повністю адаптованими;
-8% з цієї підгрупи є майже адаптованими;
серед осіб з середнім рівнем тривожності:
-у 43% опитуваних явна патологія адаптації;
-24% опитуваних характеризуються частковою адаптованістю;
-22% опитуваних з легкою патологією адаптації;
-6% опитуваних є повністю адаптованими;
-5% опитуваних є майже адаптованими;
серед осіб з високим рівнем тривожності:
-у 66,6% досліджуваних явна патологія адаптації;
-решта 33,3%, - легка патологія адаптації або часткова адаптованість.
Так, динаміка впливу рівня тривожності на тип адаптації особи характеризується наступними закономірностями (див Діаграма 2):
-для осіб з низьким рівнем тривожності є більш характерними повністю адаптивний та майже адаптивний рівні нервово-психічної адаптації, ніж для осіб з середнім чи високим рівнем тривожності. Так, частки осіб з показником «повністю адаптований» та «майже адаптований» при низькій тривожності становлять 17% та 8% відповідно, при середній тривожності – 6% та 5% відповідно, а при високій тривожності – по 0%;
-при підвищенні рівня тривожності також спостерігається тенденція до зменшення частки осіб з легкою патологією адаптації. Так, для підгрупи «низький рівень тривожності» така частка учасників становить 33%, для «середній рівень тривожності» - 22%, а для «високий рівень тривожності» - 17% учасників опитування;
-при збільшенні рівня тривожності підвищується частка осіб з явною патологією адаптації. Так, серед осіб з низьким рівнем тривожності дезадаптація є характерною для 25% опитуваних, серед осіб з середнім рівнем – 43%, а серед осіб з високим рівнем тривожності – 67%.
Досліджуючи взаємозв’язок фрустрації та адаптації, нами було з’ясовано наступне (див. Діаграма 3.):
серед осіб з низьким рівнем фрустрації:
-у 22% опитуваних явна патологія адаптації або вони є повністю адаптованими;
-у 21% опитуваних – часткова адаптація або майже адаптований тип;
-14% опитуваних мають легку патологію адаптації;
серед осіб з середнім рівнем фрустрації:
-у 36% опитуваних легка патологія адаптації;
-35% опитуваних характеризуються явною патологією адаптації;
-26% опитуваних є частково адаптованими;
-3% опитуваних є повністю адаптованими;
серед осіб з високим рівнем фрустрації:
-у 100% досліджуваних явна патологія адаптації .
Так, динаміка впливу рівня фрустрації на тип адаптації особи характеризується наступними закономірностями (див. Діаграма 3):
-при збільшенні рівня фрустрації зменшується частка осіб з повною адаптацією та частка майже адаптованих осіб, - при низькому рівні фрустрації 22% та 21%, при середньому рівні – 3% і 0%, при високому рівні фрустрації – 0% і 0% відповідно;
-при збільшенні рівня фрустрації зростає частка осіб з частковою адаптацією та легкою патологією адаптації, 21% та 14% при низькому рівні фрустрації та 26% та 36% при середньому рівні фрустрації відповідно;
-при збільшенні рівня фрустрації підвищується частка осіб з явною патологією адаптації. Так, серед осіб з низьким рівнем фрустрації дезадаптація є характерною для 22% опитуваних, серед осіб з середнім рівнем – 35%, а серед осіб з високим рівнем фрустрації – 100%.
Досліджуючи взаємозв’язок агресії та адаптації, нами було з’ясовано наступне (див. Діаграма 4):
серед осіб з низьким рівнем агресії:
-у 44% опитуваних явна патологія адаптації;
-у 25% опитуваних – легка патологія адаптації;
-19% опитуваних характеризуються частковою адаптацією;
-12% опитуваних є повністю адаптованими;
серед осіб з середнім рівнем агресії:
-у 31% опитуваних явна патологія адаптації;
-28% опитуваних характеризуються частковою адаптацією або легкою патологією адаптації;
-10% опитуваних є майже адаптованими;
-3% опитуваних є повністю адаптованими;
серед осіб з високим рівнем агресії:
-у 70% досліджуваних явна патологія адаптації,
-у решти, - або часткова патологія адаптації (10%), або легка патологія адаптації (10%), або вони є повністю адаптованими (10%).
Так, динаміка впливу рівня агресії на тип адаптації особи характеризується наступними закономірностями (див. Діаграма 4):
-при низькому та високому рівнях агресії частки осіб з повною адаптацією є приблизно однаковими, 12% та 10% відповідно, проте, значно нижчою є частка таких осіб при середньому рівні агресії – 3%;
-частки майже адаптованих осіб (0%), частково адаптованих осіб (19%) та осіб з легкою патологією адаптації (25%) при низькому рівні агресії є нижчими, ніж при середньому рівні агресії (10%, 28% та 28% відповідно), однак вищими, ніж при високому рівні агресії (0%, 10% та 10% відповідно);
-частка осіб з явною патологією адаптації при високому рівні агресії є найвищою та становить 70% опитуваних, трохи нижчою є частка таких осіб при низькому рівні агресії (44%) та середньому рівні агресії (31%).
Дослідження впливу ригідності на стан адаптованості дозволило нам встановити, що лише два учасники фокус-групи характеризуються низьким рівнем ригідності, найбільшою є кількість осіб з середнім рівнем ригідності, меншою – з високим рівнем (див. Діаграма 5).
Так, при низькому рівні ригідності один з опитуваних характеризується явною патологією адаптації, інший – повною адаптованістю, - дані показники є абсолютними протилежностями, крайніми точками у шкалі оцінки результатів тесту «Нервово-психічної адаптації». Щодо інших підгруп, - з’ясовано:
серед осіб з середнім рівнем ригідності:
-у 37% досліджуваних явна патологія адаптації ;
-у 26% - легка патологія адаптації;
-у 24% часткова адаптація;
-значно нижчими є частки осіб з майже адаптованим та повністю адаптованим типом – 7% та 6% відповідно;
серед осіб з високим рівнем ригідності:
-у 72% досліджуваних явна патологія адаптації;
-14% опитуваних з фокус-групи з високим рівнем ригідності характеризуються частковою адаптованістю та легкою патологією адаптації.
Для дослідження динаміки взаємовпливу рівня ригідності на тип адаптації, а також простеження основних закономірностей нами взято за основу показники за середнім та високим рівнями ригідності. Так, в ході дослідження нами з’ясовано наступне (див. Діаграма 5):
-при підвищенні рівня ригідності спостерігається тенденція до зменшення часток осіб з повною адаптованістю, частковою адаптованістю, легкою патологією адаптації та майже адаптованим типом. Так, для підгрупи «середній рівень ригідності» такі частки становлять 6%, 24%, 26% та 7% відповідно, а для «високий рівень ригідності» - 0%, 14%, 14%, 0% відповідно учасників опитування;
-частка осіб з явною патологією адаптації при високому рівні ригідності є найвищою та становить 72% опитуваних, трохи нижчою є частка таких осіб при низькому рівні агресії (50%) та середньому рівні агресії (37%).
Враховую високий показник кореляції рівня тривожності та рівня фрустрації на тип адаптації особи, а також враховуючи виявлені тенденції взаємозв’язку вказаних показників, актуальним вбачається перевірка сформованих первинних висновків з даними/інформацією з анкет-профілів окремих опитуваних. Така перевірка здійснюватиметься в декількох розрізах (в контексті рівня тривожності та рівня фрустрації):
-анкети осіб з двома середніми показниками;
-анкети осіб з одним середнім та одним низьким показником;
-анкети осіб з одним середнім та одним високим показником;
-анкети осіб з двома низькими показниками;
-анкети осіб з двома високими показниками.
Досліджуючи результати опитувань з розрізі психічних станів окремих учасників (див. Таблиця 2.), нами було з’ясовано, що у досліджуваній фокус-групі найбільшою є кількість учасників з однаковими середніми показниками по усіх 4х станах, - 10 опитуваних (Опитувані 1, 3, 6, 13, 41, 43, 45, 47, 67, 75) характеризуються водночас середнім рівнем тривожності, середнім рівнем фрустрації, середнім рівнем агресії та середнім рівнем ригідності. Учасники з іншими однаковими рівнями показників у фокус-групі відсутні. У решти учасників встановлено наявність поєднання різних рівнів показників за кожним окремим станом, наприклад: середні рівні тривожності, фрустрації, ригідності та низький рівень агресії (Опитувані 16, 24, 52, 56, 61), середні рівні тривожності і ригідності, високий рівень фрустрації та низький рівень агресії (Опитувані 9, 25, 30), високі рівні тривожності і фрустрації, низький рівень агресії та середній рівень ригідності (Опитувані 18, 55), низький рівень тривожності, середні рівні фрустрації і ригідності та високий рівень агресії (Опитуваний 35), середній рівень тривожності, високі рівні фрустрації і агресивності та низький рівень ригідності (Опитуваний 11) тощо.
Так, серед опитуваних з однаковими середніми показниками рівнів тривожності та фрустрації найчастіше має місце явна патологія адаптації (10 осіб), трохи меншою є кількість осіб з легкою патологією адаптації (7 осіб) та частковою адаптацією (6 осіб) та лише 1 особа з повною адаптацією.
Серед опитуваних з одним середнім та одним низьким показником тривожності та фрустрації найчастіше має місце легка патологія адаптації та часткова адаптація (по 4 особи відповідно), меншою є кількість майже адаптованих осіб (2 особи) та одиничні випадки повної адаптації та явної патології адаптації.
Серед опитуваних з одним середнім та одним високим показником тривожності та фрустрації найчастіше має місце явна патологія адаптації, - у 6 опитуваних. Водночас, тут одиничними є випадки легкої патології адаптації та часткової адаптації.
Серед опитуваних з однаковими низькими показниками рівнів тривожності та фрустрації по 2 особи характеризуються повною адаптацією та явною патологією адаптації, одиничними є випадки легкої патології адаптації, часткової адаптації та майже адаптованого типу.
Серед опитуваних з однаковими високими показниками рівнів тривожності та фрустрації у всіх 4 осіб явна патологія адаптації.
Висновки. Виявлено наявність «високої позитивної» кореляції між показниками тривожності та типом адаптації, - коефіцієнт становить 0,564561, а також між показниками фрустрації та типом адаптації учасників фокус-групи, - коефіцієнт становить 0,744848. Водночас, з’ясовано, що кореляція між показниками агресії та типу адаптації та показниками ригідності та типу адаптації є «низькою позитивною», коефіцієнти становлять 0,025459 та 0,222573 відповідно. Підтвердженням наявності таких кореляцій є виявлення наступних закономірностей:
-при збільшенні рівня тривожності підвищується частка осіб з явною патологією адаптації (дезадаптація). Так, серед осіб з низьким рівнем тривожності дезадаптація є характерною для 25% опитуваних, серед осіб з середнім рівнем – 43%, а серед осіб з високим рівнем тривожності – 67%.
-при збільшенні рівня фрустрації підвищується частка осіб з явною патологією адаптації (дезадаптація). Так, серед осіб з низьким рівнем фрустрації дезадаптація є характерною для 22% опитуваних, серед осіб з середнім рівнем – 35%, а серед осіб з високим рівнем фрустрації – 100%;
-враховую високий показник кореляції рівня тривожності та рівня фрустрації на тип адаптації особи, а також враховуючи виявлені тенденції взаємозв’язку вказаних показників, було здійснено перевірку сформованих первинних висновків (щодо впливу тривожності та фрустрації та стан адаптації) з даними/інформацією з анкет-профілів окремих опитуваних. Така перевірка здійснювалась в декількох розрізах (в контексті рівня тривожності та рівня фрустрації): (1) анкети осіб з двома середніми показниками; (2) анкети осіб з одним середнім та одним низьким показником; (3) анкети осіб з одним середнім та одним високим показником; (4) анкети осіб з двома низькими показниками; (5) анкети осіб з двома високими показниками. Сформовані первинні висновки щодо впливу окремих психічних станів на адаптацію особи до стресу отримали своє підтвердження.
Список використаних джерел:
1.Галус О. М. Історіографічна основа досліджень процесу адаптації особистості у працях вітчизняних учених-психологів. Педагогічний дискурс. 2013. № 15. С. 140–146. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/peddysk_2013_15_31
2.Деменко О. Ф. Особливості соціальної адаптації особистості в умовах сучасного кризового суспільства. Актуальні проблеми психологічної та соціальної адаптації в умовах кризового суспільства: зб. матеріалів ІV всеукр. наук.-практ. круглого столу з міжнародною участю (м. Ірпінь, 24 квіт. 2019 р.). Ірпінь, 2019. С. 18–21.
3.Негативні емоції теж бувають різними: про копінг-стратегії і безумовну любов навіть до самих похмурих думок. URL: https://alexus.com.ua/negativni-emoci%D1%97-tezh-buvayut-riznimi-pro-koping-strategi%D1%97-i-bezumovnu-lyubov-navit-do-samim-poxmurim-dumkam/ (дата звернення: 14.11.2022)
4.Опитувальник «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» С. Хобфолл (1994), адаптований Н.Е. Водоп’янової, Е.С. Старченкової (2001). URL: http://ni.biz.ua/11/11_12/11_129688_oprosnik-strategii-preodoleniya-stressovih-situatsiy-Strategic-Approach-to-Coping-Scale-SACS-s-hobfoll-.html
5.Психологу для роботи. Діагностичні методики : збірник [Текст] / [уклад.: М.В. Лемак, В.Ю. Петрище]. - Вид. 2-ге, виправл. Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. 616 с.
6.Розов В.І. Адаптивні антистресові технології: навч. посіб. Київ : Кондор, 2005. 278 с.
7.Тест Г. Айзенка для визначення типу темпераменту. URL: http://surl.li/exivc (дата звернення: 14.11.2022)
8.Ягупова Ю.В. Психологічні особливості адаптації особистості до екстремальних ситуацій. Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса2022. Вип. 14. Т. 2. URL: https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/view/12874
__________________________________________________________________________
Науковий керівник: Бедан Вікторія Борисівна, кандидат психологічних наук, доцент
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter