Негативні соціальні, політичні та військові події, такі як, військова агресія, впровадження санкцій, посилення візових режимів, політичні перевороти, а також, терористичні дії, швидко і болісно відбиваються на багатьох галузях, в тому числі, на туризмі. Це призводить до зменшення туристичних потоків і великих збитків. Більше того, окремі геополітичні чинники, такі як, військовий конфлікт або анексія території держави можуть повністю знищити туристичну інфраструктуру і зробити певну частину країни не придатною для використання з туристичною метою [15].
Зокрема, спочатку COVID-19 , а потім військова агресія 2022 року стали чинниками серйозних зменшень туристичних потоків в Україні, що, в свою чергу, спонукало до зменшення фінансових надходжень до платіжного балансу нашої країни [6, 8].
Однією з важливих причин російської агресії, яка залишається поза увагою багатьох дослідників, вважається наявність природних ресурсів. Forbs.ua оцінив вартість корисних копалин України у 14,8 $ трлн. При цьому понад 70% загальної суми припадає лише на три області – Донецьку, Дніпропетровську та Луганську [9].
У 2018 р. постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 р. № 32 до Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено 8 об’єктів культурної спадщини за категорією національного значення. Загалом у Державному реєстрі станом на 2018 р. перебувало 910 пам’яток національного значення. Ще 7 об`єктів культурно-історичної спадщини України включені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [11]. Список історичних населених місць України налічує 401 позицію. Крім того, в Україні існує 1 399 історичних міст і селищ, понад 8 тис. сільських населених пунктів з потужною культурною спадщиною. Загальний фонд історичних будівель і споруд у даних населених пунктах перевищує 70 тис. об’єктів. [7].
Відразу варто відмітити, що через російське вторгнення в Україні пошкоджено, зруйновано повністю або частково понад 380 пам’яток культури та 30 музеїв. Зокрема, 7 травня 2022 року було обстріляно музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка на Харківщині, приміщення музею фактично знищене, а 10 червня 2022 року російські війська знищили Льодовий палац у Сєвєродонецьку. Наприкінці травня війська агресора захопили міський краєзнавчий музей Мелітополя, в якому зберігалися експонати із скіфського золота IV століття до нашої ери.
Загалом в областях України пошкоджено близько 1 тис. об’єктів культурної спадщини та культурних інституцій, частина з яких розташована у звичайних сучасних будинках. Останні верифіковані цифри на сьогодні: понад 550 епізодів воєнних злочинів проти культурної спадщини України. Серед ушкоджених, зокрема, – 171 об’єкт зі статусом пам’ятки, 146 об'єктів цінної історичної забудови, 58 пам’яток і творів мистецтва, які не перебувають на обліку як пам'ятки культурної спадщини, 44 музеї.
Найбільша частка пошкоджених пам’яток знаходиться у Харківській області, а зруйнованих і знищених – у Донецькій (рис. 1). Загалом, найбільше руйнувань зазнали об’єкти культурної спадщини в Харківській, Донецькій, Київській областях. Обстріли та бомбардування зруйнували повністю або пошкодили безліч музеїв, монастирів, церков, театрів, бібліотек та інших установ. Серед об’єктів – безцінні експонати: стародавні пам’ятники, скульптури, картини світового рівня, рідкісні книги. Об’єкти культурної цінності, які не вдалося знищити бомбардуваннями, масово грабуються та вивозяться на територію Росії, деякі з викрадених арт-об’єктів досі не знайдені.
Сума збитків від руйнувань житлового фонду на рівні $53.6 млрд. (37,27%). Загалом пошкоджено або зруйновано понад 150 тис. житлових будинків, серед яких приватні, багатоквартирні будинки та гуртожитки.
На другому місці за сумою завданих збитків – сфера інфраструктури. За підсумками року війни збитки цієї сфери оцінюються у $36,2 млрд. (25,17%). Протягом цього часу через війну було зруйновано або пошкоджено понад 25 тис. км доріг державного та місцевого значення та 344 мости та мостові переходи. За даними Мінрозвитку громад та інфраструктури, за 2022 р. на дорогах державного значення було відновлено проїзд через 78 мостів. Найбільше відновлено в Київській (20 з 24 об’єктів) та Чернігівській (20 з 27 об’єктів) областях. У 2023 р. відновлено проїзд 2 мостовими переходами у Миколаївській та Харківській областях.
У цілому, достатньо важко оцінити всю шкоду завдану туристичній інфраструктурі, оскільки частина територій знаходиться під окупацією або ж тривають розмінування. Центральні області України найбільше відчували перебої у роботі інфраструктури, що проявлялося у регулярних відключеннях електропостачання через ракетні удари.
На кінець лютого 2023 року істотно зросла також кількість пошкодженого та зруйнованого транспорту. У порівнянні з обрахунками на кінець 2022 року кількість таких авто зросла на 28.5 тисяч. Загалом внаслідок війни зруйновано або пошкоджено 223.4 тис автомобілів на $3.1 млрд.
Через війну, розпочату Росією, продовжуються пошкодження та руйнування освітніх закладів таких наразі 3170. З-поміж них майже 1500 закладів середньої освіти, 909 – дошкільної, 528 – вищої. Станом на кінець лютого 2023 р. на $300 млн. у порівнянні з грудневими обрахунками зросли збитки сфери освіти – до $8.9 млрд.
Сума збитків завдана лісам України, яка за підсумками першого року повномасштабної війни, складає $4.5 млрд. (3,13%). Ще на $2.1 млрд. зросла сума прямих втрат, завдана агропромисловому комплексу та земельним ресурсам. Наразі оцінка збитків цієї сфери складає $8.7 млрд. (6,05%).
Попри негативні прогнози щодо української економіки у 2022 році, зараз провідні аналітичні агентства та уряд України очікують зростання ВВП уже в 2023 році (від +1% до навіть +4% після падіння майже на третину торік). Але якими б не були економічні прогнози на 2023 рік, ключовий їх фактор – дата завершення російсько-української війни, або, принаймні, її гарячої фази [10].
Наслідками збройної агресії проти України є втрати не лише величезні збитки інфраструктури та секторів економіки, особливо туризму, але й людського капіталу. Зафіксована багатомільйонна міграція населення всередині держави, а масовий виїзд громадян України за кордон не пов’язаний із туристичною метою. Ескалація конфлікту в Україні спричинила руйнування цивільної інфраструктури та жертви серед мирного населення. Така ситуація змушує людей залишати свої домівки в пошуках безпеки, захисту та допомоги.
Як зазначено у [13], у випадку серйозних військово-політичних загроз індустрія туризму не може існувати доти, поки не припиняться бойові дії. У цілому можливо виокремити наступні негативні наслідки впливу збройних конфліктів на сферу туризму та гостинності:
-недостатній рівень безпеки та захисту туристів;
-пошкодження чи руйнування туристичної інфраструктури та/ або туристичних об'єктів;
-значна міграція населення, у тому числі працівників туристичної сфери, внаслідок чого спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів у сфері туризму;
-скорочення туристичних програм шляхом перерозподілу фінансів на оборонний і соціальний сектори; зниження туристичної привабливості країни.
Внутрішній туризм в умовах війни істотно трансформується. У регіонах, що знаходяться у відносному тилу внутрішній туризм поступово стабілізується, турфірми організовують пізнавальні тури у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях. Це короткотривалі виїзні тури, як правило, для внутрішньо переселених осіб. Відновлюються та стають популярними екскурсійні тури до музеїв та замків.
Також, слід відмітити, що частина готелів, санаторіїв, курортних баз та інших закладів розміщення використовуються для притулку переселенців із зони ведення бойових дій і наразі не можуть бути повністю задіяні за головним призначенням – отримання прибутку. Основою будь-якої подорожі є безпека туриста, що особливо гостро відчувається в умовах війни. Більшість готелів в Україні не мають навіть найпростіших укриттів, не те що повноцінних бомбосховищ.
Це спонукало розвиток глемпінгу в Україні. Глемпи та еко-будиночки розташовані віддалено від критичної інфраструктури та не мають великого скупчення людей. Більшість готелів і далі функціонують та намагаються пристосуватись до суворих реалій, адаптовують приміщення під найпростіші укриття, зводять тимчасові укриття, розробляють план евакуації та протоколи безпеки в умовах воєнного стану.
У таких умовах внутрішній туризм пов’язаний з дозволами та обмеженнями, які діють під час війни у відносно безпечних західних та центральних регіонах країни. Їх повинні враховувати не тільки туристи, а й туристичні компанії. Формування маршрутів з урахуванням розташування бомбосховищ. Туроператори та екскурсоводи, які складають екскурсійні маршрути, повинні враховувати, що в разі повітряної небезпеки туристам мають бути гарантовано доступні безпечні укриття. Туристичні мандрівки необхідно планувати у відповідності до дії комендантської години. Звертати увагу на заборони, до яких відносяться прогулянки та екскурсії біля об’єктів критичної чи військової інфраструктури, проведення масових заходів, відвідування лісів, водойм та гірських маршрутів в різних регіонах України, відпочинок у прифронтових зонах та подорожі по територіях, які знаходяться чи були в окупації [1].
Після закінчення війни постане питання відновлення господарської діяльності на зруйнованих та деокупованих територіях, у тому числі, і туризму. Але найближчим часом області України не матимуть істотних кредитно-фінансових ресурсів для повноцінного відновлення туризму. Майбутнє туристичної індустрії України буде залежати від низки чинників, а рушійним, перш за все, стане визначення місця і ролі туризму у стратегічних програмах розвитку України і організація процесу контролю за використанням фінансово-кредитних та інших ресурсів. Слід підкреслити, що туристичний потік в Україну можливий лише за умови повної безпеки в країні та визнання такої безпеки міжнародними партнерами.
Зокрема, голова Державного агентства розвитку туризму (ДАРТ) М.Олеськів спрогнозувала зміну характеру внутрішнього туризму в Україні після війни, наголосивши, що на післявоєнне відновлення знадобиться деякий час. Вона зазначає, що внутрішній туризм економічно досить сильно "просяде". Але поступово відновиться і дещо зміниться, бо багато хто захоче відвідати ті місця, які вже стали символами цієї війни.
Щодо зміни комунікаційної стратегії розвитку внутрішнього туризму в Україні після війни, М. Олеськів зазначила, що "Мандруй Україною" залишиться як основне гасло, але паралельно з ним потрібно буде формулювати нові смисли на кшталт "Для чого ми подорожуємо Україною? [14].
Підсумовуючи, відзначаємо, що сфера туризму дуже гостро і болісно реагує на суспільні виклики, спричинені збройними військовими конфліктами і війнами, але формує передумови і можливості для розвитку туризму [12] у нових реаліях.
Список використаних джерел:
1.Баженова С., Пологовська Ю., Бикова М. Реалії розвитку туризму в Україні на сучасному етапі. Наукові перспективи. 2022. № 5(23). С. 168–180.
2.Бойко В.О., Драгота І.П. Глемпінг – ексклюзивний туристичний продукт сьогодення. The I International Science Conference on Multidisciplinary Research (January 19–21, 2021). Berlin, Germany, 2021. P. 208–210.
3.Вечерський В. В. Культурна спадщина України. vue.gov.ua, 2022. URL: https://vue.gov.ua.
4.Загальні втрати економіки, понесені в ході війни. Київська школа економіки. Офіційний сайт. URL: https://kse.ua/ua/about-the-school/news/za-rik-povnomasshtabnoyi-viyni-rosiya-zavdala-zbitkiv-infrastrukturi-ukrayini-na-mayzhe-144-mlrd/.
5.Кириченко С. Подорожі та війна: якою буде туріндустрія після перемоги. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/07/21/689436/.
6.Корчевська Л. Стан, особливості та перспективи туризму у воєнний та поствоєнний періоди. Управління розвитком сфери гостинності: регіональний аспект : матеріали Міжнародної науково-практичної онлайн-конференції, м. Чернівці, 5 травня 2022 р. Чернівці : Технодрук, 2022. С. 337–341.
7.Кот С. І. Про стан збереження культурної спадщини України: Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань "Стан, проблеми та перспективи охорони культурної спадщини в Україні" 18 квітня 2018 р. НАН України. Інститут історії України, Центр досліджень історико-культурної спадщини України. К., 2018. 42 с.
8.Кулиняк І.Я., Жигало І.І., Ярмола К.М. Туристична галузь в умовах пандемії COVID-19: тенденції та заходи підтримання. Бізнесінформ. 2021. № 1. С. 177–184.
9.Ланда В. Війна за ресурси. Forbs. UA. 2023. Лютий-березень. URL: https://subscribe.forbes.ua/archive?year=2023.
10.Ланда В. Які труднощі чекають Україну під час компенсації втрат від війни з РФ. Інтерв’ю із топ-економістом. URL: https://ua.news/ua/money/kakye-trudnosty-zhdut-ukraynu-pry-kompensatsyy-poter-ot-vojny-s-rf-yntervyu-s-top-ekonomystom-vladymyrom-landoj.
11.Міністерство культури та інформаційної політики України. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mkip.gov.ua/content/pro-ministerstvo.html.
12.Нарис про відбудову України / Т. Бекер, Б. Айхенгрін. URL: https://cepr.org/sites/default/files/news/BlueprintReconstructionUkraine_ukr.pdf.
13.Носирєв О., Деділова Т., Токар І. Розвиток туризму та індустрії гостинності в стратегії постконфліктного відновлення економіки України. Соціально-економічні проблеми і держава. 2022. Вип. 1 (26). С. 55–68. URL: http://sepd.tntu.edu.ua/images/ stories/pdf/2022/22nooveu.pdf.
14.Після війни внутрішній туризм в Україні економічно сильно "просяде", а згодом дещо зміниться. Інтерв’ю Голови Державного агентства розвитку туризму. URL: https://interfax.com.ua/news/general/826786.html.
15.Ткачук Л. М. Актуальні тенденції розвитку туризму в Україні: геополітичний контекст. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 4 : Географія і сучасність : зб. наук. праць. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. Вип. 33. С. 233-243.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter