Проблема формування культури поведінки є однією з провідних у системі виховання, оскільки подальший гармонійний розвиток як окремої особистості, так і суспільства в цілому закладається з самого дитинства.
Культуру поведінки вчені визначають як:
– звичну систему дій і вчинків, притаманних особистості, в яких відображаються позитивні мотиви її поведінки та сукупність уявлень і знань про норми моралі;
– сукупність корисних для суспільства постійних форм повсякденної поведінки у побуті, у спілкуванні, в різноманітних видах діяльності;
– сукупність духовних цінностей, правил, норм, які регулюють характер взаємовідносин між людьми і слугують для того, щоб полегшити їхнє входження в суспільство, зробити умови спілкування з оточуючими приємними і зручними;
– регулятор діяльності людини, мірилом того, якою вона має бути у певному суспільстві, відповідно яких принципів має діяти і розвиватися [ 3 ].
Найбільш доцільним, вважаємо розуміння культури поведінки як сукупності сформованих соціально значущих якостей особистості, її щоденних вчинків у суспільстві, котрі ґрунтуються на нормах етики, загальнолюдської культури і моралі.
Молодший шкільний вік – особливий етап у формуванні ставлення людини до оточуючого світу. Саме в цей час формується спрямованість особистості – громадська, колективістська чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська. Цей вік особливо сприятливий для формування основ культури поведінки: молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до своєї поведінки, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування, вірять учителю, коли він говорить їм про необхідність виконання моральних норм. В ці роки дитина отримує знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне відношення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер.
Культура поведінки молодших школярів – це сукупність сформованих соціально важливих якостей особистості молодших школярів, їх щоденних вчинків в суспільстві, основаних на нормах моралі, етики, естетичної культури [1, с. 256]. Культура поведінки молодших школярів відображає моральні вимоги суспільства до школярів та засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії учнів. Вивчені школярами правила трансформуються у вихованість особистості школяра.
У змісті культури поведінки молодших школярів можна умовно виділити наступні компоненти:
1) культура діяльності. Проявляється в поведінці дитини на уроках, в ігровій діяльності, під час виконання трудових доручень. Щоб сформувати культуру діяльності в учня, важливо виховувати здатність до утримання в порядку місць, де він працює, навчається, грається. Важливо показати значення завершеності, що виражається у звичці доводити розпочату справу до кінця і дбайливого ставлення до предметів навколишньої дійсності;
2) культура спілкування. Вона передбачає виконання учнями норм і правил спілкування, що ґрунтуються на повазі та доброзичливості, використанні відповідного словникового запасу і форм звертання, ввічливій поведінці в громадських місцях, в побуті. Крім того, даний компонент передбачає уміння говорити лаконічно, зберігаючи спокійний тон у спілкуванні; здатність учнів утримуватися від недоречних дій та слів.
3) культурно-гігієнічні навички і звички. Необхідність в охайності, утриманні в чистоті обличчя, тіла, зачіски, одягу, взуття, шкільного приладдя продиктована не тільки вимогами гігієни, а й нормами людських відносин. Школяр повинен розуміти, що дотримуючись цих правил, він засвідчує повагу до інших людей [1, с. 253–254].
Успішність процесу формування культури поведінки учнів початкових класів можлива при доцільному поєднанні основних методів морального виховання, а саме: формування моральної поведінки (привчання, сюжетнорольові ігри, вправи тощо); формування моральної свідомості (роз’яснення, етична бесіда, навіювання, диспут тощо); стимулювання почуттів і ставлень дитини (приклад моральної поведінки, заохочення та покарання, доручення, змагання тощо). Цьому сприяє використання вчителем у освітньому процесі етичних бесід, читання й обговорення творів дитячої художньої літератури, перегляд відео, інсценування творів і постановка дитячих п’єс, проведення рольових ігор, що ґрунтуються на основі вивчення правил і норм поведінки, виховання ввічливості.
Література
1. Більдіна М. О. Структура та зміст поняття культури поведінки молодших школярів // Вісник ХДАК. 2014. ˗№ 42. С. 249–257.
2. Герасименко Л. Виховання культури поведінки молодших школярів засобами народної педагогіки // Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти: зб. наук. праць / за заг. ред. Н.А. Басюк. – Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017. – 292 с.
3. Ковальковська Н. Формування культури поведінки учнів початкових класів // Інновації в початковій освіті: досвід, виклики сьогодення, перспективи / за заг. ред. д. пед. н., доц. В. В. Ушмарової. Харків : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2022. Ч. 1. 39 с.
4. Персіанська Е. Культура поведінки на уроках // Рідна школа. – 2007. – №7. – С.23 – 25.
______________________
Науковий керівник: Філоненко Олена Станіславівна, кандидат педагогічних наук, доцент
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter