Сьогодні в Україні немає дитини, яка тією чи іншою мірою не зазнала впливу війни. Пережитий стрес, якщо з ним не працювати, може спричинити проблеми з фізичним і психічним здоровʼям.
Під час війни діти молодшого шкільного віку – в різній мірі – зіштовхуються з двома типами травматичних подій: несподівані травматичні події та довготривалі несприятливі події, що зумовлюють виникнення непродуктивних стратегій подолання труднощів. У результаті молодші школярі значно частіше, ніж їх однолітки без досвіду перебування на війні, страждають від таких проблем як тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад, депресія, дисоціативні розлади (добровільна соціальна ізоляція, деперсоналізація, дереалізація, небажання розмовляти, кататонічний синдром), поведінкові розлади (зокрема агресія, асоціальна і злочинна поведінка, схильність до насильства), а також по мірі дорослішання більш схильні до зловживання алкоголем і наркотичними засобами (Joshi and O’Donnell 2003, Machel 2001, Wexler et al 2006).
Як зазначають Джоші та О’Доннелл (Joshi and O’Donnell 2003:288), психічні розлади насправді є «нормальною реакцією на ненормальні події». Отже, довготривалий вплив насильства на дітей підвищує «ризик розвитку багатьох і нерідко тривалих форм фізичної, психологічної та соціальної дезадаптації».
Водночас молодші школярі мають високий потенціал до відновлення, потенціал життєстійкості (De Jong 2002, Fernando and Ferrari 2013, Jones 2013), що дозволяє їм вирости та стати повноцінними особистостями всупереч отриманим психологічним травмам.
На стресостійкість, а відтак фізичне та психічне здоров'я молодшого школяра впливає низка факторів. Частина з них зовнішні: інтенсивність та тривалість травмувальної події, можливість відновлювати свій ресурс (сон, їжа, відпочинок, гра, навчання), психосоціальне оточення, вміння дорослих підтримати, тощо. Також є внутрішні чинники: особливості характеру дитини, сформовані психологічні стратегії протидії стресу, стан психічного здоровʼя до травматичної ситуації та інші. На деякі з цих факторів вплинути не можливо, але важливого значення набуває роль учителя початкових класів, який є авторитетом для молодших школярів. Батьківська любов та обізнаність, як діяти у поєднанні з педагогічною компетенцією вчителя, які справляються з власними переживаннями та можуть підтримати дитину, здатні створити сприятливу атмосферу, яка буде сильнішою за всі жахи війни.
Тому для збереження психічного здоров'я молодшого школяра вчитель початкових класів має допомогти дитині прожити болісний досвід, виплеснути увесь страх, гнів, смуток та образу. Та важливо зробити це в безпечний для самої дитини та її оточення спосіб.
Найперше, що має зробити вчитель – це відновити відчуття безпеки. Розказати дитині, які засоби для збереження безпеки маєте – куди будете йти у випадку тривоги, яку іграшку та річ молодший школяр може взяти у сховище, які будуть дії одразу після відновлення безпеки.
Для кращого пояснення, що відбувається, доцільно використати казку, яка допоможе подивитися на ситуацію з боку та трансформувати тривожні думки. Придумати казку для дитини або разом з нею. Можна вплести в історію відважних воїнів-захисників, які вправно перемагають сили зла. Також корисно намалювати (чи зобразити іншими артінструментами) перемогу добра над злом і передати малюнок захисникам, молодші школярі відчуватиме свою залученість та спроможність діяти.
Створіть разом куточок безпеки де молодший школяр може гратися чи ховатися в моменти сильних емоцій.
Тілесний контакт зараз особливо важливий, адже страх і тривога завжди супроводжуються проявами в тілі (частим серцебиттям, переривчастим диханням, напруженням м'язів і руховим збудженням). Дітям молодшого шкільного віку потрібно багато обіймів, активних спільних ігор.
Дихальні вправи дуже корисні в боротьбі з усіма проявами стресу, та якщо в дитини трапляються напади задишки (панічні атаки), ці вправи просто незамінні. Спробуйте техніку «Дихання з улюбленою іграшкою на животику». Посадіть невелику іграшку дитині на животик і попросіть глибоко вдихати та видихати, аби іграшка повільно гойдалася, наче на хвилях.
Література
1. Dupuy, KE and Krijn Peters 2010 War and children: a reference handbook. Santa Barbara, Denver, Oxford: Praeger Security International, ABC Clio
2. Fernando, C and Michel Ferrari 2013 Handbook of Resilience in Children of War. New York, Heidelberg, Dordrecht, London: Springer
3. Jones, L 2013 Then they started shooting: Children of the Bosnian war and the adults they become. New York: Bellevue Literary Press.
4. Joshi, PT and Deborah O’Donnell 2003 Consequences of child exposure to war and terrorism. Clinical Child and Family Psychology Review 6(4):279-291.
5. Lustig, SL and Lakshika Tennakoon 2008 Testimonials, Narratives, Stories and Drawings: Child Refugees as Witnesses. Child and Adolescent Psychiatric Clinics of North America 17:569-584.
____________________
Науковий керівник: Демченко Наталія Михайлівна, кандидат педагогічних наук, доцент
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter