У 2010-2020 рр. активного розквіту на теренах України, та зокрема у Харкові, як одному з найбільших центрів української культури, зазнала проєктна діяльність у театрах, що частково викликало утворення нової організаційної та ідеологічної форми - проєктного театру. Хоча перші прояви цього явища ми можемо зафіксувати іще на рубежі розпаду Радянського Союзу й утворення незалежної української держави. Тоді ж було засновано найперші та найстаріші проєктні театри Харкова - театр «Арабески» та театр «Нова сцена» (пізніше «Центр сучасного мистецтва «Нова сцена»). З активним розвитком цих театрів та окремих сплесків проєктної діяльності в інших театрах стало очевидним, що така робота має суттєві відмінності не тільки організаційні, а й мистецькі, що стає викликом як для учасників проєкту (акторів, режисерів, художників, викладачів і т.д.) так і для адміністративної команди.
Для охарактеризування та осмислення викликів, що ставить перед творцями проєктна діяльність та проєктний театр необхідно окреслити визначення поняття проєкт. Передусім варто сказати, що визначень слова проєкт є досить багато, воно поширене у галузях дизайну, будівництва та ін., але ми звернемось до визначень у галузі управління проєктами. «Проєкт – обмежена в часі, ресурсах та вимогах якості, унікальна сукупність процесів, направлена на досягнення унікальних цілей та завдань, для створення нової цінності» [3]. Сьоме видання Настанови до зводу знань з управління проєктами (Настанова PMBOK) визначає проєкт як «тимчасову діяльність, спрямовану на створення унікального продукту, послуги або результату» [2, с. 4].
Вже розглянувши тільки ці два визначення, терміну можна сказати, що перший більше характеризує проєктну діяльність державного чи недержавного репертуарного театру, де проєкт є рідким і унікальним процесом, до якого також можуть долучитися професіонали з зовні або передбачати якусь міжгалузеву, кроссекторальну співпрацю. У той час як, другий краще підходить для визначення саме проєктного театру як окремого явища, окремого виду організаційного устрою, що нерідко є короткотривалим і часто розпадається по закінченню проєкту. А часом має стабільну юридично-організаційну базу, що набирає учасників під конкретний проєкт.
Але все ж ці два визначення є віддалено наближені до культурної та, зокрема, театральної діяльності. Тому розглянемо визначення слова проєкт виведене фахівцями Українського культурного фонду: «Проєкт – діяльність фізичних і юридичних осіб, спрямована на створення певного культурного продукту, культурного блага чи культурної послуги (їх сукупності) з метою досягнення чітко визначених цілей…» [3, с. 27].
Іще одне визначення, що є найближчим до саме театральної проєктної діяльності знаходимо в аналітичній записці «Український театр: шлях до себе» 2018 року. Автори статті наводять два визначення поняття театральний проєкт: «Перший – це спрямування мистецької події (або низки подій) на досягнення певної естетичної чи соціокультурної мети та усвідомлення перспективних наслідків від реалізації проєкту. Другий – це стратегія і тактика продюсування і маркетингу мистецького заходу» [1, с. 74].
Серед цих двох визначень перший більше характеризує саме проєктну діяльність, як основний чи окремий вид діяльності театру. У той час як другий, скоріше наголошує на тому, що кожна нова вистава/перформанс/акція і є проєктом і потребує своєрідної стратегії просування.
Отже, підсумовуючи вищезазначені терміни ми можемо сказати, що проєктний театр – це не інституційна, часто тимчасова команда митців, що збирається для реалізації конкретного проєкту, кінцевим культурним продуктом або одним з продуктів якого є вистава/перформанс/акція, яка часто має короткотривале життя. А проєктна діяльність – це епізодична, короткотривала діяльність державних або незалежних театрів та театральних інституцій, метою якої є створення унікальної мистецької, соціокультурної або освітньої події (або низки подій).
Однією з характеристик проєктного театру є короткотривале життя культурного продукту створеного в рамках певного проєкту, причинами цього зазвичай виступають такі фактори:
1) проєкти продуктами яких є вистави/перформанси/акції створені на гостросоціальні актуальні теми граються поки ця тема є актуальною. Документальні вистави з часом починають старіти їх фактологічна база стає неактуальною. В такому випадку командою проєкту може бути вирішено, що вистава грається допоки вона залишається актуальною в такому вигляді яка вона є на прем’єрі, або ж, що вистава буде редагуватись і доповнюватись найбільш актуальними новинами, обставинами та фактами. Наприклад, вистава «Ресторан Україна» акторок Оксани Черкашиної та Ніни Хижної (драматург Дмитро Левицький) створена у 2017 році. Тема проєкту корупція в Україні. Вистава побудована на особистому досвіді акторок, з використанням фактів та аудіо відео матеріалів з найбільш одіозними політиками на момент 2017 року. Вистава гралась до 2019 року і на той момент вже була не досить актуальною (зміна політичного ландшафту, поява нової інформації, зміна порядку денного та просування боротьби з корупцією породжували нові постаті та питання найбільш обговорювані в суспільстві). Проте в обговорені Оксана і Ніна сказали, що це було їх рішення не вносити ніяких корективів у виставу, залишити її такою як її створили й грати доки вона буде актуальною. Це були одні з останніх показів цієї вистави. Так, тема корупції все іще важлива і ще довго не перестане бути такою, але з часом аспекти цієї теми та погляд на неї міняються.
Гостросоціальні, документальні вистави/перформанси/акції з використанням автореферального способу граються до того моменту поки вони живі, не завчені й не замуштровані.
2) В рамках проєктів можуть створюватись дуже масштабні вистави, з залученням великої кількості артистів, костюмів, дорогим обладнанням, що реалізуються на специфічних майданчиках або великих сценах. Часто такі вистави після закінчення проєкту стають нерентабельними або ж складними для виходу на самоокупність, особливо якщо це вистава створена незалежним театром, тому вона не може жити без постійного додаткового фінансування. Наприклад вистава «Apollo» Ніни Хижної. У виставі беруть участь 6 акторів та камерний оркестр. Через те що вона грається на великій сцені, вона також вимагає складного технічного обслуговування – підзвучування артистів та музикантів, світлове оформлення, керування відеопроєкцією та ін. Вивести таку виставу на самоокупність досить важко.
3) Для участі в проєкті набираються актори з різних міст або різних країн. На початку самого проєкту зазвичай узгодженими є кандидатури керівників та постановників проєкту (режисер, художник, композитор, хореограф тощо). Актори часто набираються через кастинг. Інколи проєкт може писатись з розрахунком на конкретну вже злагоджену команду акторів, але так буває нечасто.
Попри те що проєктна діяльність в театрах, останні роки розвивається досить інтенсивно вона все одно залишається новою для більшості митців та ставить нові вимоги до учасників проєктного життя.
У першу чергу проєктна діяльність вимагає від актора/режисера/драматурга/менеджера бути завжди мобільним, швидко реагувати на пропозиції. Бути ініціативним, «тримати руку на пульсі» різних пропозицій до співпраці, грантових конкурсів і т.д. Освоювати та розвивати навички написання проєктних заявок, вміти структурувати свої ідеї, визначати цільову аудиторію, основи просування проєктної діяльності й т.ін.
До прикладу, до 2020 року працювала європейська програма грантів для сфери культури Culture Bridges. Усі охочі могли подати заявку на гранти міжнародної мобільності – завдяки таким проєктам митці можуть отримати фінансування на навчання за кордоном, участь у коротких освітніх заходах відвідування фестивалів, прем’єр і т.ін. Один з таких грантів отримала Оксана Черкашина і на місяць потрапила у театральне життя Німеччини. В перші 3 тижні вона у Берліні стала глядачем та учасником п'яти фестивалів, що відбувалися в місті в той час, відвідала з десяток лекцій, побачила 35 перформансів і вистав, зустрілася з акторами та режисерами, побувала в найцікавіших і найвпливовіших театрах Берліну, таких як Gorki Theater, Berliner Ensemble, Schaubuhne, Volksbuhne, Deutches Theater, Dorky Park. І ще тиждень вона провела у Нюрбернгу разом з театром ArtiSchocken Nurnberg, беручи участь у майстер-класах, зустрічах та інтерв’ю, завдяки яким налагодився контакт з цим театром і були заплановані нові вектори співпраці [5].
Передбачається (організаторами), що митець учасник проєкту має активну соціальну позицію, яка часто є основою для побудови певної творчої акції. Велика кількість усіх проєктів передбачає осмислення актуальних тем для соціуму: війна, корупція, толерантність та прийняття людей представників лгбтк+, людей з інвалідністю, рефлексії щодо радянського спадку та інше.
Результатом проєкту мобільності Оксани Черкашиної став німецько-україно-російський проєкт «Європейське бюро ритуалів: мир», метою якого було пропрацювання й переосмислення колективної пам’яті та травм другої світової війни через мистецтво (конкретно - створення сайт-специфік перфомансів на історичних місцях періоду третього рейху). Для цього було зібрано по групі акторів з режисером з кожної країни, Оксана стала кураторкою української групи.
Соціальні або рефлективні проєкти вимагають більшої відкритості та чесності від акторів. Особливо якщо говорити про документальні, вербатім або свідоцькі постановки. Також досить популярним є автореферальний спосіб постановки, коли актор осмислює задану тему через власний досвід. Його також часто використовують як один з режисерських ходів при постановці драматургічного матеріалу, часто якщо цей матеріал є класичним, побічною сюжетною лінією є саме історії акторів їх ставлення до матеріалу, теми, взаємодії персонажів і т.д. Така форма передбачає, що актор готовий висловити власну думку публічно зі сцени. А оскільки особиста думка інколи може бути не популярною, такою, що не збігається з провідними точками погляду на певну тему у конкретному суспільстві, таке публічне висловлення стає великим ризиком і проявом сміливості для актора.
Наприклад вистава «ДПЮ» (прем’єра відбулась у 2017 році), яка була створена акторами театру «Прекрасні квіти» та демобілізованими учасниками АТО. В ній було використано вигаданий сюжет про дітей які знаходяться на уроці довоєнної підготовки, документальні історії учасників бойових дій та жителів прифронтових зон й власні висловлення акторів. Одним з таких було висловлення Ігоря Ключника в якому він розповідав, що сильно злякався коли почалась війна і щоб не бути призваним в армію він разом зі своєю дівчиною виїхав за кордон де перебував якийсь час. Ніхто не сперечається з його правом на цей страх, але це його висловлення викликало досить жваву реакцію у деяких глядачів.
Серед організаційних викликів які постають перед командою/організацією/інституцією, що береться за реалізацію певного проєкту можна виділити кілька найбільш поширених. Найпершим викликом, який досить часто стає руйнівним для багатьох проєктних ініціатив – це пошук фінансування. За винятком малих проєктів реалізованих ініціативною групою митців які досить часто не передбачають фінансування або реалізуються власним коштом учасників, одне з перших питань яке постає перед ініціаторами проєкту це саме пошук джерела фінансування, що був би можливим для конкретної організаційно-правової форми інституції. Адже, до прикладу не кожен фонд, що надає гранти на реалізації культурних проєктів співпрацює з громадськими організаціями, фізичними особами-підприємцями чи державними установами. Досить часто грантові пропозиції фондів передбачають можливість отримання фінансування конкретними організаціями (ГО, установи місцевого самоврядування, державні установи й т. ін.) та регіонами в яких діють інституції й на території яких буде реалізовано проєкт. Часом деякі організації можуть надати лише частину фінансування проєкту і тому вимагають підтвердженого співфінансування проєкту іншою установою.
З організаційної точки зору проєкти можна поділити на такі типи:
1. Індивідуальний проєкт – такий, що реалізується однією організацією/інституцією/театром;
2. Проєкт співпраці/національної співпраці – такий, що реалізується двома або більшою кількістю організації/інституцій, з одного або різних міст/населених пунктів/регіонів країни, кожна з яких має свою сферу відповідальності;
3. Проєкт міжнародної співпраці – такий, що реалізується у співпраці з двома або більшою кількістю організацій/інституцій, з різних країн.
Проєкти національної або ж міжнародної співпраці стають викликом для більшості організацій, бо потребують більшої юридичної, бухгалтерської уваги для розв'язання специфічних питань, що часто стають перепоною на шляху реалізації цікавого і масштабного проєкту.
Окремим викликом для державних інституцій стає інтенсивність та швидкість роботи якої вимагає проєктна діяльність. Зазвичай великі, неповороткі державні театри/організації/інституції не можуть швидко пристосуватись до «правил гри» через, що деякі з них зовсім відмовляються від такого виду діяльності, особливо грантових проєктів, а деякі не даючи ради стають не здатні завершити проєкт.
Навіть попри наявність фінансування далеко не кожний проєкт має змогу забезпечити винагороду для учасників проєкту або ж витрати на відрядження, матеріали і т. ін. Таким чином участь у проєкті для учасників стає своєрідним волонтерством, на що готові піти далеко не всі митці й питання не у відсутності доходів, а в самому явищі «працювати без оплати». Неоплачуваний репетиційний процес може бути досить довгим. Та і, скоріше за все, культурний продукт який буде створено в рамках проєкту дуже ймовірно буде неприбутковим.
Лабораторний або дослідницький процес освітніх, мистецьких чи соціокультурних проєктів зазвичай вимагає від митця, учасника проєкту, співавторства. Передбачається, що актор/перформер/митець учасник проєкту, є самодостатньою творчою одиницею, що стає співавтором продукту. Навіть якщо є керівники, режисери, тренери, які стали ініціаторами творцями ідеї проєкту, чи ведуть резиденцію, або лабораторію, їх цілі надати людині певні нові знання або вміння, та засобами тренінгу дати можливість для вільного висловлення. Тут ми частіше можемо бачити, таке поняття як – горизонтальний театр. Тому, що без рівності та довіри в колективі, неможливе вільне висловлення думок, які часто стосуються особистісних речей, що потім можуть стати частиною продукту. Режисер який зібрав команду, взявши актора буде бачити в ньому рівного партнера разом з яким він створює продукт, а не виконавця.
У цьому випадку можемо також розглянути виставу Ніни Хижної «Apollo», адже балет Стравінського став лише базою постановки, до того ж як каже сама Ніна вона його дещо змінила і якісь моменти прибрала. У виставі декілька тем: осмислення питання нашого простору міста та права на нього, питання шляху митця та його місця в просторі, мистецька еміграція. В цій виставі використаний автореферальний спосіб де кожен актор осмислював ці питання та висловлювався з цього приводу зі сцени. Це ж було також осмисленням шляху самого Стравінського як митця і людини космополіта, що декілька разів змінював громадянство.
Зрештою, одним з основних викликів для митців та менеджерів проєктних театрів стає неможливість сталості, а саме короткотривалість проєктів і необхідність по закінченню одного шукати наступний «стрибати між проєктами», постійно «тримати руку на пульсі» грантових пропозицій.
Підсумовуючи можна стверджувати, що попри довгу, цікаву та інтенсивну історію розвитку проєктної діяльності й проєктних театрів у Харкові, вона все ще стає викликом для митців. Відсутність єдиної термінологічної бази, наукового і теоретичного осмислення її не в загальних процесах проєктної діяльності в культурі, а як окремого, самостійного явища залишає цей процес хаотичним, незрозумілим для недосвідчених митців/культурних менеджерів, через, що театри часто або взагалі відмовляються від такої діяльності, або стикаються з серйозними проблемами в реалізації проєктів, які унеможливлюють успішну реалізацію.
Осмислення цього явища є важливим не тільки через його масовість, а в першу чергу, через усвідомлення ролі яку воно відграє у театральному процесі Харкова від початку існування незалежної української держави й дотепер. Саме проєктні театри першими оживляли на сцені твори репресованих радянською владою письменників, організовували прогресивні мистецькі й освітні фестивалі, реалізовували перші соціально-культурні проєкти. Пробиваючи шлях «через терни до зірок» проєктної діяльності ініціативні групи митців освоювали проєктний менеджмент, започатковували нові напрями й теми, опановували новітні театральні методики й технології, першими налагоджували міжнародні знайомства і партнерства. Культурні продукти створені в рамках цих проєктів ставали гучними та важливими подіями мистецького і культурного життя Харкова. На цей час можна стверджувати, що проєктні театри є не просто цікавим організаційно-правовим явищем, а особливим культурно-мистецьким феноменом театрального Харкова.
Список використаних джерел:
1. Аналітично-соціологічне дослідження. Український театр: шлях до себе Здобутки. Виклики. Проблеми – Київ, 2018.
2. Сьоме видання Настанови до зводу знань з управління проєктами (Настанова PMBOK) та Стандарт з управління проєктами – Pennsylvania 19073-3299 USA: Project Management Institute, Inc, 2021.
3. Проєкт (управління проєктами) [Електронний ресурс] // Вікіпедія: Вільна Енциклопедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%94%D0%BA%D1%82_ (%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD% D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC%D 0%B8).
4. Конкурсна програма Українського культурного фонду Інноваційний культурний продукт. Інструкція для заявників. ЛОТ 3: Театр і цирк – Київ, 2021. – (Український культурний фонд).
5. Черкашина О. З власного досвіду: як це — на місяць стати частиною театрального середовища Німеччини [Електронний ресурс] / Оксана Черкашина // Програма Culture Bridges. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://culturebridges.eu/success_stories/oksana_cherkashyna.
6. Уехать нельзя остаться №1 - Нина Хижная и спектакль Apollo [Електронний ресурс] // Онлайн журнал "Люк". – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://on.soundcloud.com/HjeEi.
______________________
Науковий керівник: Партола Яна Вікторівна, кандидат мистецтвознавства, доцент, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter