Підліткова депресія проявляється у дітей віком від 12 до 18 років. Серед основних причин можна назвати гормональний збій та переосмислення життєвих цінностей та орієнтирів. Депресія може протікати у типовому для віку стані «бунту» проти суспільства та родичів, а також при булінгу. Наведемо приклади та описи типів депресій, які зустрічаються у підлітків найчастіше.
Соматична. До розвитку депресії дуже схильні хворі з гіпотиреозом. Поширеність депресії при недостатній функції щитовидної залози досягає 50%, а ризик розвитку депресивних порушень протягом життя у хворих, які страждають на гіпотиреоз, у 7 разів вищий у порівнянні зі здоровими людьми. Симптоми депресії нерідко виступають на перший план, з'являючись кілька років до розвитку явної клінічної картини гіпотиреозу, і домінують у скаргах пацієнтів. У осіб з терапевтично-резистентною депресією поширеність гіпотиреозу особливо висока і досягає 50% [1, с.464].
Ендогенна. Причини депресії відсутні чи очевидні, тобто «що відбувається зсередини» (організму, психіки).
Психогенна депресія – розлад, що виникає під впливом зовнішніх негативних чи позитивних чинників (як довго діючих, і одноразових) після ситуацій втрати, зміни значимих людини цінностей. Для осіб, які страждають на цей розлад, характерні підвищена чутливість, вразливість, боязкість, недовірливість, педантичні риси.
Нейролептична депресія – одне з ускладнень при терапії нейролептиками (антипсихотиками). Тривалість нейролептичних депресій – від кількох місяців до 1,5 років. Нейролептичні депресії можуть помилково прийматися лікарем-діагностом за депресію у структурі психічного захворювання.
Реактивна депресія може бути результатом драматичних переживань, наприклад, втрати близької людини, роботи, суспільного становища. Вона розвивається як реакція на якусь зовнішню подію, ситуацію. Згідно з деякими теоріями, депресія іноді виникає при надмірному навантаженні мозку в результаті стресу, в основі якого можуть лежати як фізіологічні, так і психосоціальні фактори. Коли людина повністю «віддає» себе роботі [2, с.184].
«Маскована депресія» – термін у психіатрії та психотерапії, що означає приховану депресію. Такі стани часто також позначають як маски депресії. При маскованій депресії класичні афективні компоненти депресії (знижений емоційний фон, апатія, уникнення контактів із зовнішнім світом тощо) можуть бути дуже незначними або навіть зовсім відсутніми. Пацієнт зазвичай не усвідомлює депресивного розладу. Часто він переконаний у наявності у себе якогось рідкісного і важко діагностованого соматичного захворювання, або має якісь невротичні симптоми, розлади біологічного ритму.
Сезонна депресія може виникати через відсутність яскравого світла. Найчастіше спостерігається у хворих восени та взимку. Лікують сезонну депресію прогулянками у сонячну погоду чи світлотерапією. Депресія може стати результатом побічної дії багатьох ліків. Найчастіше така депресія швидко проходить самостійно або виліковується після відміни відповідного препарату.
Отож, ще у давні часи, коли не було відповідного розвитку науки, техніки та медицини, вчені уже вміли виявляти і констатувати певні фактори депресії.
Список використаних джерел:
1. Загальна психологія: навч.посібник. Скрипченко О., Долинська Л., Огороднійчук З. К.: Просвіта 2019. 464 с.
2. Вашека Т.В., Гічан І.С. Психологія спілкування: Навч.-метод. комплекс. К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. 184 с.
_______________________
Науковий керівник: Голярдик Наталія Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент, Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, м. Хмельницький
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter