Іноді у соціальних мережах можна зустріти поряд із демонстрацією усіх подробиць особистого життя, навіть таких, як перебування у закладах охорони здоров’я, світлини з випадково зафіксованими камерою об’єктиву особами, які, звісно, не давали згоди на розповсюдження їх зображення. Фотографування та поширення зображень особи, без згоди останньої, вже само по собі є порушенням особистих немайнових прав. Згідно зі ст. 307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Слід зазначити, що права пацієнтів в Україні також захищені Законом України «Основи законодавства про охорону здоров’я», в якому зазначено, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при його медичному обстежені. Тобто, сам факт знаходження пацієнта в медичному закладі вже свідчить про звернення особи за медичною допомогою і являє собою лікарську таємницю. Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов'язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних» до обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю. Лікарська таємниця забезпечується також особливим порядком її розголошення без згоди пацієнта, а також встановленням кримінальної відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 та 132 КК України).Таким чином, можна зробити висновок, що оприлюднення медичними закладами фото пацієнтів, навіть з дозволу таких осіб, не відповідають вимогам законодавства. Не поділяю думку фахівців, які стверджують, що розміщення на сайті фото пацієнта «до» і «після» надання медичної послуги зі схвальними відгуками, як дієвий маркетинговий хід, може бути використаний мед установами за умови отримання належним чином отриманої згоди пацієнта. Збір та обробка таких персональних даних здійснюється тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг. Ті ж, хто порушуючи лікарську таємницю, умисно оприлюднюють фото пацієнтів з метою рекламування, просування власних послуг на ринку тощо, а також через недбале чи необережне ставлення до зображень пацієнта, що випадково потрапило на фото без згоди пацієнта, ризикують отримати не лише фінансові втрати, а й кримінальне переслідування за такі дії.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я» від 19.11.92
_____________________
Науковий керівник: Рябчук Віта Миколаївна, викладач юридичних дисциплін
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter