Завдяки процесу децентралізації, який розпочався у 2015 році й має на меті реформування місцевого самоврядування саме шляхом удосконалення міжбюджетних відносин, місцеві бюджети зараз відіграють ще більш важливу роль у розвитку економіки України.
Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України, згідно з яким місцеві бюджети утворюються за рахунок податкових надходжень, неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом, а також офіційних трансфертів [1].
Відповідно до Бюджетного кодексу, міжбюджетні трансферти - це “кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого” [1].
Міжбюджетні трансферти відіграють вагому роль в утворенні місцевих бюджетів. Протягом багатьох років трансферти складали більше половини доходів місцевих бюджетів [3, с. 7]. Але, починаючи з 2018 року, ця частка поступово зменшується за рахунок дії процесу децентралізації та підвищення ролі податкових надходжень у формуванні доходів адміністративних одиниць. Тож на рисунку 1.1. відображено динаміку зміни структури доходів місцевих бюджетів за 2018-2022 роки.
Рисунок 1.1. Динаміки структури доходів місцевих бюджетів України
за 2018-2022 рр.*
*складено на основі [2]
Як підтверджують показники Державного веб-порталу бюджету для громадян, не дивлячись на те, що податкові надходження поступово стають основними джерелами доходів місцевих бюджетів, офіційні трансферти все ще займають значну частку у загальні структурі місцевих бюджетів [2]. Варто також додати, що збільшення частки податкових надходження та зменшення частини, яку займають трансферти у місцевих бюджетах відбувається майже пропорційно. Цей процес пояснюється бюджетною децентралізацією, завдяки якій власні доходи місцевих бюджетів почали більш стрімко зростати, в першу чергу за рахунок надходження до них таких податків, як податок на доходи фізичних осіб [8, с. 79].
Міжбюджетні трансферти є важливим інструментом бюджетного регулювання, а також вони окреслюють відносини між бюджетами різних рівнів. Можна виділити два основні призначення міжбюджетних трансфертів. По-перше, вони сприяють вирівнюванню податкової бази і, одночасно з цим, створенню належних умов для рівного доступу населення усіх регіонів країни до базових послуг. По-друге, міжбюджетні трансферти покликані вирівняти обсяги видатків на суспільні послуги, які здійснюють адміністративно-територіальні одиниці [8, с. 79].
Відповідно до Бюджетного кодексу України, виділяють чотири види міжбюджетних трансфертів, а саме: базова дотація, субвенції, реверсна дотація, додаткові дотації [1].
При цьому можна виділити ті трансферти, які є незамінними для фінансування органами місцевого самоврядування належного розвитку основних сфер суспільного життя. Таблиця 1.1. відображає зміни у структурі міжбюджетних трансфертів за останні 5 років.
Як підтверджують дані, наведені у таблиці 1.1., немає певної затвердженої частки, якій повинні відповідати обсяги того чи іншого виду трансфертів. Але помітно, що обсяги дотацій, наданих державним бюджетом місцевим, поступово зростають, із більш стрімким підвищенням у 2022 році. До того ж, спостерігається досить стрімке, особливо у 2019 році, збільшення частки, що припадає на базову дотацію. Тож, можна припустити, що через децентралізацію зросла потреба у вирівнюванні податкоспроможності територій, адже кількість платників податків, а також загальна економічна активність кожного з регіонів та населених пунктів є різною [2].
У місцевих бюджетах все ще залишається потреба в отриманні трансфертів цільового призначення, хоча частка субвенцій у загальній структурі міжбюджетних трансфертів за останні 5 років поступово зменшується, вона все ще залишається вагомою і перевищує 80% [2].
У внутрішній структурі субвенцій також можна прослідкувати помітні зміни. До прикладу, частка освітньої субвенції стрімко зросла у 2022 році [2]. Варто додати, що цей вид трансфертів є надзвичайно важливим для забезпечення нормального функціонування закладів освіти різного типу, адже за її рахунок органи місцевого самоврядування здійснюють оплату праці їх працівників [5, с. 96].
Що стосується медичної субвенції, то тут можна помітити досить різке скорочення її частки у загальному обсязі субвенцій. Її основним призначенням було забезпечення видатків на такі напрями, як первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога, консультативна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога, а також інші державні програми медичної та санітарної допомоги [5, с. 96].
У 2021 році в українській системі охорони здоров’я відбулися певні зміни, через що надалі місцеві бюджети отримуватимуть субвенцію на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я, частка якої протягом останніх 2 років коливається в районі 3%, а також субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реформування регіональних систем охорони здоров’я для здійснення заходів з виконання спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку проекту “Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей” [2].
Загалом, для українських міжбюджетних відносин притаманні певні недоліки, такі як значна залежність місцевих громад від державного бюджету зокрема у частині підтримки соціальної сфери, нерівномірність субвенцій та дотацій у структурі міжбюджетних трансфертів [6, c. 30]. Тож з метою забезпечення підвищення добробуту населення країни важливим є подальше їхнє удосконалення. Шляхи покращення цієї системи, які насамперед пов’язані із міжбюджетними трансфертами включають [7, с. 53]:
- уникнення збалансування бюджетів суто за рахунок трансфертів, аби стимулювати самостійність громад, що уже певною мірою притаманно для сучасних міжбюджетних відносин;
- розподіл трансфертів з урахуванням нормативів, що забезпечили б стабільний обсяг надходжень протягом тривалого часу;
- удосконалення освітньої субвенції, а також субвенції на підтримку закладів охорони здоров’я, аби уникнути дефіциту коштів у цих сферах;
- збільшення частки субвенцій у загальній структурі трансфертів, тобто надання більшого пріоритету фінансування конкретних проектів.
Список використаних джерел
1. Бюджетний кодекс України станом на 1 квітня 2023 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#text
2. Державний веб-портал бюджету для громадян. Офіційний сайт. URL: https://openbudget.gov.ua/national-budget/incomes
3. Катан Л.І., Качула С.В., Демчу М.І., Павлова Д.К. Формування місцевих бюджетів в умовах реформування суспільних фінансів України. Агросвіт №3, 2020. с. 3-12.
4. Крикун Т.І. Місцеві бюджети як інструмент економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Електронне фахове видання “Ефективна економіка”. №12, 2020.
5. Миськів Г. “Бюджетна система : теоретичні та практичні аспекти (у схемах і таблицях) : навчальний посібник”. Львів : растр-7, 2020. – 272 с.
6. Західна О.Р. Особливості місцевих бюджетів в умовах децентралізації бюджетної системи України / О.Р. Західна, В.В. Беднарчук, А.О. Млінцова // Щомісячний інформаційно-аналітичний журнал Економіка, Фінанси, Право. – № 12/2020 р. – Аналітик, 2020. – С.26-32
7. Сірик З.О. Особливості вдосконалення міжбюджетних відносин в умовах децентралізації влади. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансова політика. Випуск 2, 2020. с. 46-54
8. Чеберяко О., Мєдвєдкова Н. Особливості міжбюджетних відносин в умовах децентралізації. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 4(217)/2021. с. 75-8.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter