Надрокористування є важливим аспектом економіки України, оскільки країна багата різноманітними природними ресурсами. Вирішальну роль у розвитку цієї галузі відіграє нормативно-правове забезпечення надрокористування. Незважаючи на прогрес, досягнутий після здобуття Україною незалежності в 1991 році, нормативно-правова база залишається складною і потребує подальшого вдосконалення для сприяння сталому надрокористуванню. Зважаючи на це, вважаю доцільно звернути увагу на особливості нормативно-правового забезпечення надрокористування в Україні.
У науковій доктрині категорію «забезпечення» трактують як створення надійних умов для здійснення чого-небудь, гарантування чогось, захист, охорона когось чи чогось від небезпеки [1, c. 281].
Необхідно також відмітити, що на законодавчому рівні категорія «забезпечення» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора транспортної системи» від 18.09.2019 р. № 840 розуміється як створення належних умов для функціонування певного суб’єкта [2].
В умовах сьогодення, існує ряд викликів і проблем, пов’язаних з нормативно-правовою базою щодо користування надрами в Україні.
Правове забезпечення адміністративно-правових режимів в Україні, за Н. В. Коваленко, репрезентовано системою нормативно-правових актів різної юридичної сили. Передусім науковець відмічає Конституцію України, що окреслює загальне підґрунтя, встановлюючи ліміти режимних обмежень прав і свобод людини, низку адаптованих до національного законодавства міжнародно-правових норм, а також наголошує на визначальній ролі законів України в регулюванні суспільних відносин [3, c. 10].
Основним нормативно-правовим актом, яким визначено адміністративно-правове регулювання надрокористування, суб’єкти, об’єкти, порядок і терміни ліцензування надрокористування, види корисних копалин та ін., став Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. Ст. 2 закріплює, що завданнями Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин із метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування під час користування надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян» [4]. У Кодексі України про надра визначено і розмежовано компетенцію органів державної влади у сфері управління, контролю за використанням та охороною надр.
Одним із головних викликів є неузгодженість нормативно-правової бази щодо користування надрами. Нормативно-правова база є складною, користування надрами регулюється кількома правовими актами. Існує брак координації та інтеграції між цими актами, що призводить до неузгодженості та суперечностей. Це може створити невизначеність і плутанину для компаній, які прагнуть видобувати та використовувати природні ресурси, що призведе до затримок і суперечок.
Про розгалуженість законодавства у сфері надрокористування свідчать і положення наукової доктрини. Зокрема, заслуговує на увагу підхід, відповідно до якого виділяється декілька напрямків розвитку законодавства гірничих правовідносин:
1) блок кодифікованих законодавчих актів у сфері надрокористування, зокрема інтегральні закони;
2) блок законодавчих актів про базові гірничодобувні галузі, що потребують особливого правового регулювання;
3) блок законодавчих актів про закріплення права власності на надра й видобуті корисні копалини, визначення прав та обов’язків власників надр і захист прав власності;
4) блок законодавчих актів про правове становище й організаційні форми підприємницької діяльності в гірничодобувних галузях;
5) блок законодавства про систему органів управління, контролю й нагляду за використанням надр, а також органів, відповідальних за охорону довкілля під час розроблення надр;
6) блок законодавства про вдосконалення управління відносинами надрокористування;
7) блок законодавства про стимулювання іноземних інвестицій і регулювання інвестиційної діяльності у сфері геологічної розвідки та надрокористування;
8) блок законодавчих актів про плату за користування надрами;
9) блок законодавства про облік запасів надр та їх охорону, покликаний систематизувати облік і реєстрацію робіт із вивчення й освоєння надр [5, с. 247].
Ще одним суттєвим викликом є тривалий та трудомісткий процес отримання дозволів на користування надрами. Цей процес може брати участь у багатьох установах, що призводить до тривалої та дорогої бюрократії, яка може перешкоджати розробці природних ресурсів. Крім того, відсутність чіткості та прозорості в процесі отримання дозволів може створити можливості для корупції та хабарництва, що призведе до несправедливої конкурентної переваги для компаній із зв’язками.
Важливим викликом нормативно-правового забезпечення надрокористування в Україні є також екологічні проблеми. Видобуток і використання природних ресурсів може мати значний вплив на навколишнє середовище, включаючи забруднення ґрунту та води, вирубку лісів та пошкодження біорізноманіття. Екологічні норми недостатньо суворі, а правозастосування – слабке. Це може призвести до проблем зі здоров'ям місцевого населення та негативно вплинути на стійкість навколишнього середовища.
Ще одним серйозним викликом нормативно-правового забезпечення надрокористування в Україні є корупція. Компаніям може знадобитися підкупити чиновників, щоб отримати дозволи, що призведе до несправедливої конкурентної переваги для тих, хто має зв’язки. Корупція підриває легітимність нормативно-правової бази, що призводить до браку довіри та інвестицій.
Для вирішення цих проблем українському уряду необхідно розробити більш дієву та ефективну нормативно-правову базу для користування надрами. Уряд має скоординувати та інтегрувати численні законодавчі акти, що регулюють користування надрами, для забезпечення послідовності та чіткості. Процедуру отримання дозволів слід спростити та зробити більш прозорою, зменшивши бюрократію та можливості для корупції. Крім того, уряд має посилити екологічні норми та правозастосування для захисту навколишнього середовища та здоров’я місцевого населення.
Підсумовуючи, слід зазначити, що нормативно-правове забезпечення користування надрами в Україні стикається з кількома проблемами, включаючи неузгодженість, тривалі процедури отримання дозволів, екологічні проблеми та корупцію. Український уряд має тісно співпрацювати із зацікавленими сторонами галузі та громадянським суспільством, щоб розробити більш дієву та ефективну нормативно-правову базу для використання надр, яка є прозорою, стійкою та вигідною для всіх.
Список використаних джерел:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. 1440 с.
2. Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора транспортної системи : Постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 р. № 840. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/840-2019-%D0%BF#Text.
3. Коваленко Н. В. Адміністративно-правові режими: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Запоріжжя, 2017. 34 с.
4. Кодекс України про надра : Закон України від 27.07.1994 р. №132/94-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 36. Ст. 40.
5. Кірін Р. С. Проблеми кодифікації законодавства про надра. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 74. С. 246–256.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter