У процесі своєї діяльності правоохоронні органи, відповідно до визначених нормативно-правовими актами повноважень, використовують юридично визначені способи, форми і засоби, метою яких є визначені на національному рівні права і свободи людини, їх гарантії, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність, забезпечення державної безпеки, які покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом та гарантоване Основним Законом України.
При цьому як зазначають О. Світличний та О. Коротун межі адміністративно-правового забезпечення, яке матеріалізується в законодавчих актах нормативного характеру, не є сталими і постійно змінюються. При цьому публічне регулювання не зникає [1, с. 43]. Водночас дослідження адміністративно-правового забезпечення діяльності правоохоронних органів України потребує наукового осмислення, яке неможливе без дослідження методологічного інструментарію.
Звідси, дослідження будь-якої проблематики потребує обрання філософських, спеціальних та конкретних методів пізнання. Такий підхід дає змогу отримати обгрунтовані висновки та нові наукові положення. Сучасні методи дослідження спрямовані на отримання більш грунтовних та повних результатів, оскільки в науковій сфері вже достатньо накопилося знань, а відносини, що виникають, все більш складними для однотипного тлумачення. Для визначення особливостей предмета пізнання необхідно мати цілісний погляд на його структуру, властивості, додаткові характеристики, ретроспективу появи та існування. У сучасному світі особливу увагу приділено і ціннісному підходу, оскільки людина вже сприймає свої права, інтереси через відповідну систему цінностей, що також треба врахувати у наукових роботах [2, с.11].
Будь-яке наукове дослідження, починаючи від його творчого задуму та постановки проблеми і закінчуючи висновками та оформленням звіту, відбувається за індивідуальними (часто неповторними) рисами та особливостями дослідника, можна виокремити деякі загальні підходи його проведення, які зазвичай називають методологією [3, с. 13]. Наведені думки можуть деталізуватися при визначенні предмета дослідження, яке повинно врахувати вимоги загальної методології при проведення наукового пізнання поставленої проблеми, зокрема й ту, що вирішує юридична наука, яку П. Рабінович називає систему раціоналізованих соціально значущих знань про закономірності права і держави (право-державні закономірності), хоча позначає це явище іншим ім’ям – праводержавознавство
[4, с. 206]. У свою чергу М. Кельман вказує, що методологія правознавства є системою принципів, способів організації теоретико-пізнавальної діяльності державно-правових явищ [5, с. 35].
Зважуючи на те, що норми адміністративного права України регулюють різноманітність суспільних відносин, у тому числі й адміністративно-правове забезпечення діяльності правоохоронних органів, категорія «адміністративно-правове забезпечення» в теорії адміністративного права та серед дослідників розглядається через призму нормативно визначених дій держави, яка за допомогою апарата управління, правоохоронних органів, забезпечує права та законні інтереси особи, суспільства, держави.
В контексті наведених вище думок, методологічні підходи до вирішення проблем, пов’язаних із адміністративно-правовим забезпеченням діяльності правоохоронних органів полягає у виявленні та створенні адміністративних засад і інструментарію реалізації адміністративно-правових відносин у такій важливій сфері суспільних відносин.
Також, поглиблення вивчення методологічних підходів пов’язаних із адміністративно-правовим забезпечення діяльності правоохоронних органів, охоплюють сукупність як теоретичних, так і практичних навичок дослідника, що потребує не тільки дослідження теорії та методології, але й практичної діяльності [6, с. 234].
Список використаних джерел:
1. Адміністративно-правове забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Україні: монографія /О. М. Коротун, О. П. Світличний. К.: Прінтеко, 2021. 512 с.
2. Муляр. Г.В. Адміністративно-правове забезпечення реалізації права на охорону здоров’я: монографія. Київ: Видавництво «Людмила», 2020. 428 с.
3. Юринець В. Є. Методологія наукових досліджень: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. 178 с.
4. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник. Вид. 10-е, доповнене. Львів: Край, 2008. 224 с.
5. Кельман М. Методологія сучасного правознавства: становлення та основні напрями розвитку. Психологія і суспільство. 2015. №14. С. 33-46.
6. Голодник Ю.А. Методологія наукового дослідження адміністративно-правового забезпечення діяльності правоохоронних органів. Наукові записки. Серія «Право». 2022. Вип. 13. С. 232-235.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter