У вітчизняній психології сьогодні стали дуже поширеними, навіть модними слова "самореалізація особистості", "самоактуалізація", "особистісне зростання" тощо. Ідеї самореалізації, особистісного зростання і багато інших не виникли самі по собі, а є наслідком більш глибоких установок, які задають цілком визначений підхід до людини та його розвитку.
Особистісне зростання – це активний процес становлення, в якому людина бере на себе відповідальність за свій майбутній життєвий шлях [2, с. 321].
Сам термін з'явився в 1960-і роки й пов'язаний з іменами монстрів гуманістичної психології: Роджерса, Маслоу та інших.
Щодо поглядів Абрахама Маслоу, то він під поняттям «особистісне зростання» мав на увазі самоактуалізацію, тобто повне розкриття власного потенціалу. Потреба в самоактуалізації виникає в людини, коли її базові потреби (захист, їжа, потреба у приналежності до певної соціальної групи) задоволені. Самоактуалізація за Маслоу – це ідеал розвитку людини. Вона дозволяє таким людям бути незалежними, креативними на всіх рівнях, продуктивними, філософськи сприймати дійсність [1, с. 53].
Одним із тих, хто підхопив прапор самоактуалізації та похідного від неї особистісного росту, став Карл Роджерс. Відповідно до його уявлень, у людини на шляху самоактуалізації є ряд характеристик. По-перше, прийняття та розуміння себе. По-друге, гуманістична система цінностей. По-третє, ставлення до ближніх своїх і далеких. І, нарешті, у плані ставлення до життя така людина незалежна, ані на кого не перекладає відповідальність за своє життя, креативна, не відкладає «справжнє життя» на потім, задоволена власним життям [1, с. 56].
Ідея, що лежить в основі тренінгів особистісного зростання, проста, тому що сприяє розвитку потенціалу. Критерієм особистісного зростання стає максимальний розвиток у себе заявлених у тренінгу якостей. За статистикою, більшість відвідувачів «тренінгів особистісного зростання» – люди, які переживають якусь кризу або ті, хто відчуває себе дезорієнтованим. На другому місці – ті, хто хочуть розширити коло спілкування, слідом за ними – «психологічно заклопотані».
Таким чином, очевидно, що концепція особистісного зростання і самореалізації є логічним продовженням погляду на людину в гуманістичній психології. Представлене розуміння особистості та особистісного зростання спирається на концепцію одного з лідерів руху за гуманізацію психології Карла Роджерса – його особистісно-центрований підхід. При цьому важливо мати на увазі, що одна з характерних особливостей цього напрямку в психології – відсутність жорсткої концептуальної схеми, чітких дефініцій і однозначних тлумачень; його представники визнають невичерпність таємниці людини, відносність і апріорну неповноту наших уявлень про нього і не претендують на завершеність теорії.
Список використаних джерел:
1. Коломінський Н.Л. Методологічні засади професійної підготовки практичного психолога. Практична психологія та соціальна робота. 2003. №4. 75 с.
2. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. Харків: Прапор, 2009. 640 с.
________________________
Науковий керівник: Голярдик Наталія Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент, Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, м. Хмельницький
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter