Вступ. Переломи п’яткових кісток сягають близько 60% пошкоджень передплесневого відділу стопи та зустрічаються майже у 2% від усіх переломів скелету. Внутрішньосуглобові пошкодження за статистикою зустрічаються у 75% випадків, неправильне чи неадекватне лікування яких напряму впливає на високе число незадовільних результатів лікування. Переважаюча більшість травмованих – чоловіки (80-90%). Нерідко переломи п’яти супроводжуються супутніми пошкодженнями проксимального або дистального відділів гомілки, проксимального стегна або вертлюгової западини, пошкодженнями нижньо-грудного відділу хребтового стовпа [1,2,3].
Мета роботи. Проаналізувати результати лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткової кістки зі зміщенням, прооперованих мінімальноінвазивними методами: за допомогою закритої репозиції та фіксації спонгіозними гвинтами 6.5мм., та відкритої репозиції до тарзального синусу з подальшою фіксацією пластиною з кутовою стабільністю по техніці МІРО.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз лікування 38 закритих внутрішньосуглобових переломів п'яткової кістки (33 пацієнти), які були проліковані на базі травматологічного відділення КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» в період 2021-2022 рр. Переважна кількість були чоловіки – 29 (87,9%). Середній вік пацієнтів склав 48,4 років. Однобічні переломи спостерігалися у 28 хворих (84,8%), у 5 пацієнтів відмічалися білатеральні пошкодження. Всі травми відносилися до свіжих. Під час госпіталізації кожному пацієнту було виконано рентгенографії травмованих сегментів у 2-х проекціях: боковій та аксіальній, а також мультиспіральна комп’ютерна томографія стоп.
Обираючи метод лікування приділяли увагу типу перелому за класифікацією АО та Sanders, стану м’яких тканин травмованого сегменту, супутнім захворюванням та шкідливим звичкам (тютюнопалінню). В залежності від стану м’яких тканин, набряку, фліктен – передопераційний період супроводжувався активною протинабряковою терапією.
Порівнювались 2 групи пацієнтів, яким в залежності від типу внутрішньосуглобового перелому було виконано: І-а група (20 переломів) – закрита репозиція за допомогою дистракційного апарату та малоінвазивна фіксація канюльованими спонгіозними гвинтами 6.5мм.; ІІ-а група (18 переломів) – відкрита репозиція через доступ до підтаранного синусу з фіксацією пластиною з кутовою стабільністю за технікою МІРО.
Інтенсивність болю в післяопераційному періоді оцінювали за шкалою ВАШ (Візуально-аналогова шкала). Для оцінки якості життя в післяопераційному періоду та функціональності оперованого сегменту користувалися шкалами LEFS (The Lower Extremity Functional Scale) та FFI (Foot Function Index) через 3 та 6 місяців після операції.
Результати дослідження. Серед пацієнтів І-ї групи больовий синдром в ранньому післяопераційному періоді за ВАШ у 64,7% трактувався як слабкий, у 29,4% - помірний, 5.9% - сильний; серед пацієнтів ІІ-ї групи: у 18,75% трактувався як слабкий, у 62,5% - помірний, і 18,75% - сильний. Набряк м’яких тканин у пацієнтів І-ї групи не потребував додаткового фармакологічного лікування і самостійно зменшувався на 3-4 добу; у пацієнтів ІІ-ї групи в більшості випадків також не потребував терапії, але у 18,75% випадків був вираженим та зменшувався на фоні протинабрякової терапії через 5-6 діб. Серед І-ї групи пацієнтів післяопераційні рани загоювалися первинно та без ускладнень у всіх випадках. Середня тривалість загоєння склала 12,5 діб. При лікуванні хворих ІІ-ї групи - у 93% рани загоювались первинним натягом без ускладнень, у 7% (1 пацієнт) відмічалися крайові некрози післяопераційної рани з неспроможністю шва, рана загоїлася вторинно. Середня тривалість загоєння склала 14,6 діб. Строк непрацездатності пацієнтів І-ї групи в середньому становив 9,5 тижнів. Якість життя через 3 та 6 місяців після операції за шкалою LEFS становили 61.5 та 72.5 балів відповідно. Функціональність оперованих сегментів за шкалою FFI становили: 42 бали (добре) через 3 місяці та 12 балів (відмінно) через 6 місяців після операції. Середній строк непрацездатності пацієнтів групи ІІ становив 11,5 тижнів. Якість життя склала 58 балів через 3 місяці та 70.5 балів через 6 місяців після операції. Функціональні результати становили 48 (добре) та 19 (відмінно) через 3 та 6 місяців після втручання.
Висновки. В залежності від типу внутрішньосуглобового перелому обидва малоінвазивні методи оперативного лікування переломів п’яткової кістки допомагають відновити анатомічні співвідношення, дозволяють запобігти значній кількості ускладнень, зменшити больовий синдром, прискорити загоєння ран, дають можливість знизити термін непрацездатності та покращити якість життя в післяопераційному періоді.
Список використаних джерел:
1. Бодня О.І. (2021). Клініко-біомеханічне обґрунтування малоінвазивного остеосинтезу при лікуванні переломів кісток заднього відділу стопи та їх наслідків. Автореферат дисертації на на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Київ.
2. Козопас В.С., Лобанов В.Г., Сікліцький В.В., Гуменюк В.В., Литвинчук В.Г., Жуковський В.С., Мельник В.В (2022). Клінічні аспекти діагностики та лікування внутрішньосуглобових переломів п’яткових кісток. Журнал «Травма» 18(6):174-179 DOI: 10.22141/1608-1706.6.18.2017.121197
3. Davis D, Seaman TJ, Newton EJ. Calcaneus Fractures. 2022 Aug 1. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2022 Jan–. PMID: 28613611.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter