Ріст урбанізації, з тяжіючою тенденцією до концентрування населення у крупніших містах, відбивається на вимиранні сільських населених пунктів. Перспектива такого розвитку може виражатися у втраті потреби сільського поселення як адміністративно-територіальної одиниці. Населення, яке проживає в сільських населених пунктах, за визначенням термінології та в переважній більшості, зайняте сільським господарством. На сьогоднішній день, більшість сільських господарств, які раніше займалися вирощуванням сільськогосподарської продукції, об’єдналася у агрохолдинги, тим самим, скоротивши потреби у відокремлених територіальних одиницях та трудових ресурсах.
Загалом питання розвитку сільських поселень є досить актуальним і активно розглядається в соціально-економічному контексті. Про це свідчать не тільки наукові роботи, але й ряд законодавчо-нормативних актів, зорієнтованих на: стимуляцію виробничого потенціалу, розвитку сільського господарства та сільських поселень. Проте, розвитку методів функціонально-планувальної організації територій сільських поселень у контексті містобудування, приділялося не так багато уваги. В основному такі методи, регламентується узагальненими державними будівельними нормами.
Хоч бажання, у самого населення та підприємців, до ведення діяльності у сільських населених пунктів значно зменшується — необхідність у такому адміністративно-територіальному об’єкті, може актуалізуватися при питанні розвантаження та збалансування містобудівної ситуації міст. Розвантаження міст дає змогу: знизити рівень щільності забудови, збалансувати навантаження на транспортні системи, покращити екологічний та соціально-культурний стан. Значний відсоток міського населення, може кооперуватися в сільських поселеннях навколо сучасних виробничих та громадських об’єктів, тим самим користуючись перевагами менших населених пунктів.
Цільовим призначенням сільського населеного пункту, переважно, є будівництво сільськогосподарських підприємств, пов’язаних зі спеціалізаціями тваринництва або рослинництва. Досліджуючи питання функціонально-планувальної організації територій в таких поселеннях, можна розглянути їх не тільки для вирощування та переробки харчової продукції, але й для впровадження інших, більш інтелектуальних, видів діяльності. Такий підхід нехарактерний через усталене відношення до сільського поселення, де акцентується увага на таких недоліках як: низький рівень освіченості місцевого населення та віддаленість від соціально-економічних центрів. Проте, у сільських населених пунктів є ряд переваг перед міськими. До таких переваг можна віднести: індивідуальність, екологічність, громадську доступність та ін.
Для такого виду населених пунктів, шляхом організації містобудівних умов, можна створити ринок територій спрямований на ширше коло підприємців. З новим підходом, населений пункт, можна буде розглядати як майданчик для впровадження виробничих та громадських комплексів, тим самим стимулюючи розвиток самого населеного пункту.
Перспектива розвитку сіл — можлива з використанням нових містобудівних методів та підходів до організації територій. Виведення територій сільських населених пунктів на новий ринок підприємницької діяльності, може стимулювати інтерес у підприємців до розгляду їх як конкурентними з міськими територіями. Також, використання сучасних методів містобудівного планування сільських населених пунктів, може вплинути на розвиток самих підприємств, при цьому збільшити попит на трудові ресурси.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter