Одним із важливих процесів, через які проходить більшість громадян, є процес навчання. Зауважимо, що майбутнім вихователям необхідно володіти сучасною інформацією стосовно психологічного та фізичного розвитку дітей, питань ранньої освіти, а також надавати професійну підтримку дітям та батькам, з якими вихователь працює. Галузь дошкільної освіти потребує ретельно проведених емпіричних досліджень, на яких базуватиметься практика професійного зростання майбутнього вихователя, який виховуватиме дітей дошкільного віку.
Варто зазначити, що навчання та професійний розвиток майбутніх вихователів (‘preschool teachers’ or ‘early childhood educators’) є важливим процесом. Практичні й теоретичні навички майбутнього вихователя відіграють вагому роль в ефективності освітнього процесу.
Професійну підготовку майбутніх вихователів дітей раннього та дошкільного віку важко переоцінити. Насамперед, її необхідно здійснювати на належному рівні, аби забезпечити професійне зростання кожного майбутнього вихователя як освіченого, компетентного професіонала своєї справи. Зважаючи на це, цінним є практика впровадження у розвиток методологічної системи України досвіду зарубіжних країн, особливо тих, мови яких популярні для вивчення серед українських дітей.
Ретельна увага науковців зосереджується на вивченні питання процесу професійної підготовки майбутніх вихователів у США з точки зору її інституційних та організаційних особливостей (Зданевич Л., Коваленко О., Леврінц М., Мельник Н., Огієнко О., Шкваріна Т. та ін.).
Процес професійного розвитку майбутніх вихователів має на меті досягнення двох цілей:
1) покращення теоретичних та практичних знань майбутнього вихователя для забезпечення якісної роботи з дітьми та їх батьками;
2) сприяння розвитку культури професійного зростання майбутніх вихователів.
Було досліджено, що у США існує таке поняття, як «самоефективність вчителя» (teacher’s self-efficacy), зміст якого ґрунтується на припущенні канадського психолога Альберта Бандури, що «..на поведінку індивідів впливає їх сприймана здатність успішно виконувати таку поведінку. Досвід майстерності, фізіологічні та афективні стани, вторинні переживання, надані соціальними моделями, і соціальне переконання сприяють розвитку цих переконань» [1, c. 191].
Самоефективність вчителя – це рівень впевненості педагога у власній здатності ефективно навчати учнів та допомагати їм досягати успіху [6]. Більш того, дослідження у США показали, що «..вихователі закладів дошкільної освіти, як правило, демонструють високий рівень самоефективності» [5, c. 14].
В Сполучених Штатах Америки передбачаються два основні напрями професійного розвитку майбутнього вихователя: формальний (семінари, курси, програми та ін.), неформальний (спільне обмірковування, дискусійні групи та ін.) [2, c. 98]. Серед інших напрямків професійного розвитку майбутнього вихователя виділяють: спеціалізоване навчання без відриву від основної діяльності, коучинг та/або консультативна взаємодія, колегіальні навчальні групи.
Перелік формальних та неформальних видів діяльності з професійного розвитку вихователів було визначено на основі курсів і семінарів, які проводились організацією «Агенція раннього розвитку дітей» – Early Childhood Developing Agency [3].
Процес професійного розвитку майбутніх вихователів включає в себе, також, теоретичні та практичні знання й навички із застосування цифрових технологій під час навчання й виховання дітей у закладах дошкільної освіти у США. Бути компетентним у роботі з цифровими технологіями означає, для майбутнього вихователя, бути досвідченим, сучасним, активним та креативним педагогом у своїй викладацькій діяльності, роботі з дітьми у закладах дошкільної освіти [4].
Таким чином, проведене дослідження підтверджує ефективність і результативність професійного розвитку майбутніх вихователів у США. Отримані результати дослідження можуть бути рекомендовані до впровадження у практику професійного розвитку майбутніх вихователів в закладах вищої освіти України.
Список використаних джерел
1. Bandura A. Self-efficacy: Toward a unifying theory of behavioral change. Psychological Review, 84(2). 1997. P. 191–215.
2. Bautista A., Cañadas M. C., Brizuela M. B., Schliemann A. D. Examining how teachers use graphs to teach mathematics in a professional development program. Journal of Education and Training Studies, 3(2). 2015.
P. 91-106.
3. Early Childhood Development Agency (ECDA). URL: https://www.ecda.gov.sg/Pages/Continuing-Professional-Development.aspx (application data: 2022.11.12).
4. Gordana M. Stepic Future preschool teachers’ attitudes about 21-century digital skills. Journal Plus Education, No.2. 2022. P. 276-303.
5. Guo Y., Dyni J. M., Pelatti C. Y., Justice L. M. Self-efficacy of early childhood special education teachers: Links to classroom quality and children's learning for children with language impairment. Teaching and Teacher Education, 39. 2014. P. 12-21.
6. Teacher’s self-efficacy. URL: https://www.leaderinme.org/teacher-efficacy/ (application data: 2022.09.24)
_________________
Науковий керівник: Безлюдна Віта Валеріївна, доктор педагогічних наук, професор, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter