Становлення і розвиток оподаткування споживання має свою специфіку, обумовлену історичними особливостями розвитку кожної держави та цілями її фіскальної політики. Незважаючи на специфіку сучасного оподаткування споживання в кожній країні, його витоки пов’язані з необхідністю оподаткування споживання окремих предметів, а не прибутків чи майна. Особливої актуальності така форма оподаткування набуває у період криз (коли доходи громадян і бізнесу суттєво знижуються), або за високої частки тіньової економіки, коли велика частка доходів приховується і уряд втрачає велику частку податкових надходжень внаслідок ухилення від сплати податків.
Початком становлення і розвитку оподаткування споживання в Україні можна вважати запровадження податку на додану вартість Законом України від 20 грудня 1991 року, коли країна перейшла від податку з обороту. Закон діяв недовго, його недосконалість зумовила необхідність ухвалення у грудні 1992 року Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» [1, с. 98].
Процес гармонізації регулювання справляння ПДВ в Україні мав революційний характер і відбувався у важких економічних і політичних умовах. Особливістю першого варіанту українського ПДВ[2] було те, що для його обрахунку використовувались розрахунки собівартості продукції та послуг, реалізація яких обкладалась податком. Фактично, підприємства обраховували розмір створеної доданої вартості, який власне обкладався податком. При цьому податок, сплачений постачальникам, йому не відшкодовувався. Натомість, у випадку експорту відповідної продукції, податок відшкодовувався платникам податків, які його сплатили [3, с. 2]. Такий механізм підходив для експорту продукції з низькою доданою вартістю.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» діяв п’ять років, до нього неодноразово вносились зміни по кілька разів на рік (всього тринадцять разів). Проте, незважаючи на всю свою недосконалість, цей Декрет заклав основи культури справляння ПДВ в Україні. По мірі того, як номенклатура експортованих із України товарів стала розширюватись за межі продукції металургії, все гостріше ставало питання про необхідність переходу на класичну модель адміністрування ПДВ [4, с. 2]. Фактично той шлях, який країни ЄС проходили десять років, Україна пройшла за п’ять.
У квітні 1997 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97-ВР)[5], який регулював питання справляння ПДВ в Україні до 2011 року. Цей закон заклав основи сучасної системи справляння ПДВ в Україні, яка порівняно гармонізована із системою ПДВ країн ЄС. Особливостями Закону було не тільки встановлення єдиної ставки 20%, зміна оподаткування експорту та імпорту, але й удосконалення адміністрування податку на додану вартість, шляхом введення податкових накладних та деталізації порядку звітування. Крім того, Законом №168/97-ВР було введено в дію механізм бюджетного відшкодування.
Період дії Закону № 168/97-ВР не характеризувався стабільністю, за чотирнадцять років до нього були внесені 152 поправки. Зазначений закон часто піддається критиці зі сторони практиків, однак якщо порівняти історію розвитку ПДВ в Україні та ЄС, то за 14 років в Україні було зроблено стільки, на що ЄС знадобилось 26 років (1977-2003 рр.), тому уникнути помилок було неможливо.
У грудня 2010 р. податкове законодавство України було кодифіковано [6]. Незважаючи на кодифікацію, зміни до справляння ПДВ вносяться постійно. Більшість змін в оподаткуванні ПДВ в Україні не стосуються регулюючих аспектів цього податку, а направлені переважно на боротьбу з ухиленням від сплати цього податку та з криміналізацією відшкодування ПДВ [7].
Що стосується становлення і розвитку специфічних акцизів, то в Україні він справлявся спочатку у вигляді акцизного збору, який запроваджено Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992р. №18-92 (далі – Декрет 18-92) [8]. В 1992 році до переліку традиційних підакцизних товарів – алкогольних та тютюнових виробів було включено, так звані, товари розкоші: килими і кришталь, ікра і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри [9]. У Декреті 18-92 такі товари називались високорентабельними та монопольними. У 2000 р. з переліку підакцизних товарів виключено 14 товарних груп, перелік підакцизних товарів наблизився до переліку, рекомендованого МВФ: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі. Однак додатково до зазначених груп акцизним податком до 2003 року продовжували оподатковуватися ювелірні вироби. У 2003–2004 роках у переліку підакцизних окремо виділено такі товари: вина виноградні з вмістом цукру більше 0,3 % та високооктанові кисневмісні добавки до моторних бензинів [10, с. 15].
З набуттям чинності Податковим кодексом України акцизний збір трансформувався у акцизний податок, яким оподатковуються такі групи товарів: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої; тютюн, тютюнові вироби та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; легкові автомобілі, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.
З фіскальної точки зору акцизний збір поступається ПДВ, однак він має більші регуляторні можливості на рівень цін, а значить і на споживання. Такий регуляторний ефект забезпечується як за рахунок застосування різних ставок, так і різних підходів до податкових вирахувань з акцизного податку. У той же час диференціація ставок загрожує фіскальній ефективності специфічних акцизів і за умови слабкої системи адміністрування є додатковим стимулом тіньового виробництва підакцизних товарів та контрабанди [11].
У підсумку зазначу, що український варіант оподаткування споживання розвивається приблизно у тому ж напрямі, що і в країнах ЄС, однак, при цьому механізм справляння ПДВ в Україні можна вважати більш гармонізованим з країнами ЄС, порівняно із акцизним податком.
Список використаних джерел:
1. Зварич О. В. Податкові надходження: методологія прогнозування. Монографія / О. В. Зварич. – Київ, Нац. торг.-ек. ун-т 2013. – С. 98; Про податок на добавлену вартість [Електронний ресурс] : Декрет Кабінету Міністрів України [прийнято Верховною Радою 26.12.1992 № 14-92, втратив чинність від 01.07. 1997, підстава 168/97-вр]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/14-92
2. Про податок на добавлену вартість [Електронний ресурс] : Декрет Кабінету Міністрів України [прийнято Верховною Радою 26.12.1992 № 14-92, втратив чинність від 01.07. 1997, підстава 168/97-вр]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/14-92 .
3. Олійников Є. Проблеми відшкодування ПДВ в Україні та шляхи їх вирішення / Є. Олійников, М. Соколов. // Київ. – 2015. – С. 2.
4. Олійников Є. Проблеми відшкодування ПДВ в Україні та шляхи їх вирішення / Є. Олійников, М. Соколов. // Київ. – 2015. – С. 2.
5. Про податок на додану вартість [Електронний ресурс]: Закон України [прийнято Верховною Радою 03.04.1997 № 168/97-ВР, втратив чинність на підставі Кодексу від 02.12.2010, підстава 2755-VI]. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168/97-%D0%B2%D1%80 .
6. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: Кодекс України [прийнятий Верховною Радою України від 02.12.2010 № 2755-17] Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
7. Вісім схем ухилення від податків: найбільше недоплачує в бюджет офшорний бізнес і тіньові імпортери [Електронний ресурс] // Institute of Social and Economic Transformation. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://iset-ua.org/ua/novini/podatki/item/116-visim-skhem-ukhylennia-vid-podatkiv ; Шевчук О. Аналіз системи адміністрування ПДВ в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку / О. Шевчук, Я. Мороз. // Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації. Міжнародний збірник наукових праць. – 2014. – С. 175–172.
8. Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992р. // Відомості Верховної Ради України 1993. - № 10 (ст.1).
9. Фрадинський О. Еволюція акцизного оподаткування в Україні, Вісник Хмельницького університету, 2009, №1, с. 112-116.
10. Іванченко А. В. Становлення та розвиток акцизного оподаткування в Україні. // Вісник університету ДПС України. – 2005. – № 2. – С. 13 – 17.
11. Податкова гармонізація в Україні в умовах реалізації Угоди про асоціацію між Україною і ЄС : монографія / за ред. А. М. Соколовської ; ДННУ “Акад. фін. управління”. – К., 2017. – 448 с.
___________________
Науковий керівник: Пислиця Анна Віталіївна, кандидат економічних наук, доцент, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter