Постановка проблеми. В сучасних реаліях стрес є тим чинником, що не тільки суттєво знижує якість життя та професійної праці, а й призводить до багатьох психосоматичних розладів. Так, стресові події часто передують фіброміалгії, синдрому подразненого кишечнику, групі так званих психосоматичних захворювань, до якої відносять виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальну астму, нейродерміт, ревматоїдний артрит, артеріальну гіпертензію, виразковий коліт, цукровий діабет 2-го типу, ішемічну хворобу серця, тому розробка комплексних систем оцінки та реабілітації таких станів є надзвичайно актуальною.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. До 2022 року питанню подолання стресу було приділено багато уваги. Вже існують важливі і повні дослідження з вікового та емоційного компоненту стресу (Н. Жигайло, М. Савчин, М. Цимбалюк), фізіологічних особливостей та змін в організмі під впливом негативних факторів (О. Боярчук, Р. Сапольські), підходи та методи профілактики та протидії цього стану (Н. Назарук, Л. Терещенко), тощо.
Однак наразі в умовах війни найбільш актуальними є розробки в питанні подолання та діагностики стресу та його наслідків.
Метою дослідження є формування діагностичної системи оцінки рівня стресу у жінок.
Завдання дослідження:
- виявити засоби всебічної оцінки рівня стресу;
- дослідити можливість найбільш повної оцінки організму жінок під впливом стресу;
- сформувати діагностичну систему оцінки рівню стресу.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Дослівний переклад терміна «стрес» (від stress англ.) – тиск, натиск, напруга. Переважно до виникнення концепції стресу цей термін використовувався в технічних науках для писання фізичного впливу. У медицину, біологію і психологію н був введений Гансом Сельє в 1936 р [7].
Фактори, що викликають стрес, можуть бути різними, але, незалежно від своїх особливостей, вони викликають в організмі людини однотипні патологічні зміни, які забезпечують адаптацію до пливу негативних чинників.
Відмінності в переживанні стресу між чоловіками і жінками, безумовно, існують. Насамперед зауважимо, що жіночий організм більш життєстійкий від початку. І тому певні види фізіологічного стресу на кшталт голодування, нестачі кисню, хронічного недосипання жінки долають легше. Доведено, що імунна система у жінок функціонує ефективніше. Та й кращий рівень здоров’я у всіх вікових групах допомагає жінці виявляти більшу стресостійкість [8].
Жінки зазвичай обирають емоційні форми реагування на стрес, тоді як чоловіки швидше беруть себе в руки і починають діяти.
Стрес є невід’ємною частиною існування людини у сучасному світі. Згідно із загальними уявленнями стрес є процесом адаптації індивіда під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. У цей процес включається велика кількість систем для координації адаптивної відповіді на різних рівнях [9].
У першу чергу реагують ендокринна, імунна та вегетативна нервова системи. У випадку неуспішності адаптивної реакції, що може виникати під дією різноманітних факторів, зазвичай порушується функціонування цих систем із подальшим формуванням психічних (депресія, тривога, синдром вигорання та ін.) і соматичних (кардіоваскулярні, метаболічні гастроінтестинальні та ін.) порушень.
Умовно ресурсна база людини, згідно із біопсихосоціальною парадигмою, розділена на окремі складові, причому частина «біо» відображає здоров’я тіла, «психо» – психічне благополуччя, «соціо» – міру соціальної активності.
Ці складові взаємопов’язані, змінення рівня однієї з них призводить до зміни інших: наявність соматичної хвороби певною мірою пригнічує психічний стан та зменшує соціальну активність; наявність окремих психопатологічнихічних феноменів (наприклад, страху, агресивності, алекситимії та тривоги як відчуття відсутності екзистециальної безпеки) пригнічує фізичне здоров’я та деформує соціальну активність; негативні зміни у соціальній активності (розлучення, соціальні обмеження і т. ін.) спричинює виникнення та подальший розвиток психосоматичного захворювання [7].
Слід зазначити, що стрес є тригерним фактором розвитку або загострення для багатьох захворювань. Так, стресові події часто передують фіброміалгії, синдрому подразненого кишечнику, групі так званих психосоматичних захворювань, о якої відносять виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальну астму, нейродерміт, ревматоїдний артрит.
Щодо впливу стресових факторів на розвиток серцево-судинної патології показав, що хронічне стресове навантаження та ПТСР є одними із основних чинників прогресування найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи – ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії.
Стадійність відповіді на стрес за H. Selye: [7]:
1. Реакція тривоги (симпатична нервова система).
2. Супротив/адаптація (ендокринна та серцево-судинна системи, ВНД).
3. Виснаження (серцево-судинна, нервова системи).
Незважаючи на велику кількість патологічних станів, пов’язаних зі стресом, які мають власний набір клінічних проявів та є кінцевим етапом дезадаптації організму, реакція організму на стрес має універсальний характер. Тому вважаємо його стадії (їх фізіологічне забезпечення) базисом для визначення засобів та методів діагностики рівня стресу для нашого дослідження.
До обраних нами діагностичних засобів та методів відносяться:
1. Розрахунок адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи за індексом Р.М. Баєвського [2] (1):
де:
- АП - адаптаційний потенціал системи кровообігу в балах;
- ПП - частота серцевих скорочень (уд/хв);
- САТ і ДАТ - систолічний та діастолічний артеріальний тиск (мм рт.ст.);
- Р - зріст (см);
- МТ - маса тіла (кг);
- В - вік (років).
Трактування проби:
- нижче 1,5-2.59 - задовільна адаптація;
- 2.6 - 3.09 - напруга механізмів адаптації;
- 3.10 - 3.59 - незадовільна адаптація;
- 3.6 і вище - зрив адаптації.
2. Вегетативний індекс Кердо (ВІ) [2]. Є одним з найбільш простих показників функціонального стану вегетативної нервової системи, зокрема, співвідношення збудливості її симпатичного і парасимпатичного відділів. Розраховується на підставі значень пульсу і діастолічного тиску за формулою (2):
Трактування проби: вище 0 – переважання симпатичних впливів, нижче 0 – переважання парасимпатичних впливів.
Оцінка індексу Кердо:
від +16 до +30 симпатикотония
≥ +31 виражена симпатикотония
від -16 до -30 парасимпатикотонії
≤ -30 виражена парасимпатикотонії
від -15 до +15 врівноваженість симпатичних і парасимпатичних впливів
Показник норми: від -10 до + 10%.
3. Шкала PSM25 Лемура-Тесье-Філліон (Lemyr-Tessier-Fillion) [6]. Мета – вимір стресових відчуттів в соматичних, поведінкових і емоційних показниках. Питання сформульовані для осіб у віці від 18 до 65 років, різних професійних груп. Це дозволяє вважати методику універсальною.
Для визначення феноменологічної структури переживань стресу пропонується ряд тверджень, що характеризують психічний стан (Таблиця 1).
За інструкцією респондент має за п’ять хвилин оцінити власний стан за останній тиждень за допомогою 8-бальної шкали за наступними пунктами:
Таблиця 1.
Шкала PSM25 Лемура-Тесье-Філліон, бланк відповідей
Цифри від 1 до 8 означають частоту переживань:
1 - «ніколи»; 2 - «вкрай рідко»; 3 - «дуже рідко»; 4 - «рідко»; 5 - «іноді»; 6 - «часто»; 7 - «дуже часто»; 8 - «постійно (щодня)».
Після опитування підраховується сума всіх відповідей - інтегральний показник психічної напруженості (ППН). Питання 14 оцінюється в зворотному порядку. Чим більше ППН, тим вище рівень психологічного стрессу:
- ˃155 балів – високий рівень стресу;
- 154-100 балів – середній рівень;
- ˂100 балів – низький рівень стресу.
4. Тест самооцінки стресостійкості С. Коухена і Г. Вілліансона [4].
Тест складається з 10 питань із варіантами відповідей:
1. Наскільки часто несподівані неприємності виводять вас з рівноваги?
Ніколи - 0, Майже ніколи – 1, Іноді – 2, Досить часто – 3, Дуже часто – 4
2. Наскільки часто вам здається, що найважливіші речі у вашому житті виходять з-під вашого контролю? Ніколи – 0, Майже ніколи – 1, Іноді – 2, Досить часто – 3, Дуже часто – 4
3. Як часто ви відчуваєте себе «нервозним», пригніченим? Ніколи – 0, Майже ніколи – 1, Іноді – 2, Досить часто – 3, Дуже часто – 4
4. Як часто ви відчуваєте впевненість у своїй здатності впоратися зі своїми особистими проблемами? Ніколи – 4, Майже ніколи – 3, Іноді – 2, Досить часто – 1, Дуже часто – 0
5. Наскільки часто вам здається, що все йде саме так, як ви хочете?
Ніколи – 4, Майже ніколи – 3, Іноді – 2, Досить часто – 1, Дуже часто – 0
6. Як часто ви в силах контролювати роздратування? Ніколи – 4, Майже ніколи – 3, Іноді – 2, Досить часто – 1, Дуже часто – 0
7. Наскільки часто у вас виникає почуття, що вам не впоратися з тим, що від вас вимагають? Ніколи – 0, Майже ніколи – 1, Іноді – 2, Досить часто – 3, Дуже часто – 4
8. Чи часто ви відчуваєте, що вас супроводжує успіх? Ніколи – 4, Майже ніколи – 3, Іноді – 2, Досить часто – 1, Дуже часто – 0
9. Як часто ви злитеся з приводу речей, які ви не можете контролювати?
Ніколи – 0, Майже ніколи – 1, Іноді – 2, Досить часто – 3, Дуже часто – 4
10. Чи часто ви думаєте, що накопичилося стільки труднощів, що їх неможливо подолати? Ніколи – 0, Майже ніколи – 1, Іноді – 2, Досить часто – 3, Дуже часто – 4.
Інтерпретація результатів тесту відбувається за авторськими показниками (Таблиця 2).
Таблиця 2
Оцінка стійкості до стресу
5. Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка [5] для детального аналізу міри вираженості синдрому «вигорання»:
Результати тесту визначаються за якісними і кількісними показниками для різних компонентів синдрому «вигорання» за шкалою від 0 до 120 балів.
За кількісними показниками можна твердити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася більшою або меншою мірою:
- 36 і менше балів — фаза не сформована;
- 37-60 балів — фаза на стадії формування;
- 61 і більше балів — фаза сформована.
6. Таблиці Анфімова (дослідження уваги) [3].
У коректурній таблиці, в якій у 40 рядках налічується по 40 букв (а, в, е, к, н, с, х), працівник повинен переглянути кожний рядок і відповідним способом закреслити дві букви, а одну обвести кільцем ( с а к ).1600 букв. На виконання завдання дається 5 хв.
Результати роботи визначаються кількістю переглянутих; правильно закреслених; пропущених; неправильно закреслених букв і характеризуються продуктивністю та якістю.
Швидкість виконання завдання обчислюється за формулою (3):
V=N/t (3)
де V — швидкість, букв/с; N — загальна кількість переглянутих букв; t — час, с.
Показник уваги (у відсотках) обчислюється за формулою (4):
A=V/m+1*100 (4)
де m — кількість помилок (пропущені і неправильно закреслені букви).
Показник уваги: низький — менше 37 %; середній — 37—50 %; високий — більш як 51 %.
Показник інтенсивності уваги (І) обчислюється за формулою (5):
I=N/M (5)
де N –кількість переглянутих букв при 5-хвилинній роботі, М – загальна кількість букв.
Оцінка інтенсивності уваги: Переглянуто понад 1000 букв – відмінна. 800 – 1000 букв – добра. 700 – 800 букв – задовільна. менше 700 – низька.
Оцінка якості уваги (Y), за формулою (6):
Y=(n-w)/(n+o) (6)
де n- кількість правильно закреслених букв; w – кількість неправильно закреслених букв; o – кількість пропущених букв.
Очевидно, що за відсутності помилок коефіцієнт якості дорівнює одиниці, за наявності помилок він завжди менший за одиницю. Оцінка уваги за кількістю помилок: менш 2 помилок – відмінна, 3-5 помилок – добра, 6-10 помилок – задовільна, понад 11 помилок – погана.
Показник концентрації уваги (К) обчислюється за формулою (7):
R=(C2/m)*100% (7)
де С – кількість переглянутих рядків, m – загальна кількість помилок .
Висновки. В ході дослідження, ми проаналізували сучасний стан розробленості засобів оцінки рівня стресу, спираючись на фізіологічну складову виникнення та формування стресу у жінок.
Вивчивши існуючі публікації, нами було обґрунтовано застосування діагностичних елементів для визначення міри та рівня стресу. Як підсумок нами створено діагностичну систему визначення рівня стресу для жінок, яка складається з 6 компонентів. Вважаємо, що описана розробка є всебічною та достовірною. Перспективи подальших публікацій вбачаємо в експериментальній перевірці створеної системи.
Список використаних джерел:
1. Дикий Б. В., Добра П. П. Методи об’єктивної оцінки ефективності реабілітаційних заходів при проведенні ЛФК : метод. рекомендації. Ужгород : ДВНЗ «УНУ», 2013. 55 с.
2. Крук, М. З., Карпенко, О. С. Адаптаційний потенціал серцево-судинної системи організму студентів. Біологічні дослідження. 2017. С. 420-421.
3. Крушельницька Я. В. К 84 Фізіологія і психологія праці: Підручник. К.: КНЕУ, 2003. 367 с.
4. Кудінова М. С. Діагностика стресостійкості учнів старших класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів. URL: http://www.tpsp-journal.kpu.zp.ua/archive/2_2019/part_2/15.pdf
5. Міщенко М.С. Особливості дослідження синдрому емоційного вигорання за допомогою методики «діагностика рівня емоційного вигорання» В.В. Бойко. URL: https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/3397/1/Diagnostika%20rivnya%20emotciinogo%20vygorannya.pdf
6. Причини емоційного вигорання працівників сфери обслуговування. URL: https://archer.chnu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/4079/educ_2022_093 .pdf?sequence=1&isAllowed=y
7. Профілактика порушень адаптації молоді до повсякденних стресів і кризових життєвих ситуацій: навч. посіб. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології; за наук. ред. Т. М. Титаренко. К.: Міленіум, 2011. 272 c.
8. Сучасні методи і засоби для визначення і діагностування емоційного стресу : монографія / за заг. ред. О. П. Мінцера. Вінниця : ВНТУ, 2010. 228 с.
9. Чабан О.С. Стрес: а який препарат призначив би Ганс Сельє? Семейная медицина. 2015. № 3. С. 85-90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/simmed_2015_3_24
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter