Еколого-ландшафтознавче дослідження в методологічному відношенні ґрунтується на низці наукових підходів, зокрема на філософських (аналізу, синтезу, індукції, дедукції), загальнонаукових (генетичний, системний, екологічний, порівняння, спостереження, моделювання) підходах і методах, а також конкретно-наукових (ландшафтознавчий, геосистемний, басейновий, ландшафтно-екологічний, еколого-ландшафтознавчий та ін.). Зміст кожного детально описано у наукових робітах, найбільш відомими є праці (Буряник 2019, Круглов 2008, Мельник 2005, Гродзинський 1993, Гриневецький, Шевченко 1993, Міллер 1974, Геренчук 1957) та інші.
Що стосується конкретно еколого-ландшафтознавчого підходу, то він має чітко виражений ландшафтознавчий акцент. Даний підхід сформувався на початку 90-их років ХХ-го століття і пов'язаний, перш за все, з працями вчених Інституту географії НАН України. Еколого-ландшафтознавчий підхід, як методологічна концепція дослідження екологічних проблем людини, її екологічних умов життєдіяльності, її навколишнього природного середовища ґрунтується на теоретико-методологічних положеннях ландшафтознавства, екологічної географії, геоекології, ландшафтної екології з використанням екологічного, геосистемного та інших підходів. Об’єктом його є природні територіальні комплекси різних рангів. У проаналізованих працях, що стосуються еколого-ландшафтознавчого аналізу Карпатського регіону, об’єктом дослідження є природно-територіальні комплекси (далі ПТК), різних рангів, які виділені на основі їх однорідності та закономірного поєднання геокомпонентів – фації, урочища (прості та складні), стрії, місцевості (Гостюк 2021, Карабінюк 2020, Буряник 2019, Мельник 1999). Важливим питанням при проведенні такого роду досліджень є вибір масштабу у якому буде відбуватися картографування об’єкту дослідження, тобто ПТК і подальший його ефективний аналіз. Головним суб’єктом дослідження є людина з її екологічними потребами, предметом – сучасні стани ландшафтних комплексів з погляду екологічних потреб людини, тобто придатності їх для життя й діяльності, рекреації та обґрунтування шляхів поліпшення навколишнього середовища. Еколого-ландшафтознавчі дослідження ґрунтуються на використанні системи термінів і понять, які тісно пов’язані з поняттєво-термінологічним апаратом еколого-географічних досліджень, але потребують ще детальнішого вивчення та роз’яснення. Ключовими поняттями і термінами, що безпосередньо стосуються ландшафтознавчого вивчення екологічних проблем виступають: навколишнє природне середовище, екологічні умови (екоумови), екологічні проблеми (екопроблеми), екологічні ситуації (екоситуації), екологічний стан (екостан) та інші, які характеризують природне середовище життєдіяльності людини (Буряник 2019, Мельник 1999).
До актуальних завдань еколого-ландшафтознавчих досліджень, поряд з оцінкою навколишнього середовища, належить питання оптимізації й поліпшення екостану ландшафтних комплексів (Денисик 2012). Важливим при цьому є наукове обґрунтування диференційованих стосовно ландшафтних комплексів різних рангів екологічних нормативів, з чим пов’язується екологічне нормування (еконормування). Воно зводиться до “нормування антропогенних навантажень на ландшафти і до захисту їх від таких впливів, які ведуть до порушення нормального природного середовища людини, порушення соціальної функції життєзабезпечення людини як біологічного виду” (Гродзинський, Шишченко 1993).
Згідно концепції еколого-ландшафтознавчого аналізу ландшафтознавче дослідження екологічних проблем певної території складається з кількох послідовних дослідницьких етапів. Детальний алгоритм проведення еколого-ландшафтознавчих досліджень описаний у дисертаційній роботі Буряник (2019). Згідно запропонованого алгоритму на першому етапі з’ясовуються найважливіші закономірності просторово-часової організації ландшафтних комплексів – пізнання їхнього генезису, особливостей розвитку, сучасної структури, динамічних тенденцій, функціонування, а також вивчення їхнього природного екопотенціалу; на другому – акцентується увага на вивченні господарського впливу на ПТК – аналіз антропогенних чинників і джерел впливу та з’ясовується сучасний стан ландшафтних комплексів, їхня антропогенна модифікація. Завданням третього етапу еколого- ландшафтознавчих досліджень є вивчення екостанів ландшафтних комплексів, їхня екооцінка та аналіз екоситуації досліджуваної території в цілому. Завершальним четвертим етапом еколого-ландшафтознавчих досліджень є розробка шляхів поліпшення, оптимізації природного середовища на основі еколого-ландшафтознавчих засад раціонального природокористування, тобто поліпшення екостану ландшафтних комплексів. Важливим при цьому є наукове обґрунтування диференційованих по ландшафтних комплексах різних рангів екологічних нормативів, тобто здійснення екологічного нормування, яке буде опиратися на нормативні документи чинного законодавства.
Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що кінцевим завданням еколого-ландшафтознавчих досліджень є розробка заходів з поліпшення ландшафтно-екологічної ситуації. На основі аналізу всіх зібраних матеріалів і розроблених карт, окреслюються рекомендації щодо вирішення ландшафтно-екологічних проблем та поліпшення екологічного стану ландшафтних комплексів певної території. Даний алгоритм буде апробований для дослідження екологічних проблем Чорної Гори (Закарпатська область). Враховуючи площу Чорної Гори, доцільно обрати об’єктом дослідження ПТК рангу місцевості та урочища, що дасть можливість більш детально вивчити екологічні проблеми даної території. Предмет дослідження – взаємодія людини з ПТК, екологічні властивості і екологічний стан цих ПТК та пов’язані з ними ландшафтно-екологічні проблеми.
Список використаних джерел:
1. Буряник О. О. Еколого-ландшафтознавчий аналіз Сколівських Бескид: автореф.дис. … канд.геогр. наук: 11.00.01. Київ, 2019. 20 с.
2. Геренчук К. И. Вопросы среднемасштабного картографирования
ландшафтов. Географ. сб. Львов. ун-та. 1957. Вып. 4. С. 105–113.
3. Гостюк З. В. Ландшафтні комплекси Покутських Карпат: структура, процеси, охорона: автореф.дис. … канд.геогр. наук: 11.00.01. Київ, 2022. 20 с.
4. Гриневецький В. Т., Шевченко Л. М. Про основні поняття еколого-ландшафтознавчих досліджень. Укр. географ. журн. № 2. 1993. С. 13–19.
5. Гродзинський М. Д. Основи ландшафтної екології. Київ: Либідь, 1993. 224 с.
6. Гродзинський М. Д., Шищенко П. Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. Киев: Либідь, 1993. 224 с.
7. Денисик Г. І., Лаврик О. Д. Антропогенні ландшафти річища та заплави Південного Бугу: монографія. Вінниця: ПП "ТД «Едельвейс і К», 2012. 210 с.
8. Карабінюк М. М. Природні територіальні комплекси субальпійського і альпійського високогір’я Чорногірського масиву Українських Карпат : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук : 11.00.01. Київ, 2020. 21 с.
9. Круглов І. С. Делімітація, метризація та класифікація морфогенних екорегіонів Українських Карпат. Укр. геогр. журнал, 2008. № 3. С. 59–68.
10. Мельник А. В. Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження: монографія. Львів, 1999. 286 с.
11. Мельник А. В. Ландшафтознавчий підхід і екологічні проблеми гірських регіонів. Фізична географія та геоморфологія. Київ, 2005. Вип. 47. С. 45–51
12. Миллер Г. П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий: учеб. пособ. Львов: Вища шк., 1974. 202 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter