Анотація. Визначено, що спортивне орієнтування є видом рухової активності з широким спектром засобів і дає змогу розвивати витривалість студентам з різним рівнем працездатності. Розкрито особливості орієнтувального бігу та методику його використання для розвитку витривалості студентів у навчальному процесі закладів вищої освіти.
Ключові слова: витривалість, засоби спортивного орієнтування, фізичне виховання, здоров’я.
Розвиток суспільства, науково-технічний прогрес вносять зміни до способу життя сучасної людини: зменшується обсяг фізичного навантаження, при цьому підвищується роль розумової праці. Відповідно зменшується рівень рухової активності молодого покоління, що спричиняє негативні зміни в стані їх здоров’я. [3]
Вченими Апанасенко Г. Л. та Попова Л. О. встановлено, що найбільший оздоровчий вплив мають фізичні вправи аеробного характеру, тобто ті, що забезпечують розвиток витривалості. Крім того, встановлено тісний зв’язок між витривалістю, фізичною працездатністю і рівнем здоров’я.
Високий рівень фізичної підготовленості є однією з умов доброго здоров’я. Зі зниженням цього рівня погіршується не тільки фізична, але й розумова працездатність людини. Тому здійснюються пошуки засобів удосконалення занять фізичної культури у закладах вищої освіти, що мають оздоровчу спрямованість та здатні забезпечити максимально можливий рівень як фізичної, так і розумової працездатності.
Заняття спортивним орієнтуванням мають особливість розвивати здатність орієнтуватися на незнайомій місцевості в найскладніших умовах, вправно і швидко пересуватися поза дорогами, долати глибокі яри, болота, природні та штучні перешкоди, зарослу лісову місцевість. У практиці фізичного виховання і спорту є оптимальним засобом оздоровчого тренування, а також ефективної фізичної та інтелектуальної підготовки студентів.
Мета роботи полягає у пошуку шляхів підвищення рівня витривалості студентів засобами спортивного орієнтування.
Відповідно до мети дослідження у роботі вирішувались такі завдання:
1. Вивчити науково-методичну літературу з теми дослідження.
2. Проаналізувати методику розвитку витривалості у студентів засобами спортивного орієнтування.
Методи дослідження: Теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та мережі Internet, педагогічне спостереження.
За даними багатьох науковців значна частка студентів має низький і нижче за середній рівень фізичної підготовленості. Ці студенти відносяться до групи ризику і потребують застосування спеціально розроблених оздоровчих тренувальних програм з метою підвищення рівня їхньої фізичної підготовленості [2, 5].
У практиці фізичного виховання і спорту оптимальним засобом оздоровчого тренування, а також ефективної фізичної та інтелектуальної підготовки є спортивне орієнтування. Заняття спортивним орієнтуванням сприяють покращенню функціонального стану кардіо-респіраторної системи організму, зміцненню м’язів і зв’язок нижніх кінцівок, підвищенню рівня розвитку психічних і фізичних якостей.
Засобами тренувань у спортивному орієнтуванні є різноманітні фізичні та техніко-тактичні вправи, що поділяються на такі групи: загально-підготовчі, які сприяють всебічному розвитку організму спортсмена; допоміжні, які створюють підґрунтя для виконання спеціальних вправ та подальшої підготовки спортсмена; спеціально-підготовчі, які за характером, інтенсивністю та формою наближені до змагальної діяльності; змагальні, які повинен виконати спортсмен-орієнтувальник під час змагань. [7]
Під витривалістю в загальному значенні розуміють здатність спортсмена ефективно виконувати вправи, переборюючи втому. Витривалість залежить від психологічних чинників – здатності тривалий час довільно чинити опір відчуттям втоми, що спонукають до зниження інтенсивності чи припинення виконання вправ, та фізіологічного стану органів і систем, які є визначальними у прояві цієї якості.
У спортивній практиці розрізняють загальну і спеціальну витривалість.
Загальна витривалість як рухова якість людини – це її здатність якомога довше виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності, яка вимагає функціонування переважної більшості скелетних м'язів. [1] В основі прояву загальної витривалості лежать, перш за все, аеробні процеси енергозабезпечення. Рівень розвитку загальної витривалості відіграє важливу роль в оптимізації життєдіяльності організму та здоров'я людини.
Прояв загальної витривалості залежить від спортивної техніки (в першу чергу від економічності робочих рухів) і від здатності спортсмена "терпіти", тобто протистояти стомленню шляхом концентрації вольових зусиль. Загальна витривалість є основою для розвитку спеціальної витривалості.
Спеціальна витривалість – здатність до ефективного виконання роботи і подолання втоми в умовах навантажень, обумовлених вимогами ефективної змагальної діяльності в конкретному виді спорту. [1]
Серед фізичних якостей в спортивному орієнтуванні найбільш важливою є спеціальна витривалість, яка спрямована на подолання дистанції в умовах мінливої місцевості зі значною кількістю несподіваних перешкод, бігу вниз по схилу і вгору, що вимагає відповідної зміни напружень і швидкості бігу, впливає на координованість і економічність м’язових зусиль та інші важливі параметри рухових дій. [6].
Спортивне орієнтування є циклічним видом спорту, який одночасно дає значне розумове навантаження. Як спортивна дисципліна, спортивне орієнтування передбачає змагання, в якому учасники за допомогою карти і компаса повинні якнайшвидше пройти певну кількість контрольних пунктів (КП), розташованих на місцевості, а результати визначаються за часом проходження дистанції (у певних випадках з урахуванням штрафного часу) або за сумою набраних балів.
Ефективним засобом розвитку спеціальної витривалості (швидкісної, силової, координаційної) є спеціально підготовлені вправи, максимально наближені до змагальних за формою, структурою і особливостями впливу на функціональні системи організму, спеціальні змагальні вправи і загально підготовчі засоби.
Згідно правил проведення змагань зі спортивного орієнтування, розроблених за зразком міжнародних правил федерацією спортивного орієнтування України (чинних з 01.01.2016 року), змагання зі спортивного орієнтування проводяться у таких видах: заданому напрямку – кількість КП та послідовність їхнього проходження визначається суддями; на маркованій дистанції – учасник долає дистанцію, розмічену на місцевості прапорцями, кольоровим папером тощо та наносить на карту місцезнаходження КП, розташованих на дистанції; за вибором – учасник самостійно обирає послідовність проходження КП; комбінація з окремих видів орієнтування, наведених вище.
Змагання з зазначених видів можуть відрізнятися засобами пересування: бігом; на лижах; на велосипедах; на інвалідних візках та за допомогою милиць, палиць, ціпків для інвалідів; інші засоби пересування.
У практиці фізичного виховання застосовують найрізноманітніші за формою фізичні вправи циклічного і ациклічні характеру. Одним з найефективніших і доступніших засобів виховання витривалості у спортивному орієнтуванні є біг.
Біг здійснюється з помірним навантаженням – головне правило в орієнтуванні, не біжи швидше, а ніж думає голова.
При бігу спортсмен використовує широкий діапазон швидкостей – від найнижчих до граничних. Тренування витривалості у безперервному режимі враховує дві складові навантаження: швидкість бігу і довжину дистанції (час).
При повільному бігу під час стійкого стану споживання кисню, 100 % енергії організм отримує за рахунок аеробного обміну.
При бігу з середньою швидкістю більшу частину енергії (від 50 до 70 %) організм отримує за рахунок вуглеводів, а споживання кисню наближається до 60–80 %. Цей біг пред'являє більш жорсткі вимоги до організму. Частота серцевих скорочень утримується близько 150–170 уд/хв.
При тривалому бігу знижується вміст глюкози в крові, до чого чутлива нервова система. З'являється почуття голоду, знижується зорова чутливість, можливі порушення психічних функцій. Орієнтувальнику не рекомендується біг в такому темпі понад 2 годин.
Біг з високою швидкістю зазвичай проводять використовуючи інтенсивний інтервальний метод тренування, повторний метод на довгих відрізках, прикидки і змагання на довгі дистанції.
Інтервальний біг популярний серед орієнтувальників. Уваги заслуговує досвід тренерів, які використовують інтервали відпочинку для вирішення техніко-тактичних завдань з картою та компасом.
При інтервальному тренуванні варто враховувати те, що скорочення інтервалів відпочинку і зменшення швидкості проходження відрізків, розвиває загальну витривалість, а збільшення відпочинку і підвищення швидкості, в свою чергу, сприяє переважному розвиткові швидкісних якостей [1].
Зважаючи на те, що окрім позитивних сторін інтервальний метод має певні недоліки (монотонність; стан тренованості, досягнутий цим методом, не можливо утримувати тривалий час), поряд з ним слід застосовувати й інші методи, які розвивають витривалість.
Однією зі специфічних форм інтервального методу є колове тренування, яке дозволяє підвищити швидкісно-силову підготовку і рівень витривалості. Таке тренування характеризується високою інтенсивністю, піднесеним емоційним станом, що дозволяє використати великий обсяг вправ, підвищити щільність тренування. В коловому тренуванні використовуються базові вправи, які є простими за технікою та добре засвоєні студентами. Комплекс складається з 6-10 вправ (станцій), виконання яких відбувається послідовно та повторюються “по колу” за точно визначений час 1–2 хвилини, з регламентованим відпочинком між колами 30–60 с. Робота повинна виконуватися в зонах помірної і великої потужності, їхня тривалість від декількох хвилин до 60–90 хвилин, робота здійснюється коли задіяна більше 2/3 всіх м'язів.
Найефективніший метод розвитку спеціальної витривалості – змагальний. Він викликає найбільш виражені функціональні зміни в організмі, які наближені до реакції організму спортсмена на змагальні навантаження.
Під час змагань розумова діяльність спортсменів протікає в складних умовах великої фізичної втоми. Це може призводити до технічних та тактичних помилок на дистанції, які негативно впливають на кінцевий результат [5]. Цієї проблеми можна уникнути, підготувавши спортсмена до відповідальних стартів у найкращій фізичній формі.
На етапі початкової підготовки студентів варто розпочинати тренування з оздоровчого бігу, який може змінюватись ходьбою, що пов’язано з одночасним освоєнням техніко-тактичних навичок орієнтування, поступово перевагу надають бігу у поєднанні з дозованою ходьбою. У подальшому доводять безперервний біг до оптимальної тривалості, а в зимовий період повільна рівномірна ходьба поєднується з швидким бігом на лижах різними видами ходів. При пересуванні на лижах до роботи залучається більша кількість м’язів, в порівнянні з іншими видами вправ на витривалість. Особливе навантаження припадає на м’язи ніг, рук, спини та живота.
Високий рівень розвитку витривалості може бути досягнуто лише при комплексному використанні різних засобів та методів спортивного орієнтування, що покращують рівень фізичної працездатності студента.
На відміну від кросового бігу орієнтування характеризується відсутністю монотонності, що з психологічної точки зору є важливим фактором, який підвищує рівень працездатності студента.
Список використаних джерел:
1. Линець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей. Львів : Штабар, 1997. 207 с.
2. Бітківська Л. І., Шукатка О. В. Підвищення ефективності навчального процесу студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Науковий огляд. Київ. 2021. № 2 (74). С. 15–25.
3. Томенко О. А., Лазоренко С. А. Рівень соматичного здоров’я і рухової активності студентів вищих навчальних закладів. Слобожанський науково-спортивний вісник : наук.-теор. журнал. ХДАФК. 2010. № 2. С. 17–20.
4. Грибан Г. П. Життєдіяльність та рухова активність студентів. Житомир : Рута, 2009. 594 с.
5. Пилипей Л. П. Проблеми ППФП студентів ВНЗ економічних спеціальностей // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – К. : НУФВСУ, 2006. № 4 С. 31.
6. Брухно Е. Л., Сметанін С. В. Використанням засобів спортивного орієнтування у фізичній підготовці студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : «Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт». 2015. Вип. 129 (3). С. 32–35.
7. Програма з фізичного виховання навчальної секції “Спортивне орієнтування” для вищих навчальних закладів : Метод. реком. / упоряд. С. А. Король. Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка. 2013. 60 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter