У разі наростаючого погіршення екологічної ситуації дедалі більше уваги привертає проблема забруднення біосфери металами. Серед забруднювачів біосфери, що становлять найбільший інтерес для різних служб контролю її якості, метали належать до найважливіших. Значною мірою це пов'язано з біологічною активністю багатьох із них. Газопилові викиди підприємств та автотранспорту створюють потужні техногенні потоки токсичних речовин, у тому числі метали на поверхню ґрунтів та рослин, викликаючи їх забруднення.
Прискорений розвиток хімічної промисловості у XX ст. пояснюється прагненням компенсувати нестачу традиційно використовуваних природних матеріалів і продуктів, а також створити нові синтетичні речовини, що перевершують природні сполуки за споживчими властивостями або відрізняються більш широким спектром областей застосування. Ці цілком природні в умовах безперервного зростання населення планети.
Забруднення довкілля є глобальною проблемою. Одним з його найважливіших чинників є забруднення важкими металами. Початок досліджень механізмів стійкості рослин до важких металів відноситься до 50-х років минулого століття, коли вперше за цілим рядом фізіологічних показників та процесів були виявлені відмінності між рослинами, що ростуть на забруднених і не на забруднених металами ґрунтах.
Здатність рослин виростати в умовах забруднення металами навколишнього середовища забезпечується наявністю у них широкого спектру різноманітних механізмів, що діють на різних рівнях організації рослинного організму [1]. Ці численні механізми відповідають, як прийнято вважати, двом різним стратегіям виживання організмів в умовах стресу: "уникнення" (avoidance), коли рослина тим чи іншим чином обмежує надходження токсичних іонів у клітині, або "стійкості" (tolerance) - стратегії, пов'язаної з дією внутрішньоклітинних механізмів їхньої детоксикації [2].
Механізми уникнення включають позаклітинне осадження металів у ризосфері, зменшення всмоктування іонів відбувається за рахунок виділення клітинами кореня різних хелаторів, сорбцію важких металів клітинною стінкою [3]. До клітинних механізмів стійкості відносять видалення токсичних іонів через плазмалемму в апопласт, зв'язування та знешкодження токсичних іонів у цитоплазмі різними хелаторами, компартментацію вільних іонів та комплексів у вакуолю [4]. Зв'язування та знешкодження токсичних іонів у цитоплазмі різними хелаторами, компартментацію вільних іонів та комплексів у вакуолю. Важливу роль металостійкості грає також антиоксидантна система клітини.
Таким чином, проблеми боротьби із забрудненням оточуючого середовища тяжкими металами тісним чином пов’язані зі стійкістю рослин до впливу тяжких металів. Вивчення механізмів уникнення та стійкості рослин до негативного впливу та їх селекція постають важливими напрямами подальших досліджень.
Список використаних джерел:
1. Тихомирова В.Я. Влияние агрохимических средств на содержание химических элементов в растениеводческой продукции // Агрохимия. 2003. № 12. - С. 66-71.
2. Zhang WJ. Global pesticide consumption and pollution: with China as a focus / WJ. Zhang, FB. Jiang, JF. Ou // Proceedings of the International Academy of Ecology and Environmental Sciences. - 2011 - Vol. 1 - №2 - P. 125-144.
3. Dahmani-Muller H. Strategies of heavy metal uptake by three plant species growing near a metal smelter / H. Dahmani-Muller, F. Van Oort, B. Gelie, M. Balabane // Environmental Pollution. - 2000. - Vol. 109. - P. 231-238.
4. Adriano D.C. Trace Elements in Terrestrial Environment: Biogeochemistry, Bioavailability, and Risks of Metals / D.C. Adriano, C. Adriano Domy, D. C. Adriano The. Book Description: Springer-Verlag New York Inc., United States, 2001. – 867 p.
_____________________
Науковий керівник: Риженко Наталія Олександрівна, доктор біологічних наук, професор, Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter