Порушення ходьби при хворобі Паркінсона (ХП) є однією із скарг пацієнтів, що не належить до переліку основних синдромів (брадикінезія, м’язова ригідність, тремор спокою, а на пізніх стадіях – постуральна нестійкість), хоча є їх наслідком, що може погіршувати особисту незалежність пацієнтів. Адже рух є базовою складовою якості життя [2].
Порушення ходи – поширена проблема літніх людей; це близько 30% осіб старших 60 років, а у віці 80 років і старше поширеність становить від 60 до 80% [6]. Отже, якщо ХП виникає у літньому віці, то клініка порушення ходи може ускладнюватися ще і вікозалежним фактором. Шість груп протипаркінсонічних препаратів, відомих в сьогоденні, позитивно впливають на стан хворих, але не на сповільнення прогресування захворювання.
Впливу фізичних реабілітаційних опцій на покращення функції ходьби або на сповільнення прогресування патологічного процесу увага приділяється давно. Є інформація про позитивний вплив тілесної моторики, що активує пропріорецепцію, соматосенсорні механізми, на сповільнення прогресування захворювання [1, 5]. Враховуючи ймовірний вплив фактору віку на порушення ходи у хворих на ХП, реабілітаційні заходи для різних вікових категорій можуть відрізнятися.
Мета: проаналізувати вплив віку на ходу у хворих з хворобою Паркінсона 1-2 стадій за Хен-Яр, проаналізувавши стан локомоторних функцій за даними динамічних показників педобарографії.
Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 26 хворих з ХП 1,5-2 стадії за класифікацією Hoehn & Yahr (1967), які були поділені на групи за віковою приналежністю. 1 група – 14 пацієнтів, чоловіки – 8 (57,1%), вік 35,11±3,92, тривалість захворювання – 1,76±0,83 роки; 2 група – 12 осіб, чоловіки – 6 (50,0%), вік 65,41±4,18, тривалість ХП - 2,04±0,98 роки. Для контролю функції ходи у літній віковій категорії обстежено 14 осіб, серед яких чоловіків було 9 (64,3%), вік – 63,87±4,43, які сформували 3 групу. Критерієм виключення була вертеброгенна патологія з клінічними проявами, захворювання суглобів нижніх кінцівок.
Перед обстеженням хворим з ХП проводилася ретельна медикаментозна корекція рухового дефіциту, в результаті чого було прийняте рішення про наступну рутинну схему лікування: 10 хворих отримували леводопу/карбідопу в дозі 375/37,5мг/добу, 4 пацієнта - праміпексол 1500мг/добу, 12 хворих - праміпексол 1500мг/добу + леводопу/карбідопу 187,5мг/добу та 6 осіб додатково до зазначених середників отримували разагілін 1мг/добу. При цьому оцінка за шкалою MDS-UPDRS (ІІІ розділ) після адекватно підібраної терапії в 1 групі склала 24,32+2,65 балів, в 2 групі - 22,82+3,16 балів; брали до уваги «підпункт 3.10. Хода», оцінка за яким склала 1,74+0,32 та 1,42+0,72 бали відповідно.
Дослідження ходьби проводили в рамках науково-соціального проєкту «Re:WALK» в навчально-практичному центрі баротензометричної діагностики стопи кафедри травматології та ортопедії ІФНМУ на подологічній доріжці Sigma HL (Франція), при цьому реєструвалася геометрія та тиск кожного відбитку стопи при ходьбі як функція часу. Програмне забезпечення контролює функціональність доріжки, обробляє отримані дані та автоматично підраховує часові й просторові параметри. Досліджувані характеристики ходьби, які визначали окремо для правої та лівої ноги, включали просторові параметри - коефіцієнт, що відображав відношення довжини кроку до довжини ноги, часові параметри - час кроку та середня швидкість кроку; це лягло в основу програмного обчислення інтегрального показника загальної якості ходи (FAP), який в нормі становить 95-100% [3]. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою комп’ютера з використанням програмного середовища статистичних розрахунків «R» [4].
Результати дослідження. Групи досліджуваних були співставні (р>0,05) за гендерною складовою, за віком та за соматичною патологією. Так, частота гіпертонічної хвороби в 1 групі складала 7/50%, 2 групі – 9/75%, 3 групі - 8/57,1%, ІХС – 3/21,4%, 5/41,7%, 6/42,9% відповідно, ЦД 2 типу – 1/7,1%, 2/16,7%, 2/14,3% відповідно.
В даній публікації представлені динамічні показники педобарографії хворих з ХП у вторинно залученій кінцівці для порівняння з відповідними показниками літніх пацієнтів без ХП, у яких вираховували усереднений час кроку зліва/справа. Для підрахунку FAP score програма включала параметри обох кінцівок.
Загалом просторові параметри ходьби включають широкий спектр характеристик, а саме довжину кроку, довжину подвійного кроку, співвідношення довжини кроку до довжини ноги, ширину бази опору. Часові параметри ходьби представлені наступним: час кроку, час крокового циклу, час опори та час подвійної опори середня. Нами було обрану тільки ті параметри, які дозволили системі автоматично розрахувати інтегральний показник загальної якості ходьби – FAP для того, щоб обʼєктивно оцінити вплив віку на характеристику ходи у пацієнтів з ХП.
Час кроку (сек) у хворих 1 групи становив 0,83±0,18, 2 групи - 0,90±0,21 сек, 3 групи - 0,76±0,17, причому з вірогідною різницею між даними 3 і 2 групами (р=0,008), що підкреслює різницю часу кроку в осіб літнього віку залежно від наявності ХП. Середня швидкість кроку (см/с): 0,83±0,18, 0,90±0,21, 0,76±0,17 відповідно (р>0,05), коефіцієнт довжини кроку/довжини ноги: 0,69±0,11, 0,64±0,12, 0,74±0,12 відповідно із вірогідною різницею між показниками 2 та 3 груп (р=0,041). Інтегральний параметр ходи (FAP score для 2-х нижніх кінцівок, усереднене) мав наступний розподіл даних відповідно груп: 79,14±2,92, 75,16±3,17, 87,17±3,58 з вірогідною різницею між показниками 1 та 3 груп (р=0,039) та 2 та 3 груп (р=0,007). У літніх осіб спостерігалося незначне зменшення рівня інтегрального показника загальної якості ходьби, який в нормі становить 95-100% [3], тобто у практично здорових у віці 57,38±2,83 років вже можна спостерігати погіршення якості ходьби.
Висновки. Проведений педобарографічний аналіз просторово-часових параметрів ходьби дозволив довести вплив віку на його патерн у хворих з ХП, що може диференціювати підхід до реабілітаційних заходів для пацієнтів з ХП в різних вікових категоріях.
Список використаних джерел:
1. Гриб А.О., Сулима В.С., Геник С.І., Дорошенко О.О. Корекція ходьби при хворобі Паркінсона / // Терапевтика імені професора М. М. Бережницького. - 2022 - Т.3, №2-3. - С.88-94. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/terap_2022_3_2-3_15.
2. Atrsaei, A., et al. Gait speed in clinical and daily living assessments in Parkinson’s disease patients: performance versus capacity. npj Parkinsons Dis. 2021;724. https://doi.org/10.1038/s41531-021-00171-0
3. Nelson A.J., et al. The Validity of the GAITRite walkway system for the measurement of averaged and individual step parameters of gait and the Functional Ambulation Performance scoring system in the analysis of Parkinson gait. NeuroRehabilitation. 2002;17(3):255–62.
4. R Core Team RR. A language and environment for statistical computing. R Foundation for statistical computing [Internet]. 2018. Available from: URL: https: // www.r-project.org/
5. Yun, Seo Jung OT, et al. Effect of robot-assisted gait training on gait automaticity in Parkinson disease: A prospective, open-label, single-arm, pilot study. Medicine: 2021;100(5):24348. doi: 10.1097/MD.0000000000024348
6. Mahlknecht P, Kiechl S, Bloem BR, Willeit J, Scherfler C, Gasperi A, Rungger G, Poewe W, Seppi K. Prevalence and burden of gait disorders in elderly men and women aged 60-97 years: a population-based study. PLoS One. 2013 Jul 24;8(7):e69627. doi: 10.1371/journal.pone.0069627. PMID: 23894511; PMCID: PMC3722115.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter