В останні роки в гуманітарних науках особливо інтенсивний розвиток отримали дослідження,що концентруються навколо проблеми "мова та мислення", "мова та свідомість", а також стосовно психологічних та лінгвістичних аспектів розуміння взагалі та розуміння мовленнєвих текстів особливо.Текст включається до сфери вивчення лінгвістики як вища комунікативна одиниця. В тексті виявляються закони функціонування мови в реальному спілкуванні, так як текст не тільки відображає дійсність, але й повідомляє про неї. В його семантиці поєднуються комунікативний та прагматичний аспекти, в ньому втілюються комунікативна, пізнавальна та емотивна функції мови. 3 поширенням сфери впливу засобів масової комунікації, з усвідомленням необхідності диференційного підходу до тієї чи іншої аудиторії актуальними є не тільки проблеми семантичної або формальної організації висловлювання, а також питання комунікативного плану, вивчення умов, що забезпечують створення та сприйняття розуміння тексту. У сучасній лінгвістичній літературі вже знайшла загальне визнання думка, що мовна комунікація, тобто спілкування між людьми в суспільстві відбувається не за допомогою окремих ізольованих одиниць, а у формі цілих висловлювань, починаючи з речення і кінчаючи текстом. У перекладі всі аспекти тексту оригінала повʼязані між собою; одночасно обробляється граматична, лексична, стилістична, загальнотекстова, а також комунікативна інформація. Ціль даної роботи - комплексне вивчення закономірностей породження та сприйняття мовленнєвого повідомлення (тексту). Специфіка психолінгвістичного підходу полягає в розгляданні тексту як одиниці комунікації, як продукту мовлкння, детермінованого потребами спілкування. Звісно, що в процесі спілкування один з учасників намагається певним чином змінити поведінку або стан іншого. Зміна поведінки виявляється в тому, що партнер по комунікації виконує якусь не мовленєву дію, або відтворює відповідне мовленнєве повідомлення. Зміна стану передбачає зміну відношення суб`єкту до будь-якого об`єкта або явищп, що в свою чергу може привести до зміни поведінки. Таким чином, об`єктивно, тобто незалежно від суб`єктів мовленнєвої діяльності, умови комунікації потребують, щоб мовленнєвий текст , що з`являється основною одиницею спілкування, чинив певний вплив.
Потрібний вплив можливий при дотриманні як мінімум двох умов: по-перше, повинен бути зроблений такий відбір мовних засобів, які б забезпечили адекватне втілення комунікативної програми. По-друге, реципієнт повинен сприймати текст адекватно задумці його автора, тобто відноситись до зображуваних в ньому фактів як сам автор. [3]
Подібний підхід до проблеми мовленнєвого спілкування обумовив виявлення двох направлень в дослідженні тексту, перше з яких полягає у вивченні формування замислу тексту, друге – зі сприйманням цього замислу реципієнтом.
Вироблення процедур побудови тексту у зв`язку з його комунікативними задачами – перетворення концепту (замислу) в текст – має особливе значення для теорії масової комунікації, мето. Якого є побудова теорії мовленнєвого впливу. В дослідженнях цього напрямку відмічається, що текст являє собою ієрархію комунікативних програм та є підлеглим до мети діяльності, до якої він включений.
В процесі сприйняття тексту за розпізнаванням його значення (сприйманням інформації) надходить установлення відношень в рамках тексту, а далі – виявлення його смислу, який не може бути рівний його зовнішньому вираженні в тексті перш за все в кількісному аспекті. З одного боку , для розуміння тексту необхідно знати значно більше , ніж значення окремих слів. З другого боку , зберігати текст в пам`яті в тому обсязі, в якому він пред`являється реципієнту.
Цілком зрозуміло , чому в мовознавстві все більше уваги приділяється теорії мовленнєвої діяльності, предметом якої є аналіз саме тих чинників комунікації, що кореняться в соціальній взаємодії людей і спілкуванні як одній з її сторін. У зв`язку з цим дуже важливим постає питання теоретичного та практичного дослідження процесів сприйняття та породження мовленнєвого повідомлення. [3]
Багато дослідників звертаються до пошуку об’єктивних критеріїв визначення того, наскільки адекватно авторському замислу той чи інший реципієнт розуміє текст ; як індивідуальні особливості реципієнта впливають на успішність сприймання тексту.
Мовленнєва діяльність є одним з найважливішим елементів самого життя людини . Вона є явищем соціальним за своєю обумовленістю та суттю. [1]
Соціальна обумовленість мовленнєвого акту та мовленнєвої діяльності є проявом того , що вони передбачають наявність типових мовленнєвих ситуацій та контексту культури, які є загальними для всіх мовців. Структура мовленнєвого акту передбачає типового мовця. Варто підкреслити , що носій мови засвоює граматику , будову мови та її словниковий склад. При перекладі, зокрема, граматика залежить від лексики (наприклад, граматичне значення словосполучення певної синтаксичної моделі може змінюватись в залежності від слів, що вжиті у словосполученні) так як і лексика залежить від граматичних моментів (наприклад, зміна типової сполучуваності слів може призводити до нового лексико-семантичного варіанта слова, тобто, фактично, до утворення нового слова). [2]
Подібним же чином лексика і граматика тісно пов’язані з жанрово-стилістичними проблемами, оскільки наприклад, до стилістичних характеристик тексту відносяться і частотність вживання певних слів, і застосування певних граматичних форм та структур. В зв’язку з цим відбувається безперервне збагачення пасивного запасу слів та їх значень, що є соціальне обумовленим і ніколи не переривається. Тому обов’язковим компонентом мовленнєвого акта та мовленнєвої діяльності мовця є реальна мова та загальна структура змісту інформації , які є соціальними та належать суспільству . Мова як головна із знакових систем людини є найважливішим засобом людського спілкування. Вона виникає в суспільстві, виконуючи найважливіші функції: вираження думки та свідомості, збереження та передачу інформації , а також засоби спілкування, або комунікативну. Таким чином, мова відтворює дійсність. Тільки на підставі цієї первинної функції мова актуалізується у мовленні, стає знаряддям комунікації між індивідами. Тобто мова розглядається як символічна система, вона виступає як інтерпретант суспільства , а саме суспільство інтерпретується через мову.
Таким чином, можна зробити висновок , який підтверджує аналіз результатів, отриманих у мовознавстві до теперішнього часу, що вивчення мови як замкнутої самодостатньої системи не може бути вичерпним та повинно бути розширено описом механізму функціонування мови у процесі комунікації [3]. Варто враховувати той факт, що зміст є предметом комунікації. Цей зміст знаходить відображення у семантиці мовних одиниць, які використовуються в комунікації як її оперативні одиниці. Прагматичні компоненти при цьому співіснують з семантичними на всіх рівнях формування семантичного змісту мовного знаку; тільки в комунікації реалізуються всі якості мови, починаючи від її звучання та закінчуючи складним семантичним механізмом однозначного вияву конкретних мовленнєвих актів, що допомагає розглядати функціональну значимість даного явища при вивченні комунікативно-прагматичних аспектів функціонування. Оскільки вивчення мови як засобу спілкування, тобто мови в дії, в реальних процесах комунікації є особливістю комунікативно-прагматичного підходу до мовних явищ, це дозволяє досліджувати дану проблему у функціональному аспекті.
В даний час при вивченні мовних явищ цілком виправданим є застосування системного напрямку, обʼєктом вивчення якого є системно-структурний підхід до мови, обʼєднаний з функціональним. Саме функціональний підхід дозволяє дати системне та єдине висвітлення комунікативних функцій мовних одиниць в тексті, розглянути мовні механізми, які діють у процесі побудови тексту, що забезпечує відповідну передачу його змісту. В такому разі текст розглядається як ідеальна комунікативна одиниця, яка прагне до смислової замкнутості і закінченості, констатуючою ознакою якої, проте, є звʼязаність, яка є обовʼязковою , а також формальна, яка може експліціювати семантичну шляхом застосування граматичних та лексичних засобів мови. Змістовна сторона поняття "текст" підкреслює його "смислову закінченість".
Що стосується поняття "звʼязаність", то воно може бути віднесеним до внутрішньої смислової сторони тексту, а також до його мовного оформлення, тобто до використання певних лексико-граматичних засобів, за допомогою яких формально здійснюється ця звʼязаність, а також всіх особливостей вживання мовних одиниць, які обумовлені їхньою участю в побудові тексту.
Таким чином, сукупність є невідʼємною ознакою всякого тексту. Дана ознака виявляється в смисловій його цілісності і має мовні засоби вираень, тобто мовні механізми, які в результаті поєднання окремих елементів тексту утворюють деяку формально-смислову єдність. [1]
При цьому прагматичний аспект аналізу граматичних категорій розробляється у загальному контексті прагматичного підходу до явищ мовної системи. Варто враховувати , «що багатоаспектна організація речення та синтаксична система об’єктивні факти мовної дійсності, а також те, що вивчення мовної синтаксичної системи здійснюється з урахуванням даних аспектів, що дозволяє розглядає мовленнєві реалізації речення. Така система являє собою багаторівневе утворення та передбачає розляд граматики у комунікативному аспекті, оскільки граматичні одиниці, будучи лінгвістичними знаками, виконують поряд з сематничною та синтаксичною функціями , функцію прагматичну, причому, не ізольовано, а у складі речення як цілісної системи.
Прагматичні компоненти при цьому співіснують з семантичними на всіх рівнях формування семантичного змісту мовного знаку. Таким чином, тільки в комунікації реалізуються всі якості мови ,починаючи від ії звучання та закінчуючи складним семантичним механізмом однозначного вияву конкретних мовленнєвих актів , що допомагає розглядати функціональну значимість даного явища при вивчені комунікативно-прагматичних аспектів функціонування. Оскільки вивчення мови як засобу спілкування, тобто мови в дії, в реальних процесах комунікації є особливістю комунікативно – прагматичного підходу до мовних явищ ,та дозволяє досліджувати дану проблему у функціональному аспекті .
Прагматичний аспект аналізу граматичних категорій розробляється у загальному контексті прагматичного підходу до явищ мовної системи. Вивчення мовної синтаксичної системи здійснюється з урахуванням даних аспектів, що дозволяє розглядати мовленнєві реалізації речення. Така система являє собою багаторівневе утворення та передбачає розгляд граматики у комунікативному аспекті ,оскільки граматичні одиниці, будучи лінгвістичними знаками, виконують поряд з семантичною та синтаксичною функціями ,функцію прагматичну ,причому не ізольовано, а у складі речення – висловлювання як цілісної системи.
Таким чином , граматичні структури відіграють важливу роль у процесі комунікації, формуючи структуру висловлювання .Висловлювання є результатом взаємодії його власне-семантичного (тобто пропозиціонального)
змісту з прагматичною настановою ,що дозволяє узагальнити та обійняти все те ,що звичайно розуміють під мовленнєвою ситуацією, яка націлена на комунікацію. [3]
Сукупність комунікативно-прагматичних факторів ,яка створює соціо-психологічну ситуацію конкретного мовленнєвого акту узагальнення та детермінує тим самим , комунікативно однорідний смисл висловлювання трактується як прагматична настанова. Центральним поняттям прагматичної настанови висловлювання виступає інтенція (комунікативний намір мовця), тобто направленість висловлювання на вирішення визначеного мовного завдання спілкування. Ситуація мовленнєвого спілкування є необхідний для комунікативного акту координаційний апарат висловлювання ,так як комунікація в цілому реалізується у конкретних комунікативних актах .А елементарний комунікативний ряд «відправник-повідомлення -одержувач» виступає у ролі кванта комунікації. Якщо відсутній будь-який з цих компонентів ,комунікативний акт неможливий. Важливим є те ,що певна свобода , що певна свобода вибору тих чи інших моделей мови мовцем є характерною особливістю комунікативного акту. Прагматика мовної одиниці змістовна. Якщо говорити про актомовленнєвий зміст висловлювання як про такий, що відображає ситуацію комунікативного акту, то треба враховувати зміст висловлювання . При цьому прагматичний зміст співвідноситься з певними формально-мовними та просто мовними показниками .
У сучасній лінгвістиці найбільш розповсюдженими є два категоріальних підходи до визначення прагматичного аспекту мови :
1. Категорії, орієнтовані на мовця, які передбачають сприйняття ним висловлювання та можливості дати оцінку наданій інформації.
2. Категорії орієнтовані на співрозмовника , які передбачають вплив на слухача ,на особу ,до якої звернено дане висловлювання - на адресат.
Розглядаючи дані категорії треба визначити , що з одного боку прагматика трактується як комунікативний аспект мови ,орієнтований на дослідження кінцевого результату - ефекту мовної комунікації. В даному випадку реалізується функція впливу на одержувача інформації ,що є кінцевою метою комунікації. Саме це треба враховувати при розгляді комунікативно-прагматичного ефекту у використанні мовних одиниць при перекладі. Перспективою подальшого дослідження є вивчення функціонування мови з урахуванням комунікативних особливостей ,що дозволяє розгляд комунікативно-прагматичних відмінностей виживання мовних одиниць та їх використання у мовленні.
Література:
1. Бенвеніст Е. Загальна лінгвістика . 1974.
2. Селіванова О.О. Основи теорії мовної комунікації: підруч. І О. О. Селіванова. – Черкаси : Вид-во Чабаненко Ю.А., 2011. – 350 с.
3. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Ф. де Соссюр//Фердінанд де Соссюр. Праці з мовознавства. – М., 1977.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter