На сьогоднішній день, одним із ключових напрямків медичної реформи в Україні, що триває з 2018 року - є повноцінне забезпечення медичних працівників безперервним навчанням. На думку прихильників цього напрямку, реформування післядипломної освіти медичних працівників є фундаментальною складовою надання якісних медичних послуг населенню. Як зазначають Х. Симчич та С. Федоров, основним завданням системи безперервного професійного розвитку лікарів є збереження знань та навичок, а також їх постійне вдосконалення відповідно до потреб, продиктованих сучасністю. [7] Із таким важко не погодитися, адже сучасність вимагає від медичної сфери неабиякого прогресу.
Враховуючи динамічність законодавчих змін, у сфері регулювання отримання післядипломної освіти, що припали на 2021-2023 рр., слід дослідити актуальність національного законодавчого підґрунтя процесу кваліфікації та атестації медичного працівника.
Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я передбачають» у статті 77, закріплено, що медичні і фармацевтичні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п'ять років у відповідних закладах та установах. [2]
Зауважимо, що, наряду із правом, законодавство автоматично ставить перед лікарями і обов’язки. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 725 «Про затвердження Положення про систему безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників» скасовано дію попереднього Положення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я. Оновленим Положенням визначено безперервний професійний розвиток, як безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей працівників сфери охорони здоров’я, що дає їм змогу підтримувати або підвищувати рівень професійної діяльності відповідно до потреб сфери охорони здоров’я. Діючим Положенням значно розширені (деталізовані) суб’єкти безперервного розвитку, надані категоріальні визначення таким поняттям, як провайдери заходів безперервного професійного розвитку та електронна система безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я. Також, важливим є те, що Положенням передбачається ведення особистого освітнього портфоліо лікаря, що є сукупністю відомостей щодо персональних досягнень, проходження підвищення кваліфікації, здобуття формальної, неформальної та інформальної освіти медичним працівником, у процесі його безперервного професійного розвитку. [3]
Окрім того, Міністерство охорони здоров’я України видало Наказ від 22.02.2019 р. № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів». Наведений акт затвердив новий Порядок проведення атестації лікарів та номенклатуру лікарських спеціальностей, яких нараховується 132. До того ж, наведеним наказом установлені наступні строкові рамки: облік балів за проходження безперервного професійного розвитку рекомендований у 2019 році та обов’язковий з 01 січня 2020 року, а щорічна перевірка особистого освітнього портфоліо з балами безперервного професійного розвитку розпочинається у 2021 році. Нормативно врегулювано, що у 2023 році для атестації необхідно подати щонайменше 100 балів безперервного професійного розвитку, отриманих у 2020, 2021 роках, та бали безперервного професійного розвитку, отримані у 2022 році. Мінімальна кількість балів безперервного професійного розвитку, яка має бути підтверджена за річний період, у 2022 році не є обов’язковою. У 2024 році для атестації необхідно подати щонайменше 100 балів безперервного професійного розвитку, отриманих у 2020, 2021 роках, та щонайменше 50 балів безперервного професійного розвитку, отриманих у 2022, 2023 роках; у 2025 році та наступних роках для атестації - щонайменше 50 балів безперервного професійного розвитку за кожен попередній рік. Своє особисте освітнє портфоліо за відповідний річний період подається лікарем для щорічної перевірки до відділу кадрів за місцем роботи до 01 березня. [6]
Із позитивного, слід виділити те, що на атестацію медичним працівникам, не потрібно вже подавати об’ємні звіти та надлишкову документацію. Замість такого, медичні працівники, як вже було зазначено, мають своє власне портфоліо, я кому відображається уся інформація. Проте, на думку самих лікарів, не є зрозумілим, строки подачі такого портфоліо до 01 березня. В одному із своїх інтерв’ю, член правління Асоціації лікарів міста Кам’янця-¬Подільського, член ГО «Асоціація хірургів України», кандидат медичних наук М. Зюбрицький, порівняв подачу особистого портфоліо лікаря із подачею декларацію про доходи, зазначивши, що такий суворий порядок позбавляє лікаря маневру в процесі професійного розвитку.
Однак, думка про те, що часові рамки та обмеження у подачі звітності лікарями, є більш позитивним фактором ніж негативним – є слушною, адже дисциплінованість у сфері отримання нових знань і навичок, є важелем, що покращує показники роботи медичного працівника та закладу, у якому він працює. Тим паче, законодавство не передбачає жорстких санкцій, у випадку недотримання строків подачі звітності лікарем про своє навчання.
Щодо питання підвищення своєї кваліфікації лікарями, то діючим наказом Міністерства охорони здоров’я від 22.07.1993 № 166 «Про подальше удосконалення системи післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку лікарів та фармацевтів (провізорів)» затверджено відповідне Положення, яким передбачаються цикли тематичного удосконалення (ТУ), цикли спеціалізації (ТС). Як ТУ так і ТС здійснюються структурними підрозділами з післядипломної освіти закладів вищої освіти, закладами післядипломної освіти (далі - заклади вищої (післядипломної) освіти), що здійснюють підготовку медичних та фармацевтичних працівників. Професійне медичне стажування за межами закладу охорони здоров’я, де працює працівник, здійснюються закладами охорони здоров’я та клінічними кафедрами закладів вищої (післядипломної) освіти. Також передбачаються і інші заходи безперервного професійного розвитку. ТУ передбачає складання медиками іспиту, а саме: тестування, оцінку практичних навичок в симуляційних умовах та вирішення клінічних завдань. [5]
Законодавством минулих років був передбачений обов’язок безперервного розвитку виключно для лікарів, та ще до 2022 року діяло Положення Міністерства охорони здоров’я України «Про постійно діючі курси підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів» № 198 від 07.09.1993 р.
З 10.01.2022 р. діє наказ Міністерства охорони здоров’я України № 2016 «Про подальше удосконалення системи післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку фахівців з фаховою передвищою, початковим рівнем (короткий цикл) та першим (бакалаврським) рівнем вищої медичної і фармацевтичної освіти та магістрів з медсестринства». Наведеним актом, урядом розширено суб’єктів безперервного професійного розвитку, а саме додані такі категорії працівників, як медичні сестри та фармацевтичні спеціалісти. Однозначно це є позитивною складовою реформування безперервного розвитку медичного працівника, адже замість формальних курсів, широке коло медичного персоналу буде постійно розвивати свою компетенцію.
Принцип безперервного навчання фахівців сфери охорони здоров’я тривалий час є поширеною практикою в розвинутих країнах Європи, Америки та Азії, зокрема у Польщі, Великій Британії, Швеції, Чехії, Сінгапурі та інших.
Підсумовуючи, слід сказати, що відбувається трансформація вітчизняного законодавства щодо регулювання освіти медичних працівників, ближче до міжнародних стандартів. Слушно зауважує К. Орду, про те що, європейський курс України передбачає необхідність реформування всіх галузей, зокрема системи охорони здоров’я з метою покращення якості надання послуг пацієнтам та конкурентоспроможності вітчизняних лікарів за кордоном. Останнє можливо за умови набуття ними високого рівня професійної компетентності. [8]
Станом на 2023 рік, відзначається стрімкий ріст позитивних зрушень у системі регулювання безперервного розвитку медичного працівника.
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 725 «Про затвердження Положення про систему безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/725-2021-п#Text
4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22.02.2019 р. № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів». URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/382690___382755
5. Наказом Міністерства охорони здоров’я від 22.07.1993 № 166 «Про подальше удосконалення системи післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку лікарів та фармацевтів (провізорів)». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0113-93#Text
6. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22.02.2019 № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0293-19#Text
7. Х. С. Симчич, С. В. Федоров, Безперервний професійний розвиток лікаря як ключовий напрям післядипломної освіти, ISSN 1681-2751. МЕДИЧНА ОСВІТА. № 2, 2017. С. 68-71.
8. Орду К. Уміння працювати з E-HEALTH та телемедичними системами як показник інформаційно – комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів, Безперервний професійний розвиток лікарів та провізорів в умовах реформування системи охорони здоров’я, Київ-2020. С. 260-264
_____________________
Науковий керівник: Ямненко Тетяна Михайлівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права і процесу Юридичного факультету Національного авіаційного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter