Філософ, мандрівник, поет і музикант Г. Сковорода є знаковою постаттю в українській культурі, залишаючи простір для дослідження його розмаїтої спадщини і в наші дні. Кристалізуючи на протязі життя свій оригінальний світогляд, побудований на глибинній релігійності, позбавленій церковної зашореності, філософ старався жити відповідно своїм уявленням про призначення людини – відображення Бога. Знайомий із теоріями античності та середньовіччя (зокрема із вченням про гармонію сфер), Г. Сковорода переосмислює їх, адже «головним, об'єднавчим пунктом, що пронизує всю систему його думок, є Бог, як початок i першопричина свiту» [4, 134]. Бог (у Сковороди часто Природа, Єство, Джерело) є центром вічності, вихідною і кінцевою точкою коловороту життя, неподільною сферою, яка все охоплює, і водночас, відокремлена від «світу» з його гріховними виявами тим далі, чим недосконалішими постають суб’єкти Його творіння, наділені власною волею. «Структура сковородинського космосу, в якому, згідно з засадами неоплатонізму, людина і природа відображають «деформований» образ Бога, визначає також встановлення аналогічних відносин між мікрокосмосом і макрокосмосом…» [1, 81], і тільки стремління до центру, шлях самопізнання і самовдосконалення дарує шанс для вічного життя в єднанні з Богом, шанс переображення. Як зауважує О. Шикиринська, «філософ розвиває античну тезу «musica mundana» (світова музика, «музика сфер») у думці про узгоджену «особливым согласіем» ангельську музику, яка надихає на благочестиві роздуми та пронизує всесвіт» [9, 134].
Філософська спадщина Г. Сковороди тісно переплетена із галуззю мистецтва, у ній відобразилися його естетичні уподобання, життєвий досвід і морально-етичні установки. Щоб посилити дидактичні можливості своїх творів, філософ часто використовує у викладі театралізацію оповіді, базуючись на традиціях поширеної у його час шкільної драми з протиставленням «високої» та «низької» образних сфер. І. Юдкін-Ріпун слушно зауважує: «Діалоги Г. Сковороди становлять цілісний корпус текстів – декалог, виявляють ознаки шкільної драми і засвідчують причетність до єзуїтської освітньої системи, заснованої на тотожності «театр – школа» [10, 67]. Дійові особи в діалогах уособлюють не стільки персонажів, скільки абстрактні ідеї, в дискусії, протиставленні яких унаочнюється істина, тож «істотним виявляється не персонаж як такий, а та суть, до якої він відсилає та яку уособлює» [10, 69].
Музика була невід’ємною частиною життя Г. Сковороди, тож не дивно, що у структурі його літературно-філософських творів знайшли місце чисельні відображення духовних та світських музичних жанрів: від розмаїтих за тематикою та жанровою приналежністю пісень до своєрідно трактованих симфоній («согласіе священных слов»), музичне підґрунтя яких «становлять художні варіації на тему біблійних псалмів із намаганням відтворити дух і мелодику їх виконання в контексті доведення автором основних положень своїх естетико-філософських поглядів» [9, 134]. Мова діалогів мистця також щедро збагачена музичною семантикою, адже Г. Сковорода «чудово розумів велику силу музики і притримувався думки, що філософські ідеї, оформленні в музично-поетичну форму, більш доступніші і зрозуміліші широкому загалу, емоційніше сприймаються і надовше запам’ятовуються» [6, 242].
Одним із пізніх творів Г. Сковороди є діалог «Брань архистратига Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим» (1783), який Л. Ушкалов підставово називає пишною бароковою містерією-візією, яка постає «принципом індивідуації» тієї напруженої борні, що точилася в душі самого філософа» [8, 22]. Побудова твору за принципами драматургії (що неодноразово зустрічаємо у творчості Г. Сковороди) дала змогу авторові включити у структуру твору не тільки пропоновані для осмислення цитати та парафрази із Біблії, а й власні та цитовані пісенні «номери», моралізаторські притчі, органічно вплітаючи їх у канву літературно-філософського діалогу-солілоквії. Таким чином філософський твір набув рис музичної драми-містерії, у якій звучить багатоголосся типізованих персонажів, що виражають різні світоглядні установки, різні сфери сковородинського макрокосмосу (Михаїл та інші архангели, Сатана, сам Сковорода у образі Странника, Багач, Лицеміри, Вдова).
Спів як лексема постає у згаданому діалозі понад 50 разів. Співають і оповідач, і його літературні персонажі, у прозі та музичній поезії висловлюючи кредо свого життя та втілюючи протиборство сил добра і сил зла. Антагонізм «воспѣванія» полярних ідей виявляється вже у першому зіткненні Михаїла та Сатани, коли на гнівні звинувачення архангела про посягання на Дім Божий Сатана каже: «Се странную Пѣснь воспѣл еси!
МИХ[АИЛ]. Странная убо, новая и преславная воспѣвают небесныя Силы во Градѣ Божїем. Сїя есть Истина.
САТ[АНА]. Силы же преисподнія что ли поют?
МИХ[АИЛ]. Силы твоя поют подлое, мїрское, мерзкое» [7, 831].
Навіть після зверження Сатани сили зла не припиняють свою руйнівну дію, тому Михаїл звертається до своїх небесних побратимів: «Любезная моя Братїя! Видите? коль по всей Вселеннѣй разсѣял Сатана сѣмена своя!
От Его рода сѣмен суть и сїи Блядословныя Сиренскїяа и Блядогласныя Пѣсеньки:
Жесток и горок труд:
Быть Жителем небес.
Весел и гладок путь:
Жить, как живет Мїр весь.
И паки:
Святыня страждет без Утѣх.
А Злость вездѣ свой зрит Успѣх.
Кая польза быть святым?
Жизнь удачнѣе всѣм Злым» [7, 834].
Перш за все звернемо увагу на те, що пісню сил зла (зневажливо – пісеньку) переспівує архангел Михаїл як приклад аргументації темних сил1 , що легко сприймається скептиками Божого слова. По-друге, для розуміння філософії Г. Сковороди важливою є наведена вище фраза Михаїла про сатанинське насіння, розсіяне у Всесвіті. Тобто сфера впливу темних сил майже співпадає із сферою впливу сил світла, різниться тільки потужність цього впливу: чим далі від джерела світла, тим темніше. Сковородинське бачення світобудови М. Бартоліні описує так: «Відносини між неподільним Єдиним (Богом) і розділеними багатьма (матерія), що виникли в акті походження, можна описати як діалектичний зв’язок між центром, де Буття максимально об’єднане, і периферією, віддаленість якої від Бога-центру прямо пропорційна радикальності первісного розділення» [1, 79]. Жителі небес, які перебувають поблизу центру (поблизу Бога), протиставляються у пісеньці жителям «Мїра», які вибирають неправедний, напозір веселий і легкий, спосіб життя. Викриваючи невідповідність внутрішньої нікчемності зовнішньому блиску, в іншому фрагменті архангели співають:
«О Мїре! Мїре! Мїре украшенный!
Весь притворный, весь гробе повапленный!
Прелщаешь старых, младыя и дѣти.
В прелести вяжешь, аки Птенцы в сѣти» [7, 839].
Для демонстрації облудності світу в діалозі використані пісні вставних персонажів: багача, який вибрав золото в якості кумира, та лицемірів-святенників, які «по лицу святы, по сердцу всѣх беззаконнѣе» [7, 841]. Для характеристики останніх устами архангела Рафаїла проголошується яскрава антитеза: «Послушаем безбожныя их Пѣсни Божїя» [7, 842], адже у їх молитві до Бога, як і у пісні багача, йдеться не про чистоту душі, а про матеріальне збагачення 2. Тому в ангельській пісні з епіграфом із Книги Псалмів «Бездна бездну призывает» звучить відповідь-вердикт усім златолюбцям: «Так не будет сыт плотским Дух» [7, 843]. В ангельських молитвах до Господа знаходимо і ті сентенції, які мали б стати дороговказом для людей: «Господи Боже наш! Правда твоя во свѣтѣ твоем. Свѣт же во Правдѣ твоей. ИСТИНА твоя в Солнцѣ живет, Солнце же стоит на ИСТИНѢ твоей» [7, 850] (шлях до світла, до небесної гармонії, до Бога), «БЛАГОСЛОВЕН ЕСИ! творяй НУЖНОЕ не трудным, трудное не нужным» [6, 846] (шлях до самообмеження, поміркованості, простоти).
Співає у діалозі і сам Варсава (син Сави) у образі Странника, якого споглядають зверху Архангели: «Он шествует со Жезлом веселыми ногами и мѣстами и спокойно воспѣвает:
“Пришлец аз есмь на Землѣ,
Не скрый от мене Заповѣдей твоих”.
Воспѣвая, обращает Очи то на Десно, то на Лѣво, то на весь Горизонт. Почивает то на Холмѣ, то при Источникѣ, то на Травѣ зеленѣй. Вкушает пищу безпритворную, но сам он Ей, как искусный Пѣвец простой Пѣснѣ, придает вкус» [7, 836-837]. Таким бачив себе філософ-мандрівник зі сторони, одухотвореним, благодушним, невибагливим, гармонічним і органічним, вільним від людської суєти, від спокус мирського життя. Як проповідував, так і жив, про що свідчить і його учень М. Ковалинський [5, 1352]. Наведена вище цитата Г. Сковороди не тільки красномовно свідчить про музикальність мистця та велику роль у його житті пісні, музики загалом (як відомо, Сковорода гарно співав, умів грати на кількох музичних інструментах, навіть створив кілька композицій), а й показує його тонке розуміння суті творчої майстерності. Адже саме уміння відчути і передати іншим чарівність (смак) навіть простенької пісні є мірилом таланту виконавця.
В діалозі «Брань архистратига Михаила со Сатаною» Г. Сковорода переплітає власні пісні із запозиченими задля досягнення певних (художніх чи позахудожніх) цілей. Зокрема, до канви твору включено дві пісні із трагікомедії «Гонимая Церковь» українського поета XVIII cт. В. Лащевського: пісня-плач Удови («Неплоды»), яка шукає місця, щоб народити Сина, та не знаходить, та «Пѣснь Побѣдная», яку наприкінці діалогу «воспѣвающе воспѣли Архангелы и все Ангелское Воинство во Псалмѣх и Пѣніих, и Пѣснех Духовных Побѣдную» [7, 851] (у цих словах чуємо справжній гімн пісні). Крім того, у фіналі твору поміщено із незначними змінами кілька строф з «Епінікія» ректора Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича.
Як стверджує М. Бартоліні, це «єдиний випадок, коли у творчості письменника зустрічається текстове запозичення із двох авторів, котрі належали до його власної alma mater» [2, 17], адже Г. Сковорода у своїх творах уникав цитування своїх сучасників. Тут варто додати, що у примітках до «Переможної пісні», згадуючи В. Лащевського, який був вчителем Г. Сковороди у Києво-Могилянській академії, автор діалогу раптом згадує київську пожежу 1780 р.: «О Пламень! поядшій Кіевскую Библіотеку! Такія и толикія Манускрипты! Коликую Гибель сотворил еси?» [7, 851]. Проаналізувавши семантичні конотації могилянського підтексту, наявного в діалозі, М. Бартоліні висловила логічну гіпотезу, що текстові запозичення і позатекстові доповнення Г. Сковорода застосував «на потребу освятити словом і у слові певну культурну традицію, тобто києво-могилянську, якій загрожує знищення з боку зовнішніх подій» [2, 23]. Очевидно, що зовнішні зловмисні дії, спрямовані на знищення культурних пам’яток, посягання на рідний для нього навчальний заклад (своєрідне джерело світла для багатьох земляків) глибоко вразили мистця. Як духовна протидія цьому – ціла низка переможних життєствердних пісень у фіналі діалогу (поезії В. Лащевського, Ф. Прокоповича, Антифон-переспів 143-ього Псалма Давидового, книжна староукраїнська веснянка «Зима прейде. Солнце ясно»). Цікаво, що пісенна ланка завершується не духовним гімном, а саме стилізованою під народну веснянкою, таким чином утворюється символічна арка від проголошеного ангелами оновлення світу («ДА БУДЕТ НОВЫЙ СВѢТ!» И бысть НОВЫЙ СВѢТ. Абіе проникнуло Радостное Утро. Возсіяло Солнушко. Просвѣтило Небеса, проповѣдающія СЛАВУ Божію, и обновило Лице Земли» [7, 851]) до відтвореного у веснянці природного оновлення річного циклу, що утверджує перемогу світла над темрявою, добра над злом. Коло замкнулося.
Отже, у діалозі «Брань архистратига Михаила со Сатаною» Г. Сковорода висловлює своє бачення світобудови і місця людини у ній. Центром цієї світобудови є Бог-творець, джерело світла, мірило істини і добра. У творі відображається вербальне (зокрема і через пісню) та фізичне (за переказами) протиборство сфер добра і зла, кожна з яких відстоює (воспіває) свою точку зору. Попри жанр філософського діалогу-солілоквії, у творі, як у музично-драматичній містерії, звучать голоси різних персонажів, а їх багатоголосся віддзеркалює поліфонію сфер сковородинського космосу.
Список використаних джерел:
1. Бартоліні М. Ґ. «Пізнай самого себе». Неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди. Київ: Академперіодика, 2017. 160 с.
2. Бартоліні М. Ґ. Про могилянський підтекст у діалозі Григорія Сковороди «Брань Архистратига Михаила со Сатаною». Слово і Час. 2022. № 5 (725). С. 17-25. URL: https://doi.org/10.33608/0236-1477.2022.05.17-25 (дата звернення: 11.02.2023)
3. Бужинський М. Заборона твору Сковороди: «Брань архистратига Михаила с сатаною». Збірник історично-філологічного відділу ВУАН. 1926. № 26. С. 175-176. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Buzhynskyi_Mykhailo/Zaborona_tvoru_Skovorody_Bran_ arkhystratyha_Mykhayla_s_satanoiu/ (дата звернення: 11.02.2023)
4. Валявко І. Осмислення філософії Григорія Сковороди в працях Дмитра Чижевського. Сковорода Григорій: образ мислителя: зб. наук. праць / упоряд. В. М. Нічик [та ін.]. Київ, 1997. С. 196–211. URL: https://library.kr.ua/wp-content/elib/valavko/osmislennya.pdf (дата звернення: 25.01.23)
5. Ковалинський М. Жизнь Григорія Сковороды. Сковорода Г. Повне академічне видання творів / За ред. Л. Ушкалова. С. 1343-1398.
6. Сидоренко М. Григорій Сковорода – композитор, музикант, співак. Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: Наукові матеріали ХІІІ Сковородинівських читань. Кн. ІІ. К., 2007. С. 241-249.
7. Сковорода Г. «Брань архистратига Михаила со Сатаною». Сковорода Г. Повне академічне видання творів / За ред. Л. Ушкалова. С. 829-870.
8. Ушкалов Л. Григорій Сковорода. Сковорода Григорій. Повне академічне видання творів / За ред. Л. Ушкалова. С. 9-48.
9. Шикиринська О. Музична топіка в естетичній рефлексії Джона Беньяна і Григорія Сковороди. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Філологічні науки». 2020. Вип. 51. С. 129-137.
10. Юдкін-Ріпун І. М. Григорій Сковорода як драматург. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2015. № 16. С. 67-70.
_____________________________
1 Такі переспіви аргументації протилежної сторони у творі трапляються не раз.
2 Чи не таке викриття лицемірів серед духовенства призвело до заборони Святійшим Синодом та вилучення з продажу цього твору Г. Сковороди у 1853 р. (про це див.: Бужинський М. Заборона твору Сковороди: «Брань архистратига Михаила с сатаною». Збірник історично-філологічного відділу ВУАН. 1926. № 26. С. 175-176).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter