Актуальність дослідження. Сучасна Україна характеризуються значними політичними, економічними, освітніми, культурними, духовними змінами. Важливу роль у нинішніх державотворчих процесах відіграє й мистецька освіта як специфічна освітня галузь. Саме через неї реалізуються актуальні завдання збереження духовної спадщини народу, формується естетична культура особистості. Естетична культура, як суспільне явище, трансформується і транслюється на суб’єктивно-особистісному рівні. Цей процес пов’язаний із різнобічним творчим розвитком індивідуальності, оволодінням нею різними сторонами культури, формуванням морально-етичних орієнтирів на основі пріоритету загальнолюдських цінностей. Наразі, коли в українському суспільстві змінюються ціннісні орієнтири, відбувається інтеграція української культури у світовий культурний простір, особливої актуальності набуває високопрофесійна підготовка фахівців різних видів мистецтва. Знання сприяють виникненню нових видів діяльності, стають рушійною силою появи нових технологій, основним фактором соціального розвитку і якості життя людей. Велика роль тут належить креативності, креативним індустріям та креативній економіці, яку економіст і соціолог Річард Флорида назвав «новою економічною епохою ХХІ ст.» [6, c. 7]. Провідні економісти світу відводять креативності велику роль в економічному, культурному, соціальному розвитку країн. Чарльз Лендрі, експерт Світового банку зазначив: «Усі країни тепер у креативній грі. Креативність стала мантрою нашого часу» [12]. Вся Європа спрямована на розвиток креативної економіки однією зі складових якої є креативний процес, що характеризується початковим розумінням навіщо, для кого та як потрібно щось створювати і, власне, що саме потрібно створювати. На відміну від творчого процесу, що лише ґрунтується на натхненні, здібностях, традиціях, креативність передбачає, що творець здатен створювати не лише нові продукти, але й оригінально інтерпретувати наявні методи та прийоми для створення креативного продукту [1]. Таким чином, щоб творчість переростала в мистецтво, яке є однією зі креативних сфер економіки, суспільство потребує митців і спеціалістів культурного та креативного сектору, які здатні діяти, творити, генерувати нові ідеї і втілювати їх. І саме мистецька освіта є тим потужним джерелом творчого потенціалу країни, оскільки вона формує мислення здобувачів освіти у ракурсі взаємодії та взаємозбагачення національних культур, завдяки чому особистість стає більш готова до розуміння трансформаційних процесів, які відбуваються в Європейському просторі.
В рамках нашого дослідження розглядаючи початкову театральну освіту, як первинну ланку у безперервному інтегрованому освітньому процесі, можемо зазначити, що питання узгодженості та здійснення наступності між початковою, профільною, фаховою передвищою та вищою театральною освітою мають деякі проблеми. У даній публікації ми не ставимо завдання знайти шляхи вирішення цих проблеми, а більше звернемо увагу на початкову театральну освіту як першому рівні спеціалізованої мистецької освіти. Саме вона спрямована на здобуття особою спеціальних здібностей, естетичного досвіду і цінностей у процесі активної мистецької діяльності, а також професійних компетентностей початкового рівня у театральному мистецтві.
Отже, метою статті є аналіз визначення важливості «початкової театральної освіти» як основи у безперервному інтегрованому мистецькому освітньому процесі.
Виклад основного матеріалу. Проблеми творчого розвитку особистості зберігають свою актуальність з давніх часів. Гармонійно розвинена особистість – уособлення прагнень людства досягти досконалості, гармонії, краси. З цих позицій театральне мистецтво розглядається як засіб, що розвиває інтелектуальну, духовну, фізичну сфери людини, ефективно реалізовуючи її творчий потенціал.
У теперішньому суспільстві молодь не може успішно реалізувати свої соціально-професійні орієнтири без сприяння інститутів системи освіти. Такі заклади не тільки транслюють підростаючому поколінню обсяг знань і передають спеціальні вміння, а й формують життєві орієнтації, установки та трудові навички, зокрема – вибір майбутньої професії, продовження освіти й професійну підготовку [2].
Театральна освіта є складовою мистецької освіти та культури загалом. Згідно ст. 21 Закону України «Про освіту» мистецька освіта належить до спеціалізованої освіти. Це освіта мистецького спрямування, яка може здобуватися в рамках формальної, неформальної, інформальної освіти, спрямована на здобуття компетентностей у відповідній сфері професійної діяльності під час навчання у безперервному інтегрованому освітньому процесі на кількох або всіх рівнях освіти та потребує раннього виявлення і розвитку індивідуальних здібностей.
Мистецька освіта передбачає здобуття спеціальних здібностей, естетичного досвіду і ціннісних орієнтирів у процесі активної мистецької діяльності, набуття особою комплексу професійних, у тому числі виконавських, компетентностей та спрямована на професійну художньо-творчу самореалізацію особистості і отримання кваліфікацій у різних видах мистецтва.
Мистецька освіта включає:
– початкову мистецьку освіту, що здобувається одночасно з початковою та базовою середньою і полягає в набутті здобувачем компетентностей початкового рівня в обраному виді мистецтва;
– профільну мистецьку освіту, що здобувається на основі початкової мистецької освіти одночасно з повною загальною середньою освітою та орієнтована на продовження навчання на наступному рівні мистецької освіти;
– фахову передвищу мистецьку освіту, що здобувається на основі початкової мистецької та базової середньої освіти з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти або на основі повної загальної середньої освіти та полягає в набутті здобувачем освіти професійних компетентностей за певною мистецькою спеціальністю;
– вищу мистецьку освіту, що здобувається на основі профільної або фахової передвищої мистецької освіти та повної загальної середньої освіти і полягає в набутті здобувачем вищої освіти компетентностей відповідного ступеня вищої освіти за певною мистецькою спеціальністю [4].
Оскільки тема нашого дослідження пов’язана з початковою мистецькою освітою, акцентуємо увагу на тому, що нормативно-правові документи визначають, що початкову мистецьку освіту надають заклади спеціалізованої мистецької освіти (музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо). Заклади початкової мистецької освіти (мистецькі школи) – це відкрита динамічна система, функціонування і діяльність якої здійснюється відповідно до Конституції України (статті 53, 54), Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про культуру», інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури та інформаційної політики України, рішень засновників мистецьких шкіл, у тому числі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених законами України, а також Положенням про мистецьку школу і власного статуту [9].
Закон України «Про позашкільну освіту» також визначає початкові мистецькі школи в Україні як заклади спеціалізованої освіти [5]. Тобто освіти, яка передбачає подальший професійний розвиток її здобувачів про що свідчать такі функції мистецьких шкіл:
– організація, забезпечення та провадження освітнього процесу для на-буття здобувачами спеціальних здібностей, естетичного досвіду і ціннісних орієнтацій у процесі активної мистецької діяльності, формування у них теоретичних і практичних (у т. ч. виконавських) загальних та професійних компетентностей початкового рівня в обраному виді мистецтва;
– створення умов для професійної художньо-творчої самореалізації особистості здобувача початкової мистецької освіти;
– формування потреб громадян у якісному культурному та мистецькому продукті, здобутті додаткових компетентностей у сфері культури, мистецтва, пробудження їх інтересу до творчості, спілкування з мистецтвом, мистецьких практик;
– створення умов для набуття здобувачами первинних професійних навичок і вмінь, необхідних для їхньої соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності [9].
Таким чином, уже в молодшому шкільному віці у дітей, які здобувають початкову мистецьку освіту, формуються первинні професійні навички та вміння, які вони потім розвивають та удосконалюють на вищих рівнях освіти.
Ми розглядаємо початкову театральну освіту як різновид початкової мистецької освіти, що має свої особливості, пов’язані зі специфікою та сферою функціонування. Під поняттям «театральна освіта» розуміється фахова підготовка до сценічної діяльності акторів, режисерів, декораторів і технічного апарату [3]. Оскільки, початкова театральна освіта – це перший рівень спеціалізованої театральної освіти, то вона передбачає набуття здобувачами саме первинних професійних навичок і вмінь.
Оксана Опанасик та Маргарита Юр визначають особливість театральної освіти, як і освіти в інших видах мистецтв в тому, що «… вона базується не тільки на наукових знаннях, як у низці інших сфер, а й на безпосередній передачі досвіду, вмінь від учителя до учня і не тільки на інтелектуальному, а й на чуттєвому, духовному рівні» [10, c.150]. Діти можуть проявляти та розкривати свої таланти і здібності до театрального мистецтва у закладах позашкільної освіти (мистецьких школах), спеціалізованих театральних школах або ліцеях мистецтв. Таким чином, вони не тільки засвоюють певні знання та навички, а й здобувають додаткову освіту. Навчання у таких закладах проводять за освітніми або авторськими програмами, тому після закінчення мистецької школи випускники мають змогу вступати до вищих навчальних закладів маючи ґрунтовну фахову підготовку. Як зазначає Анатолій Лобанов, професор кафедри майстерності актора та режисури драматичного театру ХНУМ ім. І.П. Котляревського, «вступні програми абітурієнтів зі шкіл та ліцеїв мистецького спрямування привертають увагу членів приймальної комісії своєю оригінальністю, яскравістю та певним рівнем майстерності, впевнено демонструючи його на вступних випробуваннях, що свідчить про серйозну системну роботу з дітьми у цих навчальних закладах» [7, с.442].
Системність та комплексність підготовки учнів у мистецькій школі роз-глянемо на прикладі діяльності Харківської школи сучасних театрально-сценічних напрямів.
Комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Школа сучасних театрально-сценічних напрямів» (далі – ШСТСН) заснована у 1990 році. Ініціатором її створення та незмінним очільником є директор Зінаїда Миколаївна Мурзіна. Сьогодні школа належить до системи позашкільної освіти та є початковою ланкою спеціалізованої мистецької освіти. ШСТСН одна з небагатьох багатопрофільних мистецьких шкіл в Україні театрального спрямування в якій функціонує шість відділень: театральне, музичне, хореографічне, художнє, мультиплікаційне, телевізійне. Унікальні навчальні плани та організація роботи закладу дає можливість здобувачам мистецької освіти всебічно розвиватися на кожному з відділень. Відповідно до нашого дослідження ми розглянемо підготовку здобувачів освіти саме на театральному відділенні.
Завдання мистецької школи полягає «у виявленні обдарованих дітей із метою подальшої професійної орієнтації та підготовки до вступу у вищі навчальні заклади мистецтв» [8, c. 33], тому на театральному відділенні ШСТСН визначено два провідні напрями роботи: виховання всебічно розвиненої дитини з високим рівнем загальної культури та надання початкової професійної мистецької освіти.
Ці напрями тісно взаємопов’язані і про успішність їхньої реалізації може свідчити сукупність компонентів: театрально-виконавська діяльність, вивчення основ сценічного руху, сценічної мови, засвоєння основних історичних етапів розвитку театру, розвиток вокальних та хореографічних здібностей, набуття навичок глядацької культури.
Нинішні навчальні плани ШСТСН передбачають тижневе навантаження учня театрального відділення від 7 до 10 годин в залежності від віку та класу. Розклад уроків вибудовується враховуючи суттєве навантаження ще у загальноосвітній школі, щоб учні не перевтомлювалися, а з цікавістю занурювалися у творчий процес. Дисципліни, які вивчаються на відділенні: основи акторської майстерності, основи сценічного руху, основи сценічної мови, танець, початковий курс історії театрального мистецтва, постановка спектаклів, сольний спів – дають можливість комплексно підійти до підготовки здобувача мистецької освіти. Діти з початку навчання розуміють, що в них є окремі навчальні предмети (групові та індивідуальні) і відповідно, коли вони продовжують здобувати освіту у вищій ланці, то вже усвідомлюють що і на якому предметі вони вивчатимуть, удосконалюватимуть і т.ін. Але, не дивлячись на те, що це окремі навчальні предмети, всі вони тісно пов’язані між собою. Класний керівник, тобто викладач-режисер, вибудовує роботу викладачів, які працюють з класом таким чином, щоб теоретичні знання та практичні навички здобуті на одному уроці застосовувались на іншому. Наприклад, під час постановки вистави учень «бере з собою» вміння правильно та чітко говорити, відповідно рухатися, створювати образ героя, тобто всі ті знання, які здобув на відповідних заняттях.
Як заклад освіти сфери культури ШСТСН є середовищем для розвитку творчого мистецького потенціалу дітей, удосконалення їхньої виконавської майстерності. Задля цього на театральному відділенні організовані та успішно функціонують творчі колективи: Дитячий музичний театр «Сюрприз» (керівник – Маргарита Романцева); Дитячий театр «Балаганчик» (керівник – Анастасія Оніщук); Театральний колектив «Театр друзів» (керівник – Поліна Рувінська); Театральний колектив «Малу-театр» (керівник – Кіра Малініна); Театральний колектив «4elovechki» (керівник – Кіра Малініна) [11].
Залучення учнів до творчих колективів та участі в публічних виступах –конкурсах, фестивалях, святах, концертах тощо, сприяють творчій реалізації дітей, формують виконавські здібності, пробуджують їх інтерес до творчості. Це засоби та водночас дієві форми розвитку естетичної культури, духовності, навичок театрально-виконавської діяльності. Нині, в умовах воєнного стану та вимушеного переходу до роботи у дистанційному форматі, враховуючи місцезнаходження школи (м. Харків), учні поки що не можуть здійснювати публічні виступи, але вони проявляють себе у різних творчих проєктах: грають онлайн-вистави, пишуть авторські історії і потім презентують їх у соціальних мережах на сторінці свого класу, навчаються працювати з відеокамерою і записують «скоромовні новини» та етюди.
Відповідно до статистичних даних зі звітів ШСТСН за 2020-2022 роки, після закінчення школи тільки 10% випускників продовжують своє навчання у фахових передвищих та вищих навчальних закладах. Дехто вважає що галузь мистецтва малоприбуткова, хтось боїться не стати відомим, як того б хотілося, інші шукають ще якісь причини. Тому, одним із пріоритетних завдань сучасної театральної освіти є пошук шляхів підвищення престижності професії працівників театрального мистецтва та організація роботи з учнівською молоддю щодо усвідомленого професійного самовизначення, щоб початкову мистецьку освіту здобували не просто для загального розвитку, а бачили подальшу перспективу професійного розвитку. В такому випадку не буде перериватися важлива триступенева система «мистецька школа – фаховий коледж – університет», кожна ланка якої вирішує свої галузеві завдання: школа дає виконавську і теоретичну базу, коледж – розвиває виконавську складову, готує педагогічні кадри, університет – шліфує й узагальнює здобуті знання та навички, готує до професійної діяльності.
Список використаних джерел:
1. Давимука С. А., Федулова Л. І. Креативний сектор економіки: досвід та напрями розбудови. ДУ “Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України”. – Львів, 2017. – 528 с.
2. Дученко Н.А. Профорієнтаційна робота в школі / Н.А. Дученко // Освітня платформа «На урок». – Режим доступу: https://naurok.com.ua/stattya-proforientaciyna-robota-v-shkoli-212823.html
3. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Ред. В. Кубійович; Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові. – Т. 8: Перевидання в Україні. – Львів, 2000. – с. 2800-3200: іл.
4. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text
5. Закон України «Про позашкільну освіту» [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 46, ст.393. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1841-14#Text
6. Креативна економіка: нова економічна епоха ХХІ ст. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://creativeeconomy.center/wp-content/uploads/2021/12/2_5332503104040474153.pdf
7. Лобанов А. Педагогічні пошуки освітян Слобожанщини у розвитку театральної справи на початку ХХI століття / А. Лобанов // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. – 2014. – Вип. 39. – С. 432-445. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pvmp_2014_39_43
8. Мистецька освіта в Україні: розвиток творчого потенціалу в ХХІ столітті : Аналітична доповідь українською, російською, англійською мовами : наук. видання / Л. М. Масол, О. В. Базелюк, О. А. Комаровська, В. Г. Муромець, В. В. Рагозіна ; за наук. ред. Л. М. Масол. – К. : Аура Букс, 2012. – 240 с.
9. Наказ Міністерства культури України «Про затвердження Положення про мистецьку школу» [Електронний ресурс] // № 686 від 09 серпня 2018 року. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1004-18
10. Опанасик О., Юр М. Театральна освіта та сценічне мистецтво в період соціокультурних трансформацій: стратегії розвитку // О. Опанасик, М.Юр / Педагогічна освіта: теорія і практика: Збірник наукових праць / Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка; Інститут пед. НАПН України. – Вип.26 (1-2019). – Ч.2. – Кам’янець-Подільський, 2019. – C. 148-153.
11. Офіційний сайт Школи сучасних театрально-сценічних напрямів. URL : https://www.artschool.kharkov.ua/
12. Charles Landry. (2005). Creativity and the City, Netherlands Architecture Institute. Retrieved from: http://charleslandry.com/panel/wp-content/uploads/downloads/2013/03/Lineagesof-the-Creative-City.pdf
__________________
Науковий керівник: Партола Яна Вікторівна, кандидат мистецтвознавства, доцент, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського
|