Підготовка дівчат у військових академіях (ВА) до професійної діяльності забезпечується, крім іншого, великими обсягами фізичної активності [1]. Для забезпечення підготовленості дівчат результати використання такої активності пов’язані зі збереженням здоров’я, превенцією перевантаження, шкідливим впливом фізичного навантаження під час виконання різних професійних завдань [4]. Відмінний від необхідного результат, яким відзначаються сьогодні дівчата – майбутні офіцери актуалізують проблему пошуку нових підходів до формування та реалізації організаційно-змістового забезпечення їхньої фізичної активності на етапах навчання у ВА [2]. У зв’язку з цим визначали кращий з двох використаних варіантів моделі фізичної активності в аспекті поліпшення фізичної підготовленості дівчат під час першого року навчання у ВА.
Дослідження передбачало однорічний формувальний експеримент. Із дівчат, які з початком експерименту розпочали навчання в ВА, сформували дві групи – основну (ОГ) і контрольну (КГ); їхнє наповнення – відповідно 21 та 108 осіб вік яких від 17 років, 3 місяців до 18 років, 5 місяців. Основний використаний метод – педагогічне тестування, одержували дані за допомогою двох батарей тестів. Одна з них містила тести Настанови-2014 [1], тому їх розглядали як оцінювальні спеціальної підготовленості дівчат; інша батарея містила поширені у практиці фізичного виховання тести, результати яких дозволяли оцінити загальну підготовленість дівчат. В ОГ використовували експериментальну модель фізичної активності, зміст якої скеровували на формування готовності дівчат здійснювати фізичний саморозвиток під час навчання у ВА; у КГ зреалізовували традиційний підхід до організації фізичної активності, формування і реалізації її змісту. Одержані дані опрацьовували адекватними методами математичної статистики [3]. Організуючи дослідження, враховували положення Гельсінської декларації Всесвітньої асоціації медпрацівників про етичні засади досліджень за участі людей.
Результати педагогічного експерименту засвідчили, що на початку значення досліджуваних показників загальної підготовленості в обох групах між собою не відрізнялися на статистично значущу величину. Наприкінці відзначали поліпшення всіх досліджуваних показників в ОГ: величина позитивної зміни – у межах 5,7-35,3 %; найбільшою вона була в гнучкості
(35,3 % у нахилі вперед сидячи), статичній силовій витривалості (30,1 % у висі на жердині на руках, зігнутих в ліктьових суглобах), аеробній витривалості (22,4 % у 12-хв бігу), абсолютній м’язовій силі (19 % у динамометрії кисті)
(р <0.001). У КГ результат відрізнявся від зазначеного: на 3,2 % погіршився показник швидкісних якостей за результатом бігу на 30 м (р <0.05); на досягнутому раніше рівні залишився розвиток вибухової сили м’язів нижніх кінцівок (приріст 1,4 %) і статична силова витривалість (4,6 %) (р >0.05). Іншими словами, протягом навчального року в ОГ на статистично значущу величину поліпшилися значення всіх 7-ми рухових якостей, тоді як у КГ – тільки 4-ох, але при одночасному погіршенні швидкісних якостей.
Аналіз одержаних даних за іншим критерієм, а саме кількістю показників, значення яких наприкінці експерименту в одній групі були вищими, ніж у іншій, виявив таке. В ОГ розвиток усіх досліджуваних рухових якостей досяг більшої величини, ніж їхній розвиток у КГ, за винятком гнучкості. Вияв цієї якості був практично однаковим: у ОГ значення показника склало 16,1±0,42 см, у КГ – 15±0,42 см (t=1,86; р >0.05).
На початку експерименту значення показників спеціальної підготовленості дівчат в ОГ та КГ були практично однаковими, адже величини t-критерія знаходились у межах 0,27-0,63 (р >0.05). Наприкінці одержані дані свідчили про приріст у ОГ рухових якостей в межах 2,5-35,7 %, а найбільшим він був у динамічній силовій витривалості (вправа № 7) (р <0.001). Значним був приріст швидкісної витривалості (9,7 %) та аеробно-анаеробної (10,3 %) (р <0.001). Значно меншим, але також статистично достовірним, був ріст координаційної витривалості, адже зміна результату у вправі #10а (човниковий біг 10х10 м) склала 2,5 % (р <0.05). У КГ на 8 % погіршилася швидкісна, на 4,2 % – аеробно-анаеробна витривалість; інші показники зросли на 8-10,4 % (р <0.05÷0.001).
Аналізуючи одержані дані з позиції кількості показників, значення яких наприкінці експерименту в одній групі були вищими, ніж у іншій групі, виявили, що в ЕГ таких було 4 показника, у КГ – жодного. Про це свідчили значення t-критерія, що знаходились у межах 3,0-12,3 (р <0.01÷0.001).
Отже, використаний в ЕГ варіант моделі фізичної активності дівчат – майбутніх офіцерів протягом першого року навчання у ВА сприяв значно кращому результату в поліпшенні фізичної підготовленості, ніж традиційний підхід до формування і реалізації її організаційно-методичного забезпечення.
Список використаних джерел:
1. Настанова з фізичної підготовки у Збройних силах України
(НФП – 2014). Київ : Міністерство оборони України, 2014. 158 с.
2. Слюсарчук В. Загальна фізична підготовленість дівчат – майбутніх офіцерів на етапах навчання у військових академіях. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія : Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. 2020. Випуск 19. С. 54-60. doi: 10.32626/2309-8082.2020-19.54-60
3. Шиян Б. М., Єдинак Г. А., Петришин Ю. В. Наукові дослідження у фізичному вихованні та спорті : навч. посібник. 3-є вид. стереотип. [Електронне видання]. Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський нац. у-тет імені Івана Огієнка, 2021. 280 с.
4. Adams, R. E., Hu, Y., Figley, C. R., Urosevich, T. G., Hofman, S. N., Kirchner, H. L., Dugan, R. J., Withey, C. A. and Boscarino, J. A. (2021). Risk and protective factors associated with mental health among female military veterans: results from the veterans’ health study. BMC Women’s Health. https://doi.org/10.1186/s12905-021-01181-z
_____________________
Науковий консультант: Єдинак Геннадій Анатолійович, доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter