Актуальність.
Відомо, що збереження вітальності зубів, що є опорними для незнімних ортопедичних конструкцій, має незаперечну клінічну та біологічну перевагу з позиції прогнозування віддалених результатів ортопедичного лікування, і дозволяє значно покращити якість стоматологічної допомоги, що надається [1]. Дотримуючись всіх відомих принципів і обережності зішліфування твердих тканин, не завжди вдається захистити препаровані зуби з вітальною пульпою, т.я. їх ранова поверхня відкрита для зовнішніх подразників та мікробної інвазії [8]. За даними різних авторів, ускладнення після підготовки вітальних опорних зубів під металокерамічні протези виникають у 4.2–17.7 % випадків [4,5,6,7]. Дані літератури показують, що застосування заходів щодо збереженню тканин зуба як у процесі, так і після препарування сприяє утворенню в них захисних бар'єрів та зумовлює нормальну функціональну діяльність пульпи [2,3].
Метою нашої роботи стала оцінка функціонального стану пульпи в результаті застосування комплексу гіалуронової кислоти, біофлавоноїдів та мінералів для підвищення ефективності профілактики ускладнень після одонтопрепарування під незнімні ортопедичні конструкції.
Матеріали та методи дослідження.
Загальну кількість пацієнтів, обстежених для клінічної частини дослідження, склали 80 осіб, яких було розділено на дві групи:
І група: основна – 40 пацієнтів, у яких для фіксації тимчасових незнімних зубних протезів використовували запропонований нами лікувально-профілактичний комплекс із застосуванням гелю “Квертгіал” (РЦ У 20.4–13903778–032/5:2014; висновок No 05.03.0207/43416 від 03.07.2014) виробник НПА «Одеська біотехнологія», Україна, порошку окису цинка , HYDROCAL (гідроксид кальцію в порошку) Cerkamed, Польща. Препарати змішуються ex tempore, у рівних пропорціях до отримання гомогенної пасти. Готова паста використовувалася для обробки оголеної поверхні дентину та фіксації тимчасових коронок.
ІІ група: порівняння – 40 пацієнтів, у яких для фіксації тимчасових незнімних зубних протезів використовували традиційні фіксуючі матеріали.
Для об’єктивної оцінки стану пульпи препарованих зубів використовувалися метод реодентографії (РДГ).
Була поведена оцінка одонтопрепарування 124 зубів в основній групі та 110 зубів – у контрольній на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му та 14-ту добу після протезування.
Результати дослідження та їх обговорення.
Середній рівень реографічного індексу до одонтопрепарування був в межах нормативних значень, однаковим у групах порівняння і складав 17,2 (95 % ДІ 17,13 - 17,27) Ом серед усіх обстежених (табл. 1).
На першу добу після втручання РІ підвищився в обох групах дослідження, на 19,2 % в основній групі та на 27,9 % у групі порівняння (p<0,001 порівняно з початковим періодом), розбіжності між групами набули статистично значущого рівня з вищим значенням РІ у ІІ групі (p<0,001).
Підвищення РІ можна пояснити посиленням кровотоку внаслідок судинної реакції пульпи зуба на одонтопрепарування.
З 1-ї по 14-ту добу спостереження між групами порівняння спостерігалися суттєві розбіжності (р<0,001) з переважанням показника у ІІ групі.
Таблиця 1
Середній рівень реографічного індексу (Ом) за даними РДГ в обстежених пацієнтів за групами дослідження у динаміці, M (SD)
Примітки. p – розбіжності в динаміці за критерієм Стьюдента для повторних вимірів (Т) з поправками Холма;
індекси біля р рівня – відповідні періоди лікування;
p*I-II – розбіжності між групами за критерієм Стьюдента для незв’язаних вибірок (t)
На 3 добу спостереження спостерігалося продовження наростання показника РІ у групі порівняння, шо могло бути пов’язане з розширенням зони ексудативної гіперемії, тоді як в основній групі дослідження намітилася певна стабілізація патологічного процесу – спостерігалося зниження рівня РІ.
У ІІ групі дослідження достатньо високий рівень РІ, ще втримувався на достатньо високому рівні, ще й на 5-ті та 7-мі сутки (p<0,001 у динаміці). В цей період спостерігається поступове зниження реографічного індексу в І групі до початкових значень.
На сьому добу у пацієнтів основної групи показник РІ відновився до нормативних значень (p=0,112 порівняно з початковим періодом), у той час як у контрольній групі, незважаючи на зниження реографічного індексу, повного відновлення не відзначалося і він перевищував початковий рівень на 16,9 % (p<0,001).
Після сьомої доби і до 14-ї у І групі показники РІ залишалися в межах норми. У групі порівняння відзначалося подальше зниження показника РІ, однак, повного відновлення показників РІ на 14 добу спостереження не відзначалося – він перевищував початковий рівень на 6,4 % (p<0,001).
Щодо показників діастолічного індексу (табл. 2), то його динаміка мала подібні до РІ тенденції але відрізнялася строками нормалізації ДІ. Між групами дослідження спостерігалися наявні статистичні розбіжності у всі періоди спостереження (p<0,001), окрім етапу до одонтопрепарування, коли ДІ був однаковим в обох групах і складав в середньому серед усіх обстежених68,5 % (95 % ДІ 68,37 - 68,63).
Таблиця 2
Середній рівень діастолічного індексу (%) за даними РДГ в обстежених пацієнтів за групами дослідження у динаміці, M (SD)
Примітки. p – розбіжності в динаміці за критерієм Стьюдента для повторних вимірів (Т) з поправками Холма;
індекси біля р рівня – відповідні періоди лікування;
p*I-II – розбіжності між групами за критерієм Стьюдента для незв’язаних вибірок (t)
У першу добу після втручання показники ДІ підвищувався в обох групах, вищими темпами у ІІ групі – на 18,1 % у групі порівняння та на 2,6 % в основній групі. Значення показника на 1-шу добу після препарування стали статистично суттєво вищими у ІІ групі порівняно з результатами у І-й групі (p<0,001). Підвищення показників ДІ у групі порівняння може бути пов’язане зі зниженням тонусу вен як однієї з ознак запальних змін у пульпі.
Найвищі рівні ДІ спостерігалися на 3-тю добу спостереження і були вищими за початковий рівень індексу на 8,3 % та 30,1 % відповідно у І та ІІ групах спостереження. Наступна доба спостереження характеризується поступовим зниженням показників ДІ в обох групах дослідження. Однак, в основній групі відновлення цього показника до нормального рівня відзначається вже на сьому добу, тоді як у контролі навіть на чотирнадцяту добу він статистично значущо перевищує рівень до втручання (p<0,001).
Дикротичний індекс (табл. 3), як й інші показники реодентографії, не відрізнявся у групах до одонтопрепарування і складав у середньому серед усіх обстежених 57,3 % (95 % ДІ 57,24 - 57,36).
Динаміка показників ДиКІ носить подібний характер, як і зміни ДІ. У першу добу після втручання показники ДиКІ підвищилися в обох групах і перевищували початкове значення на 36,3 % у основній групі та 43,5 % – у групі порівняння (p<0,001) і став статистично суттєво вищим у ІІ групі (p<0,001). Вищі рівні ДиКІ визначалися у групі порівняння до 7-ї доби спостереження. При цьому, у 1-шу добу після втручання було саме високе значення дикротичного індексу за весь період спостереження, подальша динаміка індексу характеризується зниженням до початкового рівня.
Таблиця 3
Середній рівень дикротичного індексу (%) за даними РДГ в обстежених пацієнтів за групами дослідження у динаміці, M (SD)
Примітки. p – розбіжності в динаміці за критерієм Стьюдента для повторних вимірів (Т) з поправками Холма;
індекси біля р рівня – відповідні періоди лікування;
p*I-II – розбіжності між групами за критерієм Стьюдента для незв’язаних вибірок (t)
Підвищення показників ДиКІ після одонтопрепарування, на наш погляд, пов’язане зі зниженням тонусу вен як однієї з ознак запальних змін у пульпі, менші значення дикротичного індексу в основній групі пояснюється використанням запропонованого лікувально-профілактичного комплексу.
Після третьої доби спостереження спостерігається поступове зниження показників ДиКІ в обох групах порівняння. Однак, в основній групі відновлення дикротичного індексу до нормального початкового рівня відзначається вже на сьому добу спостереження, тоді як у контролі навіть на чотирнадцяту добу він статистично суттєво перевищує початковий рівень (p<0,001).
Висновки:
1. Таким чином, динаміка показників ДІ та ДиКІ свідчить про те, що нормалізація венозного та артеріального тонусу та відновлення швидкості кровотоку відзначаються при застосуванні запропонованого нами матеріалу до сьомої доби, у той час як при фіксації тимчасових конструкцій НЗП на інші матеріали відновлення швидкості кровотоку відбувається у більш пізні терміни.
2. Запропонований лікувально-профілактичний матеріал надав стимулюючу дію на судини пульпи, що об’єктивно підтверджується швидшим відновленням показників РІ, ДІ та ДиКІ до рівня нормативних значень.
Література:
1. Шиллинбург Г. Основы несъемного протезирования (пер. с англ.). — М.: Квинтэссенция, 2011. — С. 15—17.
2. Albers H.F. Dentine and sensitivity. // Adept. Report. - 2006. - V.4. - P.10-11.
3. Cury J.A., Simxes G.S., Del Bel Cury A.A., Goncalves N.C. Effect of calcium carbonate-based dentifrice on in situ enamel remineralization. // Caries Res. - 2005. - V.39. – P.255-257.
4. Hutchens S.A., Benson R.S., Evans B.R., O'Neill H.M., Raun C.J. Biomimetic synthesis of calcium-deficient hydroxyapatite in a natural hydrogel. // Biomaterials. - 2006. - V.26. – P.4661-4670.
5. Kielbassa A.M., Helwig E., Meyer-Lueckel H. Effects of irradiation on in situ remineralization of human and bovine enamel demineralized in vitro. // Quintessenz. - 2006. - V.40. – P.130-135.
6. Lynch R.J.M., ten Cate J.M. Effect of calcium glycerophosphate on demineralization in an in vitro biofilm model. // Caries Res. - 2006. -V.40. – P.142-147.
7. Tagliaferro E.P.S., Rodrigues L.K.A., Nobre dos Santos M., Soares L.E.S., Martin A.A. Combined effects of carbon dioxide laser and fluoride on demineralized primary enamel: an in vitro study. // Caries Res - 2007. - V.41. – P.74-76.
8. Trope M. Capping the inflamed pulp under different clinical conditions / M. Trope, R. McDougal, L. Levin [et al.] // J Esthet Restor Dent. – 2002. – №14. – P. 349-357.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter